Підтримайте Вільне Радіо
На одноразову грошову допомогу у випадку смерті військовослужбовця можуть претендувати ті, кого не вказали в особистому розпорядженні. Це норма викликає незадоволення у деяких військових та їхніх родичів. Вони наголошують на важливості останньої волі та вимагають змін у законодавстві. Журналісти Вільного Радіо поспілкувалися з родичами загиблих та юристами. Розповідаємо, які основні проблеми виникають під час виконання останньої волі військових.
Чоловік Ірини Пронцевич ще за життя подбав про майбутнє родини: оформив заповіт на користь доньки, видав дружині доручення, а також склав особисте розпорядження. У ньому він чітко зазначив: усі виплати у випадку його смерті мають перейти саме дитині.
“Це була його тверда і продумана позиція. Він хотів уникнути поділу грошей між кількома родичами. Як люблячий тато, він прагнув забезпечити майбутнє доньки. Про це він говорив і мені, і своїм рідним, і побратимам”, — розповідає Вільному Радіо Ірина.
Але після загибелі чоловіка на війні замість підтримки дружина отримала невизначеність. У ТЦК прийняли розпорядження, однак одразу попередили: остаточне рішення ухвалює Міністерство оборони, і результат передбачити неможливо.
“Мені боляче усвідомлювати, що держава не завжди готова почути останнє слово людини, яка віддала життя за Україну. Я змушена щодня доводити очевидне замість того щоб оплакувати чоловіка і горювати”, — говорить жінка.
Вона додає, що не коментує відносини з рідними чоловіка, натомість має більше питань до держави:
“Хто постоїть за тих, хто вже ніколи не зможе говорити за себе? Мій чоловік до останнього стояв за інтереси цієї країни, за майбутнє людей, які живуть в ній. А тепер хто збереже його останнє слово і його останню волю?”
Подібні випадки, каже жінка, пригнічують і тих, хто сьогодні продовжує воювати.
“Я мала розмову з побратимом чоловіка, який приїхав у відпустку. І він казав, що подібні ситуації демотивують інших військових. Бо вони віддають сили, здоров’я, жертвують власним життям, але не мають впевненості в тому, що держава подбає про їхніх близьких, якщо їх не стане. І подбає саме так, як цього бажають військові”, — ділиться Ірина Пронцевич.
Вона не приховує сумнівів, що останню волю чоловіка не вдасться виконати на 100%. Та водночас додає, що подібні випробування проходять сотні інших родин і від цього стає ще важче. Це відчуття несправедливості лише підсилює біль втрати.
“Кожен, хто нівелює це розпорядження чи шукає там власну вигоду, — зраджує тих, хто віддав життя за Україну”, — переконана Ірина.
Грошову допомогу через загибель бійця справді можуть отримати люди, яких самі військові воліли б позбавити цих виплат. Такі історії не поодинокі. Одна з них викликала широкий резонанс на початку серпня.
У своїх соцмережах військовослужбовиця та керівниця медичної служби “Ульф” Аліна Михайлова розповіла історію її побратима Пилипа Аверенкова з позивним “Коді”.
Ще за життя боєць хотів, щоб у разі його загибелі всю одноразову грошову допомогу отримала лише його дружина, а не батьки, з якими він не підтримував стосунки через їхні проросійські погляди й засудження вибору сина. Тому захисник склав особисте розпорядження, у якому вказав, що у випадку його загибелі 15 мільйонів гривень має отримати його дружина.
Але згідно з Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” і постановою Кабінету міністрів України №168, частку виплат можуть отримати люди, яким військовий не бажав залишати кошти.
Тому зараз пропонують внести зміни до законодавства саме щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військового.
У своєму дописі військовослужбовиця Аліна Михайлова зазначила, що закон має базуватись виключно на бажанні і волі військовослужбовців, без додаткових обовʼязкових часток у грошових допомогах після загибелі.
Наразі незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають:
Якщо особистого розпорядження немає або воно не охоплює всю суму допомоги, право на її отримання у рівних частках мають:
Якщо один з отримувачів допомоги відмовився від своєї частки, суму розподіляють порівну між рештою членів сім’ї. Відмова засвідчується нотаріально (за кордоном — у консульстві України).
Адвокат Назар Олексюк у розмові з Вільним Радіо пояснює, що по суті особисте розпорядження військового схоже на заповіт: воно дозволяє визначити, кому має перейти одноразова допомога у разі загибелі. Але є важливі відмінності. Якщо у випадку із заповітом діють чіткі норми Цивільного кодексу, то для особистих розпоряджень таких правил просто не прописали.
Юрист каже: “Це ніби кострубатий заповіт, який передбачили у законодавстві, але не визначили, як його оскаржувати чи визнавати недійсним. У результаті виходить, що воля військового не має належного юридичного захисту”.
Фахівець поділився проблемами, з якими він стикався безпосередньо у своїй практиці роботи з темою особистих розпоряджень. Він виділив три основні складні ситуації:
За словами Назара Олексюка, багато хто вважає це поганим знаком і просто не хоче писати розпорядження через якісь забобони.
“За останній тиждень я проконсультував 800 військових, і лише один запитав про особисте розпорядження”, — каже він.
Трапляються випадки, коли боєць залишає гроші людині, яка не є членом родини. В адвоката був випадок, коли військовий склав особисте розпорядження на свою коханку, але це була заміжня жінка з дітьми. Тому нерідко починаються конфлікти та юридичні суперечки, бо така людина не завжди готова прийняти гроші, розуміючи наслідки.
Юрист зіштовхувався і з випадками, коли у військовій частині зберігався підписаний, але порожній бланк. Після смерті військового у нього вписували чужі імена. Родина, яка втратила близьку людину, дізнавалася, що частку компенсації нібито мав отримати сторонній.
Назар Олексюк наголошує: варто пам’ятати, що одноразова грошова допомога — це не особисті кошти військового, а гроші держави. Військовий може визначити, кому вони мають дістатися, але остаточне слово все одно залишається за нормами закону і постановами Кабміну.
Попри всі проблеми, адвокат радить складати особисте розпорядження. Адже воно допомагає у випадках, коли сімейні стосунки складні. Наприклад, Олексюк розповів про випадок, коли у військового не було дружини й дітей, але є сестра, яка його виростила і потребує допомоги.
“Таке розпорядження могло б захистити її інтереси і зекономити час боротьби з бюрократією. Але, на жаль, військовий не прописав свою останню волю”, — підсумовує юрист.
На думку експерта, єдиний вихід — привести перелік родичів, які мають право на компенсацію, у відповідність до норм Цивільного кодексу і чітко прописати механізми для особистих розпоряджень. Це завдання для держави.
Раніше ми розповідали, як відсудити спадщину в Україні. В матеріалі детально прописано, які умови визнання заповіту недійсним, що говорить судова практика щодо спадщини та коли в оскарженні можуть відмовити.