З початку повномасштабної війни Фонд Сергія Притули зібрав близько 7 мільярдів 360 мільйонів гривень на потреби військових, а з січня цього року до цієї суми додався ще понад мільярд гривень. Ми розпитали у директора Фонду Андрія Шувалова, як організація допомагає військовим на різних напрямках фронту Донеччини й чи достатньо забезпечує їх технікою.
Благодійна організація “Фонд Сергія Притули” працює з 2020 року. Одним із напрямків її роботи є допомога на фронті. Фонд закриває велику частину зборів для військових: збирає гроші на дрони різних типів, автомобілі й багато іншого.
У цій частині інтервʼю ми розпитали Андрія Шувалова про те, як команда фонду підтримує військових. А в першій частині інтерв’ю, яка вже є на нашому сайті, дізнавайтеся, яку допомогу Фонд Притули надає цивільним.
Ця розмова була частково та несуттєво скорочена, а також мінімально відредагована для зрозумілості в прочитанні.
Чи відокремлюєте ви з-поміж усіх витрат, скільки виділили на Донецьку область або загалом на східний напрямок?
Не відокремлюємо, оскільки це дуже важко порахувати. Ми зазвичай працюємо не з напрямами, а безпосередньо з бригадами, а вони часто змінюють свою дислокацію. Одна бригада може стояти на Запорізькому напрямку, а потім на Донеччині чи Херсонщині. Або ж взагалі переїде на Харківщину, тому тут складно відслідковувати, скільки виділили саме на Донецьку область чи східний напрямок.
Наш фонд намагається допомагати всім, однак часом для нас пріоритетними стають ті місця, де відбуваються найжорстокіші бої, де військові потребують підтримки та допомоги, де держава трохи не встигає. Коли був наступ на Херсонщині, ми там були. Коли був наступ на Харківщині, ми там були. Коли почались бої за Авдіївку й росіяни активно наступали, ми теж там були.
Якщо на якомусь із напрямків починаються активні наступальні дії чи українських військових, чи російських, то ми одразу вмикаємось й працюємо на постійній основі. Адже у цей момент розхід військової техніки, обладнання може бути вдвічі, втричі, а то й в чотири рази більшим, ніж зазвичай. Тому і потреба більша.
У ваших звітах завжди фігурують підрозділи, а не напрямки. Я ж попрошу спробувати перевернути це якраз навпаки, наскільки це можливо. Розкажіть, будь ласка, про потреби військових на Донеччині, які вам доводиться закривати найчастіше у 2024 році.
Донеччину складно відокремлювати, бо бригади постійно змінюють свої позиції через географічне розташування, але в більшості серед запитів — розвідувальні БПЛА, РЕБи (системи радіоелектронної боротьби, — ред.), зв’язок, оптика. В принципі такі запити всюди, крім півдня. Там є потреба в човнах і в логістичних коптерах, щоб переправляти через річку їжу, медикаменти й інше обладнання для військових.
Ще можу додати, що у 2024 році, порівнюючи з 2023-м, зʼявилося більше запитів на роботизовані платформи.
Роботизовані платформи можна використовувати для спостереження й розвідки, доставки боєприпасів і харчів, евакуації поранених, покращення дальності радіозв’язку та інших задач.Для довідки:Бойові наземні платформи — це автономні системи озброєння, які заміняють людину в умовах бою. Можуть кріпитися на нерухомі поверхні або на транспортні засоби.
Зараз військовим вони потрібні як і для логістичних процесів, так і вивезення поранених. Сюди ж йде встановлення кулеметів на роботизованій платформі.
Щоб перемогти Росію, яка від нас в декілька разів більша за всіма параметрами, що людськими, що економічними, ми повинні берегти життя своїх людей. А роботизовані платформи — це один із виходів.
Тому ми почали спільний збір з WOG і “ПриватБанком” на ці платформи. Плануємо закупити 60 штук і роздати по різних напрямах.
А чи є різниця між потребами військових в Донецькій області, якщо беремо Бахмутський напрямок, Торецький, Краматорський, якщо їх розділяти?
Я думаю, що немає різниці. Всюди потрібні FPV-дрони, РЕБи, Mavic, Autel (марки квадрокоптерів, — ред.), засоби зв’язку, тепловізори. І якщо потрібна буде допомога в Донецькій області, то ми одразу будемо і в Торецьку, і в Краматорську, і в Словʼянську.
У нас один раз на 3-4 дні з Києва виїжджає машина, наповнена посилками з обладнанням, яке потрібне військовим. Вони приїжджають у Дніпро, а далі йде розподіл по конвоях і виїжджають вже безпосередньо до хлопців. Це може бути Донеччина, Харківщина, Херсонщина.
У нас налаштована логістика таким чином, що ми будемо в один день там, де це потрібно, не відокремлюючи підрозділи.
