“Про це можна говорити тільки матами”: голова місцевої профспілки гірників про проблеми у вугільній галузі (інтерв’ю)
Тяжка праця, ризики для життя і здоров’я, часті проблеми із зарплатою – це буденність, якою живуть українські шахтарі. Нещодавно їм виплатили борги, але дотації від держави можуть у будь-який момент припинитися, бо шахти працюють у збиток. Про теперішній стан на шахтах регіону ми поговорили з заступником голови Незалежної профспілки гірників України, головою місцевої організації НПГУ м. Мирноград і Покровського району Олександром Абрамовим.
Наскільки різна ситуація на шахтах Донеччини та Луганщини?
Поточну заборгованість, яка була, погасили в обох областях. Але, якщо брати “Лисичанськвугілля”, в них залишилися “хвости” ще за 2018-2019 роки. Небагато, але місяці незакриті: приміром, 5% за один місяць, 5% за інший. Ці “хвости” треба виплачувати з реалізації (продажу вугілля, – ред.), а оскільки вони видобувають мало, реалізації в них немає. Запасів вугілля вистачає, вся проблема в тому, що працювати нема на чому. Шахтарі працюють “на молотках”, в них немає обладнання. Тому замість двох-трьох лав (підземних вибоїв, де видобувають вугілля, – ред.) вони працюють на одній. Це тому, що роками немає грошей на розвиток гірничої промисловості у державних шахтах. Це треба вкладати гроші, а ніхто не хоче, бо шахти на Луганщині знаходяться поряд з лінією розмежування. Бізнесмени чи олігархи бояться туди вкладати, а держава замість 8-9 млрд грн бюджету, які ми просили, ухвалює 2,8 – 3 мільярди. На розвиток шахт там взагалі немає. Навіть на охорону праці ми були змушені просити виділити 100 мільйонів замість 200.
В яких умовах зараз працюють гірники?
На таких шахтах, як “Мирноградвугілля”, “Селидіввугілля” навіть саморятівників (засобів захисту органів дихання, – ред.) немає. Ними забезпечені на 50-60%, тоді як шахтар не має права без нього спускатися у шахту. Коногонками (налобними ліхтарями, – ред.) також не забезпечені у повному обсязі. Тобто, базових речей немає. Ми говоримо про розвиток, а в нас немає грошей навіть на охорону праці! Таке було і за часів Порошенка, і раніше. Так само стукали касками влітку перед закриттям Верховної Ради на канікули.
Щоправда, за Януковича у довоєнні часи бюджет на шахти був до 14 мільярдів, коли долар був по 8 гривень. Не вистачало, так, але ж і шахти не були окуповані “ЛНР” і “ДНР”. Теж були свої питання, але тоді заступником міністра був Ігор Попович, в нього були великі повноваження. Шахта “Центральна” тоді мала закритися, а ми вирішили всі питання, і шахта досі працює, хоч і погано. Ставлення тоді було краще, але не скажу, що було легше. Втім, були хоча б більш-менш механізовані лави.
Але Янукович всі найкращі запаси вугілля віддав своєму сину, і шахтарям не було де працювати. Той самий син позабирав збагачувальні фабрики, а саме на них вугілля роблять придатним до використання.
Яка зараз із ними ситуація?
Янукович-молодший забрав фабрику на шахті “Росія”, нині “Котляревська”. Фабрика на шахті “Капітальна” не працює півтора року, а її будували 70 років тому як основну. Це був цілий комплекс із шахти й фабрики. На шахті “Україна” теж не працює фабрика. З великими труднощами вдалося запустити фабрику на “Котляревській”.
Без цих фабрик ми зазнаємо таких втрат. Возимо збагачувати вугілля за 30-40 км. Ми продаємо його набагато дешевше, ніж могли б.
Чи робить щось влада, щоб покращити умови праці гірників?
Не хочу по-шахтарськи лаятися, скажу, що державі на нас пофігу. Розвиваємо шахти потроху за свої кошти, держава не допомагає. Лише на “Капітальній” проходимо по 30-50 метрів. А якщо немає проходки, то й майбутнього в підприємства немає.
Ми ж працюємо на мотлоху. Порівняймо з приватними шахтами ДТЕК, там все нове: секції, комбайни. Ти дивишся, все як лялечка. Чому б не видобувати по 3 тисячі тонн на добу.
