“Помітила, як наші історії емоційно вразили людей, які нас слухали”, — каже про виступ на 54-й сесії Ради ООН з прав людини родичка захисника Маріуполя, який загинув під час російського теракту в колонії Оленівки. За декілька днів у Швейцарії дві українки побували загалом на шести зустрічах, зокрема з Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Рідні вбитих оборонців і двоє захисників, яких звільнили з полону, намагалися привернути увагу міжнародної спільноти до злочинів російської армії та допомогти іншим полоненим.
Про що представниці громадської організації Olenivka Families Community розповідали на сесії Ради ООН з прав людини, чому вони називають це своїм головним успіхом зараз і що відомо про українське розслідування теракту в Оленівці, Вільному радіо розповіли Ксенія Прокопенко та Олександра Мазур.
Представниця громадської організації Olenivka Families Community Ксенія каже: не всі іноземці розуміють рівень жорстокості росіян до українців, особливо у полоні.
“Тому для нас, як для родин загиблих, важливо, що нам надали майданчик в ООН. Ми могли поділитися своїми історіями, розповісти про теракт в Оленівці та [донести], чому важливо, щоб місія ООН продовжила своє розслідування. Я особисто розповіла про свого брата, якого росіяни теж вбили під час теракту в Оленівці”, — ділиться Ксенія, сестра загиблого захисника Маріуполя Ігоря Прокопенка.
ООН не змогла провести розслідування теракту, запевняючи, що росіяни не пускають туди їхню місію. Пізніше експерти організації заявили, що колонію обстріляли не ракетами HIMARS — саме на цій версії подій наполягають росіяни.Для довідки:У ніч проти 29 липня 2022 року в одному з бараків колонії в тимчасово окупованій Оленівці пролунав вибух. Того дня загинули понад 50 бранців, ще більше ніж 100 дістали поранень. Причиною вибуху, як свідчать висновки міжнародних експертів, була термобарична зброя, яку застосувала Росія.
Аби долучитися до виступу України у рамках 54-ї сесії Ради ООН з прав людини у Женеві, громадська організація звернулася до влади.
“Координаційний штаб [з питань поводження з військовополоненими] організовував поїздку. Ми писали листи до них і МЗС, бо треба, звісно, було погодити наш виступ такого рівня. З нами було ще [декілька] представників Координаційного штабу та двоє колишніх військовополонених, Дмитро Андрющенко та британець Ейден Аслін”, — каже Олександра Мазур.
“Хлопці поділися своїми історіями, як вони перебували в полоні, які жахіття вони пережили. Вони підтвердили те, що ми, родичі, розповідаємо. Наприклад, Дмитро частково був свідком теракту. Він знаходився в іншому бараці, але частково бачив, що відбувалося після вибуху”, — додає Ксенія.
Жінки кажуть: британець Аслін, який захищав Україну у лавах ЗСУ ще до початку відкритої війни, на власному досвіді навів приклади, як росіяни знущаються над полоненими українцями.
“Ейден, будучи морським піхотинцем, брав участь в обороні Маріуполя. У полоні йому росіяни приписали багато звинувачень та оголосили смертну кару. Але його повернули з полону”, — зазначає Олександра.
“Перш за все, Ейдена використовували для пропаганди — казали, що треба говорити на камеру. Було видно, що йому важко розповідати про те, шо він пережив. Наприклад, він розповідав про хлопця, якого росіяни забили: протягом 7-8 днів кожного дня били по декілька годин, він помер. Ейден ледве стримував сльози. Це насправді було дуже важко навіть слухати. Ми наголосили, що не можна заплющувати очі, що росіяни вбивають наших військовополонених”, — додає Ксенія.
Вже понад рік більшість військових, яким вдалося пережити російський теракт у колонії Оленівки, все ще у полоні. Рідні нарікають: жодного зв’язку з ними немає.
“Ми хотіли б вплинути на повернення тих, хто вижив. Є норми Женевської конвенції, яких Росія, звичайно, не дотримується. Ми говорили під час виступів, що ми не знаємо, що з тими, хто був поранений, важкопоранений. Нам важливо, щоб міжнародні організації поїхали та перевірили їхній стан. Ми закликали до того, щоб був тиск на Росію, щоб Росія дала доступ до полонених”, — зазначає Олександра.
Представниці Olenivka Families Community наголошували також на необхідності покарати винних у масовому вбивстві беззбройних українців у колонії Оленівки.
“Потрібно з’ясувати імена вбивць, з’ясувати мотиви російського теракту. Тобто все, що ми можемо розслідувати у цій ситуації, що реально встановити. Також притягнути до відповідальності злочинців, котрі це зробили”, — ділиться Олександра.
Український виступ, додають рідні полеглих бійців, зміг вразити учасників сесії Ради ООН з прав людини.
