Знеболювальний препарат “Налбуфін” за рік стали принаймні вдвічі частіше виписувати в Україні. Це легкий опіоїд, який виписують в Україні за звичайним рецептом, а не “червоним” (призначеним для наркотичних речовин, які викликають залежність). Він був у військових аптечках та його активно виписують сімейні лікарі, однак анестезіологи та частина лікарів попереджає, що препарат викликає наркотичну залежність та Україна ризикує повторити американську “опіоїдну кризу”, яка вбиває по 64 тисячі американців щороку.
На проблему з “Налбуфіном” в Україні звернули увагу журналісти “Суспільного” у своїй статті “Налбуфінова ломка. Як опіат став одним з найбільш популярних лікарських засобів в Україні”.
57-річному Сергію (ім’я журналісти змінили) з Харківщини після операції на хребті стало потрібне знеболювальне, адже ходьба почала викликати в нього біль. Сімейна лікарка прописала йому “Налбуфін”, легкий опіоїд, який виписують за звичайним рецептом, а не “червоним” (“червоні” призначені для ліків, які входять у перелік наркотичних речовин, які викликають залежність), після чого чоловік купив у аптеці препарат та почав його приймати, пишуть журналісти.
“Налбуфін” допоміг позбутися приступів болю, однак з часом його потрібно було колоти все більше, аби відчути ефект. Лікування почало набувати ознак наркотичної залежності.
“Залежність я зрозумів, коли якось вночі мене почало крутити. Я вколов “Налбуфін”, ліг спати й вранці як нічого не бувало. Це вже було дозування вдвічі більше, ніж коли я почав його колоти. А потім вночі знову болить. Ногу тягнуло так, що ледь не плакав”, — згадав Сергій.
Нині він проходить лікування в наркологічному відділенні, аби позбутися залежності від прописаного сімейною лікаркою “Налбуфіну”, який, наголошують журналісти, виписують як ліки, які не повинні викликати залежність.
“Уже всі знають, що я — наркоман у 57 років. Але мене це вже не бʼє. Бʼє те, що я хочу злізти з цього. Хронічний біль буде все життя, але це не означає, що все життя маю бути наркоманом”, — говорить Сергій.
Автори публікації зауважують, що станом на листопад 2024 року “Налбуфін” є п’ятим за обсягами продажів аптечним препаратом в Україні. Журналісти посилаються на дані Національної служби здоров’я: за весь 2023 рік “Налбуфін” виписали трохи понад три тисячі разів, за неповний 2024-й (станом на листопад) вже понад сім тисяч разів.
Лікар Сергія, кандидат психологічних наук, психіатр-нарколог Андрій Корець, розповів журналістам, що зазвичай люди дізнаються про цей препарат від своїх лікарів, або ж знайомих.
“Зараз виписати рецепт на “Налбуфін” — чиста формальність Так було і з трамадолом. Наприкінці 1990-х люди запивали ці таблетки прямо в аптеці. Коли вже побачили, що майже половина старшокласників сиділа на ньому, трамадол внесли до “червоного рецепта”, тобто зменшили доступність”, — стверджує лікар.
Журналісти наголошують, що в Україні зростає кількість рецептів на інші наркотичні знеболювальні, зокрема на “Фентаніл”, “Морфін”, “Трамадол”. Однак “Налбуфін” відрізняється від цих ліків тим, що продається за звичайним рецептом, а не “червоним”.
Негативний досвід через поширення доступного знеболювального опіоїда вже відчули на собі США, додають журналісти. Там неконтрольований обіг “Оксиконтину” призвів до опіоїдної кризи, жертвами якої на рік стають близько 64 тисяч американців.
Колишній військовий Ігор розповів журналістам “Суспільного”, що вперше застосував “Налбуфін” під час служби у 2015 році, коли отримав контузію біля Попасної. Аби позбутися головного болю, Ігор вколов собі ці ліки, однак далі почав колоти їх собі регулярно.
“Раз на тиждень ми виїжджали в місто і я в аптеці купував пачку. Думав, в будь-який момент зістрибну. Я не придавав значення, що це прям залежність, бо я ж не чіпав вени, не купував наркотики на вулиці. Але коли ротація закінчилася і я приїхав додому, стало погано. Все починалося з однієї ампулки. А закінчилося до півтори пачки на день. Все життя почало крутитися довкола аптек”, — згадує Ігор.
З часом йому стало бракувати грошей на “Налбуфін”, тому він почав красти. Спочатку — дрібне на роботі, далі — телефони.
“На той час мій товариш був на програмі замісної підтримувальної терапії (ЗПТ, один з методів лікування залежностей, повʼязаних з вживанням опіоїдних наркотиків — ред.) і купував по цій програмі метадон. Він дав мені таблетку. Мене відпустило. Я став купувати метадон, бо він дешевший за “Налбуфін”. У мене налагодилась робота. Але на мені вже висіли три справи за крадіжки, які в загальному дали два роки тюрми”, — додав Ігор.
Коли він вийшов із в’язниці, вже тривало повномасштабне вторгнення. Тому Ігор пішов до ТЦК та долучився до однієї з бригад Морської піхоти. Після важкого штурму отримав вихідні та не втримався — знову купив ампулу “Налбуфіна”.
Ігор захворів на менінгіт та потрапив у госпіталь, на чому його служба завершилася. Навіть до медзакладу він замовляв “Налбуфін” кур’єрською доставкою, згадує військовий, а ін’єкції робив собі у туалеті. Після повернення додому звернувся до лікаря та приєднався до замісної підтримувальної терапії.
“Вранці прокидаюся, пʼю таблетку і маю новий день. Таблетки отримую за рецептом по “червоному бланку”. Не хочу себе обманювати та казати, що можу кинути наркотики. Я просто налагодив систему, не краду, не лажу по аптеках, веду сімейне життя”, — підсумував Ігор.
Частина медзакладів та медиків почали свідомо відмовлятися від “Налбуфіну”, впроваджуючи альтернативні наркотичним препаратам методи боротьби з хронічним болем у пацієнтів. Один з них — регіональна анестезія.
“Якщо спрощено, це місцеве знеболення, для якого ліки за допомогою УЗД вводяться в простори біля нервів, заморожують їх і пацієнт не відчуває болю. Регіонарна анестезія входить до різних протоколів лікування хронічного болю, зменшуючи вживання опіоїдних анальгетиків в стаціонарі”, — йдеться у статті.
Медики, з якими спілкувалися журналісти, наголошують, що наразі в Україні військові особливо вразливі до наркотичної залежності від знеболювальних.
“Зараз військові — це вразлива група [для залежності від наркотичних знеболювальних]. Це і про важкість служби, і про лікування хронічного болю, і про відсутність ротацій, і про певні фактори повʼязані з психічним здоровʼям, коли проблеми діагностуються невчасно”, — каже Ірина Іванчук з Центру громадського здоровʼя МОЗ
Нагадаємо, журналісти Вільного радіо показали, як працює останній на Донеччині пологовий будинок, який розташований у Слов’янську. В стінах медзакладу жінки народжують попри обстріли.