За статистикою ПРООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає орієнтовно 1,8 мільйона жінок. Більшість — мовчать і терплять, бо не знають куди піти і як жити далі. Аби допомогти потерпілим в такій ситуації, держава та міжнародні фонди створили спеціальні центри — притулки, де жінка сама або з дітьми може перебувати певний час. Як туди потрапити та як вони функціонують — далі в матеріалі.
“Б’є мене милий, б’є чорнобривий, я з під ліжка виглядаю: “Ой, який красивий”, — у цих рядках народної української пісні, яку жартома переспівують на гуляннях, криється сумнозвісна реальність для 1.8 млн українських жінок.
“Жінки у нас такі, що звикли терпіти, і будуть терпіти до останнього. І, судячи з усього, коли вже остання крапля, коли перелами та синці під очима, і соромно йти на роботу, тоді вже остання крапка, і щось потрібно робити”, — коментує статистику керівник центру соціально-психологічної допомоги людям, які страждають від насилля Марина Глущенко.
Поліція. Найбільш швидкий варіант отримати допомогу — звернутися в поліцію за номером 102.
В рамках проекту Мінсоцполітики створено 46 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, які забезпечують виявлення постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, надання таким постраждалим екстреної та планової допомоги.
В Донецькій області такі бригади є в Краматорську, Дружківці, Слов’янську, Святогірську, Лимані, Констянтинівці, Торецьку, Селидовому, Бахмуті, Соледарі, Часовому Яру та Волновасі.
Повний перелік міст України та номерів телефонів мобільних груп тут.
“Гаряча лінія” Міністерства соціальної політики — 0-800-502-757.
У поліції такі центри також є, але поки на всю область лише два.
“У нас існують мобільні групи з протидії домашньому насильству, це групи “Поліна”, діють у двох районах Маріуполя та Слов’янську. Процедура стандартна — жінка телефонує на 102, чи чоловік,якщо жінка вчиняє насильство по відношенню до нього”, — говорить речник поліції Донецької області Іванна Ященко.
В середньому діти телефонують 1-2 рази на добу, дорослі 1-2 рази на кілька днів.
Там ваше звернення зафіксують і викличуть мобільну бригаду.
Мобільні бригади. Це безкоштовна допомога, яка сьогодні працює у 12 областях України.
“Мобільна бригада виїжджає на екстрений виклик, швидко визначає ситуацію, надають психологічну та соціальну підтримку. А за необхідності жінку забирають і направляють в центр”, — каже виконавчий директор ГО “Ліга соціальних працівників” та керівник центру соціально-психологічної допомоги людям, які страждають від насилля Марина Глущенко.
На виклик приїжджають три людини — два соціальних працівники і психолог. Звертатися за допомогою можна жінкам самим, або з дітьми, в разі, якщо вони стали жертвами фізичного, морального, економічного чи сексуального насильства в родині.
В одному з районів Слов’янська в звичайному будинку розташувалася філія північної зони цілодобового стаціонару. Він не привертає уваги, вивіски немає, однак саме там прихисток отримують ті, хто потерпають від насилля вдома. Зовні — броньовані двері і грати на вікнах, з середини — сучасний ремонт, три кімнати для клієнток та їхніх дітей, простора зала, кухня та дитяча зона. На момент приїзду журналістів тут лише чергова адміністраторка. Клієнтки пішли у справах, як тільки дізналися про наш приїзд. Як зазначають в адміністрації, говорити про свої проблеми на камеру потерпілим від насилля важко. Але про всю процедуру реєстрації в центрі беруться розповісти працівники.
Коли жінка приїжджає, її реєструють і надають тимчасовий прихисток у спеціалізованому центрі. У відкритих джерелах ви не знайдете адреси, оскільки місце приховане — аби кривдник не знайшов і не прийшов з розправою. Однак зв’язатися можно за телефоном гарячої лінії, або ж через правоохоронні органи.
На даний момент в Україні таких центрів уже десять – у Харкові, Кривому Розі, Бердянську, Краснопавлівці, Маріуполі, Слов’янську, Одесі, Рубіжному, Херсоні та Вінниці. Звертатися туди можуть потерпілі із самого міста або сусідніх населених пунктів.
За правилами, жінка має надати (за наявності) паспорт, номер платника податків (ідентифікаційний код), свідотство про народження дитини (дітей).
“Однак ми приймаємо і без документів, але вона так само у визначений термін має їх надати. Якщо їх взагалі немає, то подати заяву в паспортний стіл на відновлення, чи на знаходження. Потім вона приносить ці документи, аби ми розуміли, що жінка не перебуває в розшуку”, — додає Марина Глущенко.
Ще одна обов’язкова умова — проходження психологічної корекційної програми. Психолог проводить індивідуальну роботу з кожною постраждалою та з дітками.
“У нас є договір, відповідно до якого визначаються умови для обох сторін: обов’язки жінки та обов’язки закладу щодо послуг. Складається план робіт жінки з психологом та юристом центру. Ми робимо акт оцінки потреб жінки, визначаємо в чому саме проблема, пропонуємо шляхи вирішення. Все це прописується в договорі і починається робота”, — пояснює соціальний працівник центру соціально-психологічної допомоги людям, які страждають від насилля Світлана Андрєєва.