Чому тоді не приватизувати всі шахти?
Все найкраще вже забрали. “Павлоградвугілля”, яка зараз дає 20 млн тонн на рік, привласнили. А кому потрібна “Центральна” з 30 млн тонн запасів? Там пласт вугілля до метра завтовшки. Краще, щоб він сягав 1,5 – 1,8 м. Якщо пласт завузький, комбайн йде і по вугіллю, і по породі.
“Ровенькиантрацит”, який зараз на окупованій території, раніше теж належав ДТЕК. Там і пласти ширші, і марки вугілля кращі.
Неприбуткові шахти закривають, але ж у нас не Німеччина. Усе, що можна було, витягли, а решту затопили – ось таке ставлення. Взагалі, про вугільну галузь можна говорити тільки матами. Немає хорошого міністра, який би цим горів. Колись таким був Станіслав Янко, спеціаліст від “Селидіввугілля”. Коли Янукович ще був прем’єром, у бюджет закладали 2 чи 3 мільярди на вугільну галузь. Янко не побоявся сказати, що цього дуже мало, треба 5, а краще 8 мільярдів. За це його і прибрали з посади. А нинішні міністри навіть не знаються на найпростіших речах, які знає кожен шахтар.
Ще на початку минулого року президент Зеленський обіцяв протягом трьох місяців вирішити проблему із заборгованістю перед шахтарями. Наскільки оперативно він виконав свою обіцянку?
Після лютого нам погасили заборгованість за вересень-грудень 2019 року. Частину заборгованості перекинули на поточний рік, і ми отримували гроші до серпня. Все було оперативно, нам вистачило грошей. А потім влада пообіцяла виділити 1,4 мільярда, але ми довго на них чекали, навіть дороги перекривали. Кілька депутатів від вугільних регіонів домоглися, щоб нам віддали ці гроші. Якщо казати про “Мирноградвугілля”, то ми закрили заборгованість за частину серпня, вересень, жовтень і листопад повністю та ще 40% за грудень. Тож на сьогодні боргів перед гірниками немає.
Наскільки здешевшало вугілля і чому?
Ми вантажимо все наше вугілля до Центренерго, а вони попросили знизити ціни, бо не можуть звести баланс. Концентрат (збагачене вугілля, – ред.) коштував 2400 грн за тонну, а тепер ціна впала до 1,5 тисячі. А незбагачене вугілля із золою за прейскурантами коштує 1050-1100 грн, а віддають за 900 грн. Ми продаємо, бо нам нема куди його подіти. Наприклад, деякі сорти вугілля можуть самі запалюватися. Воно горить, а його ніяк не загасити.
Цього літа в запасі теплоелектростанцій було близько 3,5 млн тонн вугілля. А зараз вдарили морози, кілька атомних блоків раптово встали, і більше навантаження припало на ТЕС. Вугілля в них почало закінчуватися, а ми ж не можемо одразу видати скільки треба, та й не дуже в нас багато вугілля, якщо чесно. Ось вони й женуть вугілля з Росії через Білорусь. Виходить, що ми підтримуємо окупантів, а своїх шахтарів, свої лави не підтримуємо. Запевняю, буквально за тиждень-два ви почуєте: “Вугілля немає, і нам більше не залишається нічого, окрім як закупити його в Казахстані чи Росії. Ми не можемо дозволити собі заморозити всю Україну”.
Які зараз справи з продажем вугілля?
Працюємо з коліс. Близько 2 тижнів тому прийшло розпорядження з міністерства: нікому – ані приватникам, ані заводам – не вантажити вугілля. Тільки в Центренерго. За грудень ми підняли більш ніж 50 тисяч тонн гірничої маси, і все забрали. На шахті “Капітальна” лежало 70 тисяч тонн, з них залишилося 10 тисяч.
Чи встигаєте поповнити запаси?
За місяць “Капітальна” добула 45 тисяч тонн гірничої маси. Це мало. Шахта вважається однією з найкращих у регіоні.
На початку нульових на “Капітальній” видобували 3,2 млн тонн, а зараз тут піднімають до 600 тисяч. Там залягає пласт однієї з найкращих марок вугілля на майже 30 мільйонів тонн. Просто розвитку немає, ми не підійдемо туди. Все занедбане, все розвалене. Недарма кажуть: “На Донбасі собівартість вугілля 10-12 тисяч за тонну, а продаємо за тисячу”. Різницю має покривати держава.
