Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — 52-річна Людмила Пилипчук зі Слов’янська. Жінка багато років працювала в медичній сфері, колеги згадують як добру, щиру й чуйну.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Про життя Людмили Пилипчук розповіли у меморіалі Слов’янської міської територіальної громади.
Людмила Пилипчук народилася 19 травня 1974 року у Слов’янську. Вона навчалася у школі №16, а після цього закінчила ПТУ №56, де здобула спеціальність кухаря-кондитера.
За фахом жінка пропрацювала два роки. Згодом Людмила народила сина, а після цього влаштувалася сестрою-господинею до амбулаторії №2 Центру первинної медико-санітарної допомоги.
Колеги та друзі згадують Людмилу як добру, щиру та чуйну людину, яка завжди була готова допомогти. До роботи вона ставилася відповідально та сумлінно виконувала свої професійні обов’язки.
13 червня 2026 року російські війська завдали авіаудару по центральній частині Слов’янська.
Людмила того дня перебувала в автомобілі разом зі своєю родиною. Неподалік машини розірвалася авіаційна бомба.
Її чоловік, син і свекруха загинули на місці. Людмила отримала тяжкі поранення та була госпіталізована до лікарні Харкова.
Однак медикам не вдалося врятувати її життя. Через тиждень після авіаудару, 20 червня, Людмила Пилипчук померла. Їй було 52 роки.
Жінку поховали на кладовищі на вулиці Данила Галицького у Слов’янську.
У місті в неї залишилася сестра.
Вічна та світла пам’ять.