Якщо мати переїздить до центру із маленькими дітьми, то його працівники подбають, щоб ті почувалися максимально комфортно і могли продовжувати навчання. Кожен притулок співпрацює із місцевими службами і має свої домовленості із садочками та школами у відповідному районі. Тож дітям не потрібно переривати свій навчальний процес.
Зі своєї сторони центри надають таку допомогу:
В закладі, який ми відвідали у Слов’янську, зараз можуть розміститися 6 жінок та дві дитини. Для них є облаштовані кімнати, кухня з побутовим приладдям, ванна, простора зала. Готують і перуть клієнтки закладу самі, однак якщо потрібна якась допомога, персонал відгукнеться.
[Modula id=’103′]“Це не санаторій, а звичайний будинок, де вони живуть. Просто безпечне місце. У нас є сигналізація, на випадок, якщо кривдник знайшов. Було у нас таке, що дорослі діти однієї з жінок були тут, а потім, коли вони зустрілись з батьком, вони привели тата сюди. Ось він під вікнами запитав, чи можна маму покликати. Він був не агресивний, не довелося викликати поліцію, але тривожна кнопка у нас є. На вікнах розташовані решітки, броньовані двері, тобто максимальна безпека”, — розповідають представниці соціального закладу у Слов’янську.
Як розповідають адміністратори закладу, жінок тут ні в чому не обмежують: однак є кілька вимог.
“В договорі чітко прописані правила перебування в центрі: це не розпивати алкогольні напої, не палити, не приводити сюди своїх чоловіків-агресорів, родичів, не розповсюджувати інформацію про місцезнаходження закладу”, — наголошує керівник центру соціально-психологічної допомоги людям, які страждають від насилля Марина Глущенко.
Відповідно до звіту центру за 2018 рік, тут отримали послуги 46 жінок та 22 дитини. Крім того, спеціалісти надали 315 індивідуальних консультацій та провели 47 групових заходів із профілактики насильства в родині.
Вже від початку 2019 року до психологів та юристів тут звернулися 282 жінки, які опинилися в складних життєвих умовах. 19 жінок та 14 дітей цьогоріч проживали тут, переховуючись від домашніх агресорів.
Станом на кінець серпня тут знаходилися 3 жінки і 1 дитина. Найбільш піковий період — зима. Якщо місця не вистачає, відправляють до колег в інші міста.
“Ми перенаправляємо тоді в кризовий центр, він знаходиться в Дружківці. Це державний заклад. Але люди туди не їдуть. Тому що це Дружківка. Тут у них робота, будинок. Ми намагаємося надати місце, але якщо воно вільне. Ми ж не виженемо людину”, — говорить Марина Глущенко.
11 січня 2019 року в Україні набули чинності зміни до Кримінального кодексу, що визнають системне насильство в сім’ї злочином. Крім того, вже рік, як діє закон про протидію та запобігання домашньому насильству, який визначив 16 категорій людей, щодо яких може чинитися таке насильство.
Якщо жінка звернулася до поліції через погрози чи побиття її чоловіком один-два рази, правоохоронці можуть притягнути кривдника до адміністративної відповідальності. Але якщо це відбудеться втретє, віднині вони мають законні підстави відкрити кримінальне провадження.
За домашнє насильство, як злочин кривдник може бути покараний громадськими роботами, арештом на строк до шести місяців, обмеженням волі на строк до п’яти років чи позбавленням волі на строк до двох років.
Водночас те, що такий злочин вчиняється щодо одного з подружжя чи будь-якої іншої людини, з якою зловмисник має близькі або сімейні стосунки, є обтяжувальною обставиною.
Основний заклик спеціалістів до всіх, хто страждає від насилля в родині — не мовчіть.
В Бахмуті такі справи — не рідкість, каже начальниця Бахмутського відділу безоплатного бюро правової допомоги Оксана Болотюк. І наводить приклад:
“Жінка надала такі відомості: вона проживала з 2016 року із своїм співмешканцем в незареєстрованому шлюбі. У них була дитина. Останнім часом співмешканець вчиняв сварки, ображав жінку нецензурною лайкою, принижував, залякував, застосовував до неї фізичне насильство (і навіть в присутності дитини). Останнім моментом, після якого вона вирішила активно діяти, став січень 2019 року. Тоді співмешканець побив її, здійснив удар ногою в область її тулубу. Лікарі діагностували пошкодження — вивих підкопчикових хребців. Тоді ж і відкрили досудове розслідування по 125 статті ККУ. Потім вона переїхала жити до матері, забрала дитину. І вже у квітні 2019 року її співмешканець приїхав до неї і знову її побив. Звичайно, всі ці дії дуже залякували клієнтку. Коли вона звернулась в Бюро правової допомоги, звичайно, боялась за своє життя, мало інформації могла надавати. Тому дуже корисною тут є і першочергова допомога психологів. В цьому випадку ми подали позов, і суд видав кривднику обмежувальний припис”, — розповідає правозахисниця.
Для довідки: обмежувальний припис — документ, який виноситься судом кривднику на підставі звернення потерпілого(ої).
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 26 Закону про домашнє насильство, проти кривдника суд може вжити такі заходи:
Додамо, що суд може застосувати одразу кілька обмежень до тирана.
Як правило, справи, направлені на видачу обмежувального припису кривднику, суд розглядає швидко, і виносить рішення на користь потерпілої сторони.
Звертайтеся по допомогу: