Після відносно стабільного попереднього року, 2024 рік запам’ятався проривами російської армії. З кожним місяцем окупанти рухались все активніше. Так, зник Авдіївський напрямок, зʼявився Покровський. За рік українська влада втратила контроль над 10% області. Ситуація загострилась й у ставленні з боку росіян — вони стали показово страчувати полонених бійців ЗСУ. Згадаємо основні події, які трапились на фронті у Донецькій області за рік.
Коротке резюме тексту:
За підрахунками Вільного радіо, у перший день 2024 року ЗСУ контролювали майже 43% Донецької області (11,2 тис. км2).
Наприкінці грудня не окуповані росіянами близько 33% від всієї Донеччини. Протягом 2024 року українські захисники іноді звільняли певні території полів, посадок або поодиноке село, але якщо віддалити мапу у масштаби області, щоб побачити просування росіян — успіхи ЗСУ будуть майже не помітними. До того ж вони сталися на територіях, які у 2023 були підконтрольними українській владі.
Відео: Вільне радіо
Зеленим позначена територія Донецької області, яку станом на кінець грудня 2024 року контролює український уряд. Червоним позначені території, захоплені росіянами. Мапа: DeepState/Вільне радіо
Як і 2023 рік, 2024 почався з окупації фронтового міста. Минулого року це був Соледар, а тепер Авдіївка.
Місто тримало оборону з самого початку війни — майже 10 років. Його називали “фортецею” навіть у російських джерелах та вважали ймовірним майбутнім плацдармом та називали “воротами у Донецьк”. Адже, після невдалої спроби окупувати місто у 2017 році, тут готувалися до важких боїв.
Однак російські загарбники змогли тут прорватись. Спочатку були штурми механізованими колонами, а коли окупанти зрозуміли їхню неефективність — на голови українських захисників посипались сотні КАБів (керованих авіаційних бомб). Загарбники знищили підготовані оборонні споруди ЗСУ, а також цивільні будинки та завод “Коксохім”.
В таких умовах, за останніми даними начальника Авдіївської МВА Віталія Барабаша, залишались 947 місцевих — це літні та дорослі люди. Останню дитину встигли вивезти за два місяці до окупації міста.
“Немає дітей у місті. Знайшли ми [останню] родину з хлопчиком, вони виїхали. 12-річного хлопчика батьки ховали від евакуації близько 4 місяців, стільки ж часу вони не отримували гуманітарну допомогу“, — казав у грудні 2023-го Віталій Барабаш.
Як тільки окупаційні війська намацували слабке місце після ударів авіабомб — одразу йшли у штурм та просувалися. Оборона міста пала. Це була остання ділянка фронту на Донеччині, яка після 24 лютого 2022 року майже не зазнавала змін. Військові ЗСУ звітували, що за час оборони Авдіївки знищили 47 тисяч росіян.
Згодом бійці 3 окремої штурмової бригади зробили документальний фільм про останні бої за місто. На кадрах українські захисники забезпечували прикриття для відходу оборонців Авдіївки.
Відео: 3-тя окрема штурмова бригада
Другою суттєвою втратою ЗСУ у 2024 році став Вугледар. Звідси українським захисникам довелось вийти у перших числах жовтня. Ділянка фронту навколо міста не зазнавала суттєвих змін близько двох років.
Однак у 2024 році оборона міста все ж дала тріщину. Хоч ЗСУ й стримали більшість атак росіян на напрямку — Вугледар захистити не вдалося.
Серед основних причин успіху росіян — більше артилерії окупантів та переважаючі сили загарбників.
“Як одна з наших артилерійських систем може битися з 10-ма їхніми?”, — риторично питав журналістів New York Times українській військовий 72 ОМБр Роман.
Варто відзначити зміну тактики атак окупантів. У 2022 році вони теж намагалися захопити місто, але масовані механізовані лобові атаки в оборону ЗСУ не дали їм результатів. Через два роки вони залучили резерви піхоти, якими вдарили по флангах міста та, попри чималі втрати, змусили українських захисників вийти з міста.
“Ця тактика мало чим відрізняється від тактики, яку використовували у Радянському Союзі — шапками закидаємо. Кров у обмін на території”, — говорив в ефірі “Суспільне новини” начальник відділення комунікацій 48 окремої артилерійської бригади Богдан Петренко.
Якщо подивитися на мапу Донеччини наприкінці 2023 року та через рік — найбільш суттєві зміни сталися на Авдіївсько-Покровському напрямку.
Прорив росіян цьогоріч став настільки потужним, що його можна назвати найбільшим успіхом російської армії з 2022 року. Таких рухів лінії фронту за весь 2024 рік не зазнав жоден з інших напрямків фронту.
Все почалося з руйнування оборони навколо Авдіївки. Коли місто захопили, росіяни не брали оперативну паузу для відновлення резервів, як було після окупації Бахмута. Натомість наступ пришвидшився. ЗСУ не часто коментували невдачі, а аналітичні центри, зокрема DeepState, в окремі дні фіксували окупацію декількох сіл за добу.
