Втрати, успіхи та знову втрати: якими були два роки відкритої війни в Донецькій області
Третій рік повномасштабної війни з Росією захисники Донеччини зустрічають в обороні. Від початку відкритого вторгнення військовим країни-агресорки вдалось окупувати весь південь області від Маріуполя до Вугледара, а також Бахмут, Соледар і прилеглі населені пункти. А віднедавна під контроль загарбників перейшли Мар’їнка й Авдіївка. Нині під контролем ЗСУ залишаються близько 42% регіону. Згадуємо, якими були два роки великої війни на Донеччині.
Перші місяці відкритої війни: росіяни відрізали ЗСУ від Азовського моря
Донецька область однією з перших прийняла удар на початку відкритого вторгнення Росії. Перші місяці повномасштабної війни минули в тяжких боях за Маріуполь і Волноваху.
Кадри виходу захисників Маріуполя з “Азовсталі”
Відео: Youtube/Телеканал Конкурент TV
Втримати південь не вдалося: весна 2022-го закінчилася втратою 5,7 тисячі квадратних кілометрів території. Це вся південна частина регіону, яка до цього перебувала під контролем української влади: Маріуполь, Ялта, Мангуш, Урзуф, Волноваха та прилеглі населені пункти. Росіяни підійшли впритул до Вугледара, й відтоді бої за місто не припиняються.
Лиман та майже весь Святогірськ окупували, але ЗСУ вдалося їх відбити
Важкою ситуація була й на півночі області: Лиман російські загарбники захопили ще наприкінці травня 2022 року. В останній день літа лінія фронту на цьому відрізку простягалася вздовж Сіверського Дінця. За винятком Святогірської лаври у тимчасовій окупації опинився й майже весь Святогірськ та більша частина півночі області.
Так українська влада втратила контроль над ще 1,1 тисячею квадратних кілометрів території Донеччини.
Та вже у вересні 2022-го ЗСУ розпочали потужний контрнаступ, результатом якого стало звільнення Лимана, Святогірська та інших територій на півночі Донеччини.
Кінець 2022 року: ситуація навколо Бахмута загострюється
До Бахмута й навколишніх міст армія країни-агресорки підбиралася з Луганської області. Швидких просувань на початку відкритого вторгнення тут не було, але наприкінці травня 2022-го росіяни окупували Світлодарськ та Миронівське.
У грудні загарбники впритул наблизилися до Соледара та вже заходили на східні околиці Бахмута. Сусідні села Опитне, Андріївка та Курдюмівка на той момент були вже окуповані. Бої тривали за Кліщіївку та околиці Бахмута.
Загалом за 2022 рік під контроль окупантів перейшли 850 квадратних кілометрів у північно-східній частині Донеччини.
2023 рік почався з утрати Соледара
6 січня 2023 року армія загарбників захопила село Бахмутське на південний схід від Соледара. Після цього окупанти перейшли до штурму самого міста.
Армія загарбників зосередила навколо Соледара у 3-5 разів більше бійців, ніж було у ЗСУ, тому захисники мусили відійти від міста. Соледар вважається окупованим з 25 січня 2023 року.
Обстріли позицій ЗСУ під Соледаром восени 2023 року
Відео надане Вільному радіо бійцем 93-ї бригади ЗСУ
ЗСУ відійшли від Бахмута у травні 2023 року, але боротьба за околиці міста триває й дотепер
Наступ росіян у бік Бахмута тривав упродовж усієї весни 2023 року. Тоді найманці ПВК “Вагнер” створили південний фланг, із якого насувалися на околиці міста. А після тимчасової окупації Соледара та деяких навколишніх сіл тиск на Бахмут почався й з півночі.
У травні 2023 року, попри важкі бої за Бахмут, ЗСУ довелося відійти від міста й зайняти оборону неподалік.
У 2023 році ЗСУ “зрізали” Времівський виступ біля Вугледара
У 2023 році лінія фронту на Вугледарському напрямку проходила поряд із Зеленим Полем, Новосілкою, Времівкою, Золотою Нивою, Пречистівкою та Вугледаром. Окупанти називали цю ділянку фронту Времівським виступом, бо тривалий час не могли подолати оборону ЗСУ біля цього села. Времівський виступ утворився 2022 року внаслідок російського наступу на межі Запорізької та Донецької областей.
Влітку 2023-го бійцям ЗСУ вдалось успішно контратакувати росіян та звільнити близько 199 квадратних кілометрів території. Від загарбників тоді очистили села Урожайне, Старомайорське, Нескучне, Благодатне, Рівнопілля, Макарівку та Сторожове.
На третій рік відкритої війни з Росією в тимчасовій окупації залишається весь південь Донеччини, це близько 5,5 тисяч квадратних кілометрів. Ці дані не враховують територій, захоплених росіянами у 2014 році.
Влітку 2023 року ЗСУ перехопили ініціативу під Бахмутом
Ротація російських підрозділів після важких боїв за Бахмут та тимчасове затишшя на цій ділянці фронту стало сигналом дії для підрозділів ЗСУ: українські захисники почали тиснути на російську армію на південь від Бахмута.
Влітку та восени 2023-го українським підрозділам вдалося звільнити близько 51 квадратного кілометра під Бахмутом, у тому числі села Кліщіївку та Андріївку.
Жовтень-грудень 2023-го запам’яталися загостренням в Авдіївці та втратою Мар’їнки
Усі два роки відкритого вторгнення росіян у зведеннях Генерального штабу та поліції фігурувала Авдіївка. Ці “ворота у Донецьк” наприкінці 2023 року стали найгарячішою ділянкою фронту на Донеччині. Ситуація різко загострилась 10 жовтня, коли російські військові почали масовано атакувати позиції ЗСУ навколо міста.
Паралельно росіяни просувалися на захід від Донецька. У грудні їм вдалося захопили руїни Мар’їнки. Пізніше тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що цього міста на Донеччині більше немає — російські атаки буквально стерли його з лиця землі.
2024 рік почався з втрати Авдіївки, яку ЗСУ боронили 10 років
У другій половині лютого 2024 року бригади ЗСУ мусили відійти від Авдіївки.
Попри втрати, загарбники не збавили обертів та наприкінці лютого 2024-го атакують прилеглі села Ласточкине та Побєду.
Через два роки повномасштабної війни ЗСУ встали в оборону
Другі роковини початку відкритої війни ЗСУ зустрічає у непростому становищі. Палата представників США пішла на канікули, не розглянувши виділення допомоги Україні, а новий закон про мобілізацію, який має поповнити втрати війська, так і не ухвалили.
Станом на 24 лютого 2024 року під контролем ЗСУ залишаються близько 42% Донецької області. Регіон є епіцентром найважчих боїв.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.