Рано чи пізно ці дотації можуть припинитися. Чи не боїтеся такого рішення?
Думаємо про це. Навіть гадки не маю, куди підуть люди. Якби влада сказала: “Ми закриваємо дві шахти, але на третій замість однієї лави працюватимуть три”, це було б набагато краще та вигідніше. За часів СРСР на “Капітальній” працювали 8,5 тисяч людей, які піднімали 10-15 тисяч тонн вугілля щодоби! У 2018-2019 році там було 3600 працівників, з яких звільнилися 1200. Зараз там залишилося 2300 людей. Трошки прибуло, але все одно багато хто звільняється, йде на пенсію. Кажуть: “Чого я буду страждати, пенсію трохи додали, мені вистачить”.
Чи відомо, в якому стані наразі перебувають шахти на непідконтрольних територіях?
Не знаю, я туди не їздив. Мене там одразу закриють, тому що я за Україну.
Екологи кажуть, що через затоплення шахт там великі проблеми. Наскільки високий ризик, що шахти на підконтрольній території спіткає така ж доля?
Є такий ризик. Можу навести приклад: шахти “Південнодонбаська-1” та “Південнодонбаська-3” живляться від ДТЕК. Якщо йому не платять, він вимикає енергію. Там таке часто трапляється. І коли на шахті немає світла, її затоплює. За годину може натекти 700 кубів води. Але там є 2 введення: одне вони вимикали, а друге, від якого живляться насоси, залишали.
На Донеччині адміністрація вже проводила зустрічі з німецькими фахівцями стосовно консервації шахт. Наскільки це гарна перспектива для Донбасу, на вашу думку?
Законсервувати шахту непросто. Її необхідно провітрювати, бо є ризик вибуху метану. Треба відкачувати воду. Якщо шахта не дає ані грама вугілля, нащо її тоді утримувати? Я завжди казав, що нічого поганого у закритті шахт немає. Але ж не можна це робити так, як у нас звикли: нічого не зробили, терикони не вивезли, шахту затопили, все покрали, порізали на метал.
2 роки тому я був у Польщі на всесвітньому форумі з питань екології. Там показували, як закривали польські шахти. Зараз там великий центр, копер (машина для гірничих робіт, – ред.) залишили для історії. А як закривають шахти в нас? Подивімося, що залишилося від шахти “Новатор”. Терикон розграбовують, розвозять, дороги вбивають. Або “Родинська”, яку закрили пів року тому: струм відключили, воду не відкачують.
Шахта має працювати, поки є запаси. На “Центральній” є 30 млн тонн запасів. Готові там утримувати хай не тисячу, 500 працівників? – так. Шахта містоутворююча? – так. Будь ласка, нехай працює. Навіть якщо по мільйону тонн видобувати за рік, запасів вистачить на 30 років. Окрім шахти, людям у таких містах нема де працювати. Ющенко приїздив подивитися, де мешкають шахтарі, і сказав: “Це ж гетто”.
Якщо плани з консервації почнуть впроваджувати, що робити шахтарям? У нас є мономіста, інфраструктура яких повністю залежить від шахт.
У нас був прем’єрміністр, який ще на самокаті катався, як його… Гончарук. Так він каже: “Нічого страшного, шахтарі перекваліфікуються й почнуть дороги класти”. А для чого ці дороги потрібні? Хіба що шахтарів хорошою дорогою на кладовище везти.
Вони навіть не думають про майбутнє. Їм краще по 3 мільярди ухвалювати бюджет, аби гірники не здіймали гвалт, а потім ухвалити додатково. Я здивований, як у нас ще котельні працюють, як стволи не замерзають. Жінки у протигазах працюють – дим валить. Я коли привів іноземців на шахту “Капітальну”, вони були нажахані. У них все побілено-пофарбовано і всі ходять у халатах. А в нас дихати немає чим, іскри летять.
Всі ці проблеми не вирішуються роками, стає лише гірше. Це тому, що в нас вугільною галуззю займаються люди, які геть на цьому не знаються. Вони отримують мільйони, а пересічний шахтар – 20 тисяч.
Читайте також:
361Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
