Шпиталь “на колесах”, будинки для переселенців і табори для дітей: як волонтери понад рік допомагають місцевим на сході

“Коли почалося повномасштабне вторгнення — у якийсь момент відчув, що війну недостатньо просто фіксувати. Треба робити щось більш активне”, — каже кінематографіст Антон Яремчук, який багато років мешкав за кордоном, але повернувся в Україну, аби стати волонтером. Разом із другом він заснував громадську організацію “База UA”, яка допомагає цивільним у прифронтових регіонах, рятує людей з небезпеки та влаштовує дитячі табори відпочинку. Про волонтерство на Донеччині очима Антона Яремчука читайте далі.

До початку відкритої війни Росії проти України Антон Яремчук не раз бував на Донеччині та Луганщині: фіксував бойові дії у ролі оператора-постановника. На український схід чоловік приїздив із Берліна — там він мешкає вже багато років. На Батьківщину Антон повернувся відразу після повномасштабного вторгнення — хотів бути корисним для земляків.

“24 лютого [2022-го] був якраз у Німеччині. Як і всі, більш-менш чогось очікував і сидів “на валізах”. Тому 24-го, коли все почалося, я якісь останні речі підготував, взяв машину у друзів і 25-го вночі вже перетинав кордон. У Львові зустрівся зі своїм другом Мішою Добрішманом, який також є  співзасновником “Бази UA”, — розповідає Антон Яремчук. 

Тоді чоловіки вирішили, що допомагатимуть українцям виїхати за кордон та знайти прихисток у містах Європи.

“Тоді була велика потреба у евакуації до кордонів, тому що величезна кількість людей хотіла виїхати з України, і, авжеж, не було для цього ніякої інфраструктури. За рахунок того, що я живу в Німеччині, [у мене] є багато контактів у різних європейських містах. Тому ми довозили людей до кордону, вони пішки його переходили, і з того боку їх теж вже чекала машина, і вже було організоване для них житло на 2-4 місяці”, — розповідає співрозмовник.  

У квітні 2022-го волонтери поїхали на схід і залишаються там дотепер

За місяць, коли охочих евакуюватися закордон стало меншати, Антон поїхав до Києва. Після деокупації Київщини, Чернігівщини й Харківщини доправляв туди гуманітарну допомогу. А у квітні 2022-го чоловіки вперше як волонтери вирушили на схід — у Слов’янськ і Краматорськ.

“Перший раз ми поїхали туди на кілька днів з місією з евакуації та надання гуманітарної допомоги. І загалом для того, аби оцінити ситуацію в цілому. З цього і почалася повноцінна full-time діяльність нашої організації. Тому що після цього ми ще кілька разів з’їздили на кілька днів, а потім просто залишилися. Перша наша база була у Слов’янську”, — каже співзасновник ГО. 

Спершу волонтери вивозили цивільних із Сєвєродонецька та Лисичанська на Луганщині. А влітку минулого року перебазувалися у Краматорськ і зосередилися на роботі по Донеччині. 

Відтоді ще одним напрямком роботи обрали медичну допомогу для мешканців прифронтових міст і сіл.

“Декілька місяців ми працювали з потужною медичною організацією FRIDA. Ми з ними їздили у Бахмут, Сіверськ, Лиман, Святогірськ. Ми організовували все, а вони приїжджали як медичний персонал. Там проводили такі великі “виїзні поліклініки”. Вони приїжджали з Києва (до 20 лікарів дуже різноманітного спектру), і була можливість не просто первинного огляду, а допомоги профільного спеціаліста. Єдиний мінус, що це відбувалося тільки на вихідних, тому що всі ці лікарі з понеділка по п’ятницю працювали на своїй постійній роботі”, — каже Антон Яремчук.  

Тоді волонтери “Бази UA” вирішили облаштувати “клініку на колесах” та знайти медиків, які працюватимуть у ній на постійній основі.

“Ми з німецькими партнерами сформували цей проєкт мобільної клініки. Вони нам побудували цю вантажівку. Вона вже була з такою кабіною ззаду, але всередині вони її повністю переробили у амбулаторію. Кожного разу ми їздимо у якусь нову місцевість: постійно моніторимо ситуацію, де це потрібно. Їздимо туди, куди не доїжджають інші лікарі, чи де немає дільничного лікаря. Кілька тижнів тому ми були на кордоні Донецької та Харківської областей. Останній раз їздили у бік Авдіївки, Костянтинівки, Калинового, Старомиколаївки”, — розповідає співрозмовник. 