Повний перелік читайте тут: Які райони, міста та села окуповані в Донецькій області (перелік, мапи)
Успіхи росіян можна відстежити на прикладі окупованої з 2014 року Ясинуватої. На початку 2024 року місто було у кілометрі від лінії фронту, а в кінці року — вже у глибокому тилу. Тепер на деяких напрямках до позицій ЗСУ 56 кілометрів. Тобто вже не йдеться про те, що снайпери та дрони ЗСУ можуть знищувати у Ясинуватій окупантів. Тепер по ній поцілити зможе не кожна артилерія.
Водночас межу сусідньої Дніпропетровської області та лінію фронту розділяє лише 7 кілометрів.
У 2024 році цей напрямок перестав бути Авдіївським та став Покровським. Росіяни наприкінці року тиснуть на Покровськ і його втрата може залишити Україну без металургії (у селах на південь від міста є важливі пласти коксівного вугілля).
“У Піщаному єдина шахта коксівного вугілля, яка живить вугіллям і наші заводи, і “АрселорМіттал”, і ДМЗ. Тобто всю металургію, яка залишилася в Україні” — писав у колонці НВ Бізнес Голова офісу CEO групи Метінвест Олександр Водовіз.
На цьому напрямку найбільш гучними в інфопросторі були бої за втрачені Очеретине, Селидове, Гірник, Новогродівку та Курахівку. У Кураховому на кінець року росіяни вже в межах міста, але не контролюють його повністю.
Гарячими також стали бої у таких містах як Часів Яр та Торецьк.
Обидва міста у 2024 році мали схожу долю — важкі бої, забудову активно знищували, місцевих залишилось по декілька сотень та в обох випадках росіяни мали частковий успіх у східних районах міст.
Часом бували суперечливі заяви аналітиків про просування у Часовому Ярі, але військові спростовують це.
“Ми не втрачали ніяку територію, але бої можуть бути в тилу, бо росіяни заходять і намагаються нав’язувати їх. Вони скрізь так роблять вже місяці три, не тільки на нашому відтинку”, — говорив в коментарі Вільному радіо речник 24-ї ОМБр ім. Короля Данила Андрій Полухін.
ЗСУ відчайдушно борються за ці міста і росіяни, якщо й рухаються, то хіба на десятки метрів. Адже відпрацьовану та успішну для російської армії тактику оточення міст тут реалізувати не вдалося — атаки йдуть у лоб оборони ЗСУ.
В середині грудня загарбники заявляли, що нібито захопити вже шахту “Центральна” у Торецьку. Але це також спростовували військові ЗСУ.
“Ми ведемо бої та не даємо росіянам захопити цю шахту. Їх дуже багато, противник давить постійно, і ситуація дуже складна, проте говорити, що російські війська зайшли на шахту “Центральна” у Торецьку зарано”, — говорила речниця оперативно-тактичного угруповання військ “Луганськ” Анастасія Бобовнікова.
Проте й передумов, що підрозділи ЗСУ зможуть зачистити у Часовому Ярі та Торецьку східні околиці від росіян — немає.
Ще один населений пункт, який вартий уваги та залишається спірним — Нью-Йорк. Російська пропаганда заявила про повне “звільнення” селище ще наприкінці серпня. Проте у ЗСУ це не підтверджують, а активісти аналітичного порталу DeepState вважають, північні околиці селища підконтрольними українським військовим.
2024 рік відзначився регулярними повідомленнями про показові страти українських бійців, які здавалися у полон. Вбивства полонених з боку російських загарбників були як поодинокі, так й масові.
В Офісі Генерального прокурора у відповіді на інформаційний запит журналістам Вільного радіо повідомили, що за 2024 рік відкрили кримінальні справи щодо вбивства 80 полонених бійців ЗСУ на території Донецької області та ще 66 в інших регіонах України.
Ці злочини реєструють за ч.2 статті 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини). Загалом станом на середину грудня повідомили про підозру у таких воєнних злочинах 6 військовим російської армії. До суду направили 3 справи по всій Україні.
В січні отримав довічний вирок за розстріл військовослужбовця Збройних сил України та катування цивільних людей під час окупації села Лукашівка на Чернігівщині командир батальйону 74 окремої гвардійської мотострілецької бригади ЗС РФ Даніл Коблік. Він не одразу погодився з вироком та подавав апеляцію. Але вирок змінювати не стали.
В червні почали судити за страту військовополоненого ЗСУ на Запоріжжі військового РФ Дмитра Курашова. Суд над ним триває.
У жовтні бійці 12 бригади спецпризначення “Азов” взяли у полон під Нью-Йорком на Донеччині одного з росіян, якого звинуватили у причетності до страти трьох українських полонених. Свої дії він пояснив так:
“З полоненими возитися ніколи, в полон нікого не брати [наказало командування росіян]. Дали команду — розстріляти”, — сказав загарбник.
Варто зазначити, що це випадки, які вдалося задокументувати та відкрити по них кримінальне провадження. Стосовно всіх вбивств військовополонених Офіс Генерального прокурора України співпрацює з Міжнародним кримінальним судом.
Вбивство військовополонених — це порушення Женевських конвенцій, яке є тяжким міжнародним злочином. Та попри це, росіяни продовжують цю практику.
“Ми спостерігаємо відсутність дієвої реакції світу на вбивства військовополонених”, — відзначав Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець
Нагадаємо, журналісти Вільного радіо також готували переказ головних подій на фронтах Донецької області за 2023 рік. Найбільше той рік запам’ятався окупацією Соледара та Бахмута.