Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Ольгу Яковлеву з Костянтинівки. Усе своє професійне життя вона присвятила медицині. Надавати допомогу людям жінка продовжувала навіть тоді, коли її рідне місто щодня здригалося від російських атак.
Про Ольгу Яковлеву розповіли в меморіальному проєкті “Незламні серця Костянтинівської громади”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про близьку вам людину. Це безкоштовно.
Ольга Яковлева народилася 27 листопада 1976 року в Костянтинівці. У громаді згадують: ще з юних років вона вирізнялася наполегливістю й щирим бажанням допомагати іншим. Тож після закінчення місцевої школи №16 вступила до Донецького національного медичного університету.
Здобувши освіту в 1999 році, Ольга проходила інтернатуру в Центральній районній лікарні як терапевтка. Чи не одразу вона зарекомендувала себе як сумлінна, професійна й уважна до пацієнтів медикиня.
Багато років жінка працювала сімейною лікаркою вищої категорії в Центрі первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міськради, а згодом очолила заклад як тимчасова виконувачка обовʼязків директора.
Поза роботою Ольгу описують як люблячу дружину, турботливу матір для сина й уважну доньку, яка завжди піклувалася про батьків.
“Вона любила життя у всіх його проявах: захоплювалася здоровим способом життя, вирощувала живі квіти, мала особливу любов до домашніх тварин. Її дім був місцем тепла, затишку та доброти”, — розповіли у громаді.
Після початку відкритої війни, попри постійні обстріли, Ольга не залишила рідне місто і своїх людей. Вона щодня продовжувала допомагати пацієнтам, зустрічаючи їх з усмішкою та готовністю слухати.
“Навіть у найтемніші дні війни залишалася поруч із пацієнтами, не думаючи про власну безпеку. Лікувати, підтримувати, рятувати — це було її покликанням і сенсом життя”, — написали її колеги.
8 серпня 2025 року Ольга загинула від удару російського FPV-дрона. Він влучив в автівку, якою жінка їхала разом із колегами. Від цієї атаки поранень також дістали водій і ще двоє медпрацівників. А менш ніж за місяць у Костянтинівці перестали працювати всі медзаклади.
Вічна памʼять загиблій.