Волонтери “Бази UA” уклали договір з приватним медзакладом у Краматорську. Тамтешня лікарка-терапевт веде прийом пацієнтів у мобільній клініці, а вузькопрофільні лікарі з Америки за потреби консультують мешканців Донеччини онлайн.

“Ми працюємо з приватною практикою, тому що це єдиний варіант легально цим займатися. У нас договір з приватною практикою у Краматорську, вони наймають у штаб лікарів, які потрібні, і за рахунок цього ми працюємо з ліцензією приватної практики. Можемо працювати з системою iHEALTH. Тобто повністю інтегровані у державну систему. У нас завжди є один терапевт, яка зараз закінчує курси підвищення кваліфікації і з 22 липня буде ще й ендокринологом. І плюс у нас є ще онлайн-консультації, до них долучаються американські лікарі. В тому числі психологічна допомога є”, — каже співзасновник ГО.  

Не лише лікують, а й допомагають з евакуацією цивільним і військовим

Пацієнти мобільної клініки — здебільшого літні люди з хронічними хворобами серця та підвищеним тиском. Тут їх оглядають та видають їм необхідні ліки. А якщо комусь потрібна госпіталізація чи стаціонарне лікування — відвозять до тилових лікарень. 

Медична вантажівка постійно переїжджає у ті міста і села, де на неї є запит від місцевих. 

“Тримаємо контакт з місцевою владою, запитуємо у них, чи є потреба, розповідаємо їм, з яким ресурсом будемо заїжджати, і вони це вже потім розповсюджують серед місцевих. Якщо це, наприклад, Сіверськ, то ми ще їдемо і розклеюємо листівки. У Сіверську людям іноді занадто далеко йти до амбулаторії, тому ми збираємо ще списки по вуличних, кого треба туди довезти”, — каже Антон Яремчук. 

Крім того, волонтери “Бази UA” займаються медичною евакуацією поранених військових зі стабілізаційного пункту на Бахмутському напрямку.

Разом з іншими організаціями та спецекіпажем поліції “Білий янгол” волонтери евакуюють цивільних з Торецька, Сіверська, Часів Яра та інших міст Донеччини. 

“Якщо є заявка — ми у той день, коли треба, їдемо туди, куди потрібно. Потім веземо людей, як правило, у Покровськ на евакуаційний потяг. Зараз евакуація — це рутинна робота. Коли ми працювали у Лисичанську, то близько 8 тижнів ми щодня вивозили від 70 до 100 людей на день. Зараз це, може, 4 людини на тиждень. Тобто це не кожного дня відбувається”, — розповідає чоловік.

Та додає: охочих евакуюватися стає різко більше після масових “прильотів”. Тоді, буває, в безпеку виїжджають мешканці цілої багатоповерхівки.

Для переселенців волонтери хочуть купити 30-40 будинків, на це шукають гроші 

“Ми вивезли декілька родин із Сіверська, зібрали гроші, купили їм будинки і перемістили їх з усім майном. Багатьом людям, які залишаються (особливо багатодітним родинам), страшно виїжджати, бо вони все життя працювали на свій будинок. Дуже сумно, що цим масово не займаються міжнародні благодійники. Тому що величезна кількість будинків у селах стоять порожніми. І це не якісь занедбані, напіврозвалені будинки. Це файні будиночки із землею”, — каже співрозмовник.

Переселенцям з невеликих міст, вважає Антон, було б звично та комфортно жити у таких будинках.

“Перші 2 будинки ми купили за 3 тисячі євро кожен. Абсолютно смішні гроші, якщо подумати, що більшість цих контейнерів, які ставлять великі організації, коштують від 7 до 13 тисяч євро. І більшість з них — це реально контейнери, у яких іноді не можна навіть готувати їжу. І це тимчасове рішення. А з будинками і землею людям надається можливість повністю розпочати нове життя. Зараз намагаємося знайти якесь велике фінансування, щоб купити одразу 30-40 будинків”, — розповідає Яремчук. 

Дітям зі сходу волонтери допомагають знаходити нові хобі та відпочити від війни

“Ми працюємо з дітьми та підлітками у Краматорську, Костянтинівці, Святогірську, Лимані, