“Перекажіть мамі, що я живий”. Хто вирішує долю полонених та який шлях проходять їхні близькі

На перший-другий день почали люди шептати, що Валеру "МГБ" затримали. Це все було таємно. Я їздила під "МГБ" з подушкою та ковдрою, хотіла акцію робити типу "буду тут жити". А на четвертий день вони самі прийшли з постановою в чому звинувачується мій чоловік. Ознайомили мене зі справою, провели обшук і так все почалось. Через день мені дозволили зробити "передачку" чоловіку, - розповідає Тетяна Матюшенко.

На жаль, якщо з вашим близьким на окупованій території зник зв'язок, вам треба знайти людину, яка спробує його розшукати. Іншого алгоритму немає. Просто зник зв'язок — це не привід розпочати пошукові дії. Якщо ви знайшли знайомих чи сусідів і вам сказали, що людини немає і хтось бачив, як її затримали, — це інша процедура. Бажано, щоб хтось там зміг дізнатися підстави затримання, чи висунуто обвинувачення, — пояснює Ганна.

Поки не висунуто обвинувачення, не варто звертатися до ЗМІ. Поки вони тримають людину, а вони можуть тримати за своїми правилами 30 діб та подовжувати кілька разів, краще цього не робити. Бо вони моніторять ЗМІ і все це додадуть до справи. Якщо десь з'явиться, що ця людина патріотична, чи, не дай Бог, хтось напише, що вона допомагала українській армії, все це буде в обвинувачувальному акті , — додає очільниця громадської організації.

Нікому не повідомили — дружині, рідним. Головне у них було: ти — ніхто. Ти щез. Ми з тобою зробимо, що завгодно. І я знав, що вони дійсно можуть це зробити. Бачив, що вони робили з іншими, — згадує Анатолій.

В поліцію можуть звертатися не тільки родичі, подати заяву може будь-хто, навіть знайомі, які володіють інформацією і знаходяться на території вільної України. Якщо родичі знаходяться на окупованій території, вони можуть звернутися до своїх знайомих чи громадських організацій. Ми теж надаємо такі консультації, — каже Ганна Мокроусова.

За останні роки я не бачила, щоб були якісь непорозуміння з Центром звільнення полонених, щоб людину не хотіли включати в списки. Більше ніхто не має стосунку до обміну. Немає такого поняття, як ранжування полонених. Більше нічого зробити не можливо. Існують байки про те, що можна на окупованих територіях комусь дати хабара, щоб підтвердили людину. Були випадки, коли люди давали хабара, але їхніх близьких не відпустили, — зазначає керівниця "Блакитного птаха".

І ось дзвінок: трьох хлопців з батальйону "Кривбас", серед яких мій син, волонтери бачили на Луганщині. Вони їх підкормлювати, давали їм сигарети. Єдина просьба наших дітей була — передайте мамі, що я живий. В 2017 році теж волонтери його бачили. Нас не подавали на обмін, говорили, що вони безвісти зникли. Але є докази, що вони в полоні. Я зустрічалася з представником ОБСЄ Тоні Фрішем, і він мені сказав: "Олена, я не можу вам допомогти, тому що Україна не подає вашого сина у списки на обмін, — згадує мати полоненого.

Раніше були випадки, коли командування, не знаючи, як людина потрапила у полон, могло вирішити, що вона самовільно залишила частину. Але це було давно. Я не можу сказати, що така практика існує сьогодні. Просто краще пересвідчитися

Якщо дають якісь підтвердження, що ця передача прийнята, які можуть допомогти встановити місцезнаходження людини вже потім на Мінських перемовинах, їх треба зберігати. Всі ці папірці треба зберігати. Бо найскладніше — щоб та сторона підтвердила, що людина у них. Дуже часто буває, що ми знаємо, де людини тримають, їй носять передачі, але на Мінських перемовинах, та сторона каже, що вони цих людей не бачили, - наводить приклад Мокроусова.

"Там є представники моніторингової місії ООН, представники Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Що таке мати доступ — це можливість у будь-який момент прийти і сказати, що ми хочемо перевірити умови. В Україні МКЧХ може говорити без представників влади з будь-яким затриманим, щоб дізнатися реальну ситуацію. Там такого немає. Були моменти, коли їх пускали туди, куди хотіли пустити представники ЛДНР. Іноді їм дають можливість когось побачити — кого визначать представники окупованих територій, — каже Ганна Мокроусова.

Я дуже співчуваю представникам, які задіяні в цьому процесі з нашого боку, бо далі починається жахлива річ, починаються торги. Україна зацікавлена забрати якомога більше людей, і та сторона висуває інколи неможливі вимоги. Рідко буває, що вони підтвердили 100, а віддали 25. Спочатку домовляються про обмін, а потім іде верифікація, — каже Ганна Мокроусова.

"В "Комплексі мір з виконання Мінських угод" записано, що представники ОРДЛО консультують та узгоджують за двома темами: місцеві вибори та особливості окремих районів. Фактично маємо консультації за всіма питаннями: безпеки, обмінів. Результатом такого неправомірного обговорення є те, що Мінські угоди фактично не працюють. Ми бачимо, що обмінів немає. Якщо вони були, то лише в результаті перемовин на рівні президентів чи їхніх зовнішньополітичних радників", — вважає представник окремих районів Донецької області у Тристоронній контактній групі Сергій Гармаш.

Офіційно мені кажуть, що Валерія не підтверджує сторона "ДНР". Але ось всі документи підтверджуючі є. Але я вірю, що Україна наполегливо запитує його. Скоріш за все це з боку "ДНР" якийсь шантаж, маніпуляції, вимоги від української сторони. І ми ось бачимо зараз на обмінах, що це маніпуляція з російської сторони, щоб виміняти когось, — розповідає Тетяна Матюшенко.

Коли окупаційна влада підтвердила, що людина в них, це 80% справи. Ми не кажемо, що вони включають в списки. Списки надає Україна, а вони людей узгоджують або ні. І на це неможливо вплинути", — додає керівниця громадської організації Ганна Мокроусова.

Його товариші, які вийшли по обміну, казали, що він у 32-й колонії у Макіївці. Один раз нам дзвонили з Червоного хреста зі Слов'янська: їм дали добро, вони передавали Паші туди посилку. А другий раз ось хотіли у січні передати посилку, вже добро не дали. Всюди вже зверталися, і в Офіс президента. Прийшли нам відповіді, що мій син перший в списках на обмін. але та сторона його не підтверджує. Не знаю, чого всі вдома вже, а мій син навіть не бачив, куди їхав, у бідці був, а його не випускають. Йому залишалося 8 днів, у нього контракт закінчувався", — каже мати бійця Ніна Корсун.

Формулювання "всіх на всіх" я вважаю трошки невіглаством. Так кажуть люди, які не розуміються у звільненні полонених. Формула "всіх на всіх" — це щось неможливе в наших реаліях. Частина нашої країни окупована. Всіх — кого? Кого ми знаємо? Кого вони підтвердили? Всіх, хто знаходиться на окупованій території? Бо так само ми спостерігаємо, коли відбувається обмін, вони починають набирати нових людей. У них там дуже багато громадян України. Всіх на всіх — це звільнити територію. Допоки вона не звільнена, там завжди будуть заручники. Для них це справа 5 хвилин — набрати будь-яку кількість заручників, — вважає Ганна Мокроусова.