Чи є різниця в запитах від, наприклад, 24-ї бригади, коли вона стояла на попередній локації Донеччини, та зараз, уже під Часовим Яром? Наприклад, у лютому у звіті були для них 75 дронів-камікадзе, а в травні — мавіки, старлінк та зарядки. Це потреби змінились через різний підхід до боїв чи це більше про можливість щось надати в певний період?
Різниця в запитах залежить від часу й наявності на складі. Те, що просили раніше, могло бути відсутнє, а те, що просять зараз, можливо, вже забезпечила держава. Відповідно, хлопці змінюють свої запити до волонтерських організацій на інше майно, яке їм зараз більше потрібне.
Також це залежить від втрат і від того, як російські військові використовують свою тактику на полі бою. Якщо вони раніше йшли ешелонами, намагалася прорвати нашу оборону, то зараз ідуть малими групами. І, відповідно, [має бути] різна протидія цьому. До того ж залежить ще від того, день чи ніч, похмура погода, туман чи сніг. І від цього вже формуються запити на те, що потрібно.
Як саме змінилися потреби військових підрозділів на Донеччині на початку повномасштабної війни й зараз, у 2024-му? Чи є якась різниця?
Точно зменшилась кількість засобів індивідуального захисту: бронежилетів, касок. Тут держава забезпечує на достатньому рівні.
Але, наприклад, у 2022 та 2023 роках була велика потреба в розвідувальних БПЛА. Держава потужно взялась за це, хоча зараз теж є потреба, але не в таких масштабах. Також стає все більше українських виробників, які роблять непогані засоби. Кращі, ні ті, які є на західному ринку — це 100%.
FPV, Mavic, засоби зв’язку, колісна броня, гусянка потрібна постійно, адже знищується. Те ж саме і про автомобілі.
Якщо вже згадали автомобілі, то скільки загалом Фонд передав з лютого 2022-го до червня 2024-го? А також з початку цього року?
За весь час повномасштабної війни ми закупили та передали приблизно 1400 автомобілів. Раніше, коли ще була можливість знайти гарні вживані автомобілі, то купували їх в Україні, але ринок вже повністю перебрали.
Тому почали купувати нові, через це їхня кількість трошки зменшилась, але продовжуємо забезпечувати військових транспортом. Тому, якщо говорити за період січень-червень 2024 року, то завезли не більше 100 автомобілів.
А яка кількість авто поїхала на Донеччину?
Не можу виокремити. Давайте для прикладу візьмемо 59-ту бригаду, яка спочатку була на Херсонщині, а 2023-го переїхала на Донеччину. Ми їм допомагали на Херсонщині, давали автомобілі, майно. Те ж саме було й на Донецькому напрямку. Тому складно визначити, з якого моменту почати рахувати.
З автомобілями зрозуміло, а скільки броні закупив та передав загалом фонд з лютого 2022-го до червня 2024 року? А також з початку цього року?
Якщо говорити про броню, яку ми завозили — це спартани (гусеничні бронетранспортери британської армії, — ред.), султани (бойові броньовані командно-штабні машини британської армії, — ред.), — то купили 165 броньованих колісних і гусеничних машин. І тут теж не виокремлю Донеччину — складно сказати. Розподілом 101 броньовика займалося командування Сухопутних військ, 17 броньовиків для бригади “Азов”, наприклад, там де бригада виконує бойові завдання.
Кому з військових і з якими запитами ви не допомагаєте? Чи є такі?
Фонд співпрацює на рівні бригади чи батальйону. Ми не закриваємо індивідуальні запити, а навпаки зацікавлені в більш стратегічному рішенні, де керівництво бригади чи батальйону повинно знати, яке майно отримає для планування своїх стратегічних дій на певних ділянках фронту. Інші менші громадські ініціативи, одноосібні волонтери працюють на рівні роти, й таке може бути.
За декілька років роботи всі знають, як ми працюємо, як подати запит, як він буде відпрацьовуватись. У нас на сайті є розписані пункти, як подати запит. Там все розписано.
Якщо ви хочете офіційно звернутися до фонду з запитом на отримання військової допомоги, переходьте за цим посиланням.
У вашому арсеналі закупівель є дуже різні позиції — від бинтів, які можна знайти в будь-якій аптеці, до човнів та супутника, що купити вже не так легко. Які були запити на Донеччину, які було важко знайти або закупити?
Мені здається, на сьогоднішній день не було нічого такого, що довго шукали й намагались закупити. Головне — фінансовий ресурс. Ось нещодавно закінчили мегазбір на прилади нічного бачення третього покоління. Це найновіша технологія, з якою вночі навіть у тотальній темряві буде все видно. Й окрім цього, прилад підлаштовується під діоптрії. Якщо зір -3, то можна підлаштувати систему під себе.
Тут питання тільки бажання і грошей. Я думаю, що ми на сьогоднішній день можемо придбати все. Зараз виробники самостійно приходять до нас вз різним обладнанням. Згадати, наприклад, вироби з БПЛА ударної дії на 800-1000 кілометрів, яких у 2022 році взагалі не було, а в 2023-му вже зʼявилися.