“Коли представники різних держав коментували, я помітила на екрані, як їм важко про це говорити, як вони хвилюються, як їх вразило це. Я думаю, що такі поїздки за кордон мають бути частішими, такі родини, як ми, мають розповідати свої історії іноземцям, так само й колишні військовополонені. Насправді людей XXI століття вражає такий рівень садизму, який показують росіяни”, — зізнається представниця Olenivka Families Community Олександра.
“До нас після виступу підходили посли різних країн. Зокрема, посол США сказав, що все це жахливо, він нам дуже співчуває. Мені здається, що не всі знають про Оленівку, або, можливо, чули, але все це дуже абстрактно. Тому іноземці могли побачили, що ми дійсно родичі, ось мій брат на фото, який загинув у цьому бараці. Що буде далі — ми не знаємо. Сподіваємось, у подальшому побачимо більше дій від ООН”, — додає Ксенія Прокопенко.
Побували Ксенія та Олександра й у головному офісі Міжнародного комітету Червоного Хреста у Женеві.
“Ми з ними спілкувалися, розповідали про свій досвід. Вони відповідали на наші запитання, розповідали про свою роботу. Наприклад, ми звернули їхню увагу на те, що російський Червоний Хрест допомагав мобілізованим росіянам, тобто мобілізованим на цей геноцид, на окупаційну війну. Чомусь представники Міжнародного комітету Червоного Хреста не знали цієї інформації”, — зауважила Олександра.
Жінка каже: це вже не перша зустріч представниць Olenivka Families Community з цією гуманітарною організацією.
“Ми наголошували на тому, шо немає доступу до полонених. Тут заходимо у глухий кут. Ми їм кажемо про те, що це потрібно, вони погоджуються, але кажуть, що у них немає механізмів впливу на Росію. Ми знову їх просимо, вони просять Росію, Росія не дає дозвіл. І так щоразу. Вони завжди кажуть, що будуть продовжувати діяти, але більше ніж рік минув вже. Чекаємо на якісь реальні кроки”, — нарікає Олександра.
Згадували рідні й про гарантії від Міжнародного комітету Червоного Хреста, за якими мали б скласти список усіх бійців, що торік покидали “Азовсталь”.
“Вони обіцяли, але, наприклад, мій брат виходив 16 травня, і саме в цей день працівників не було. Коли я питала співробітників Червоного Хреста, чому вони не були присутні всі п’ять днів, вони сказали, що у них не було достатньо співробітників, вони не змогли все це швидко скоординувати”, — ділиться Ксенія.
16 травня командири виконали наказ вищого військового командування України — зберегти життя особового складу та скласти зброю. Упродовж п’ятьох днів із бомбосховищ заводу вийшли 2 439 військових. Так українські захисники, сподіваючись на подальший обмін, опинились у полоні Росії. Частина з них — у колонії окупованої Оленівки.Для довідки:86 днів українські військові тримали позиції та захищали Маріуполь від окупантів. На початку травня 2022-го російська армія розпочала штурм заводу “Азовсталь”, де перебували десятки цивільних і військових майже без їжі та боєприпасів.
Відвідала громадська організація також українсько-швейцарський форум у парламенті Берну.
“Говорили про те, що Швейцарія може зробити, щоб допомогти Україні у цій війні. Була довга сесія, ми десь три години чекали свого виступу, але ми все ж виступили. Я побачила, що нас всіх уважно слухали, тобто люди небайдужі, але, як мені здається, намагаються якось відмахнутись: “Що ми можемо з цим зробити”, — вважає Ксенія.
Та загалом поїздку у Швейцарію рідні полеглих оборонців вважають успішною та масштабною. Виступити їм вдалося на шести заходах.
Зараз Olenivka Families Community, як додають представниці, намагається слідкувати за розслідуванням вибуху в колонії Оленівки, яке проводить Україна.
“Спілкуюся зі Службою безпеки України. На жаль, я не маю права отримати результати розслідування, бо я досі не визнана потерпілою по цій справі. Тобто, якесь розслідування проводиться, але я не можу отримати ці деталі. Наскільки я знаю, з родичів загиблих ніхто ще не отримав якихось офіційних документів”, — розповідає Ксенія.
ДНК-аналізи, аби встановити їхні дані, тривали ще й упродовж перших місяців літа 2023 року.Для довідки:Тіла більшості українських військових, які загинули під час вибуху в колонії Оленівки, Україні вдалося повернути 11 жовтня 2022 року.
Олександра додає: зараз Україна знає імена 52 загиблих під час трагедії в Оленівці.
“Звісно, ми не знаємо усіх, коли вбили росіяни. Довіряти росіянам, що вони передали тіла всіх загиблих, ми не можемо. А російські списки після вибуху виявилися частково помилковими. Декого, кого росіяни записали пораненим, український аналіз встановив як загиблого”, — каже представниця Olenivka Families Community.
Про те, як рідні загиблих і поранених у теракті в Оленівці військових вирішили згуртуватися та що роблять, аби прискорити повернення полонених і не дозволити суспільству забути про цей злочин, ми розповіли у нашому матеріалі.