Ми воюємо, поки в нас є фінансові можливості. Як тільки в нас вони закінчаться, а також людський ресурс, то ми, на жаль, воювати не зможемо.
Зазвичай допомогу човнами асоціюють з Херсонщиною, але ж вони бували потрібні і в нашому регіоні. Чи просять про човни підрозділи з Донеччини? Якщо так, то які саме?
Просять, але в меншій кількості, у порівнянні з півднем. З вашого дозволу не буду говорити, які саме човни й для яких потреб, адже, коли ми тільки починали купувати човни, то довгий час мовчали, щоб у ворога не було цієї інформації.
Ви та Сергій Притула у своїх інтерв’ю про роботу Фонду неодноразово говорили про те, що збирати на щось не епічне особливо складно. Тобто не мавіки, які дістають до росіян, а щось потрібне для роботи підрозділу, але малозрозуміле людям технічно. Як вдається закривати і такі потреби?
В більшості люди розуміють, але донатять менше. У кожного українця є запит — вбивати якомога більше росіян, тому й легше донатять на FPV-дрон, ніж на антену чи ретранслятор для зв’язку, який теж дуже потрібний. Адже де б не були штурмовики, без зв’язку нічого не вийде. Й це умовно другий етап перед вбивством росіян. Людям хочеться бачити кінцевий результат, але перед цим треба проробити роботу.
Звісно, ми справляємось, але важкувато, хоча закриваємо потреби. Хочеться, щоб люди усвідомили, що прилади нічного бачення, тепловізори, антени різного типу, броня, автомобілі — це все сьогодні дуже потрібно.
Зараз у закупівлях генераторів та зарядних станцій нерідко доводиться конкурувати з тими, хто купує їх додому через масові знеструмлення. Як даєте з цим раду та чи зростає кількість запитів на таку допомогу?
Зарядні станції, генератори завжди були й будуть потрібні. У цьому немає нічого нового. Щодо закупівель, то укладаємо договір з постачальником, заводом. На внутрішньому ринку не конкуруємо з цим питанням, поки є дефіцит. Як тільки завезуть наші постачальники, будемо вже купувати на місцях. Але зараз закупили на заводі за цінами виробника.
Що стосується військовослужбовців, то їм потрібен був генератор і до вимкнень електроенергії. Наприклад, заряджати батареї на Mavic та на радіостанції в бліндажі, де нема розеток. Навіть якщо в інших містах ситуація з електроенергією покращиться, то військовим все одно потрібні будуть зарядні станції і генератори різного типу.
З часом стало важко закривати збори, якщо порівнювати з 2022 та 2023 роками. Як у вас з цим і що робите, щоб продовжувати закривати потреби та швидко збирати на все?
Зараз дійсно й економічна складова інша, й кількість мобілізованих. Кількість донатів у нас не впала, ми слідкуємо за транзакціями. Загалом ті ж показники залишились — приблизно 150-200 тисяч транзакцій на місяць. Щодо середнього донату, то він просів.
Якщо нас просять надати 10 дронів, а ми їх не маємо, то даємо скільки є. Це може бути менше 6-7 дронів, але запит закриємо.
У звіті Фонду за 2023 рік ви вказували, що отримали понад 7 тисяч заявок, а змогли закрити трохи більше ніж 4 тисяч з них. Яка ситуація за перше півріччя 2024 року?
У відсотковому співвідношенні те ж саме. Я слідкував за цифрами й визначав, скільки заявок ми закриваємо. В середньому виходить 8 заявок на день, то такий показник залишається.
В 2023-му у нас навіть рекорд був. Закривали приблизно 26-27 заявок за день. А нещодавно десь чотири тижні тому хлопці поставили новий рекорд — 36 заявок за день.
Чи впливає на закриття запитів те, що люди стали менше донатити?
У нас є відповідальний бізнес, який кожен місяць, кожен тиждень донатить. Вони зацікавлені в тому, щоб допомагати і надавати як матеріальну, так і фінансову допомогу. Тому, де падає донат від людей, то є бізнес, який підстрахує.
Чи є у вас історії з кимось із тих, хто підтримує Фонд з Донеччини? Можливо, бізнес, який залишається або релокувався, або ж хтось сам по собі.
Щодо великого бізнесу, то не згадаю той, який з Донеччини. Більше передають гроші люди з окупованих територій. Певними шляхами й на постійній основі передають благодійним організаціям жителі Донеччини, щоб ми вбивали росіян. Й до того ж передають непогані суми. Не знаю, як у них виходить, але вони молодці.
Також у нас в фонді багато хто з команди — родом з Донеччини, зокрема і міст, які зараз окупувала або знищила русня. Наш фінансовий директор Сергій — з Маріуполя, наша юристка Елеонора з Донецька. Одна з менеджерок закупівель Оля — з Мирнограда, який росіяни постійно обстрілюють. У всіх є своя мотивація продовжувати роботу і допомагати тим, хто звільняє рідні міста.
Робота над цим інтерв’ю стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.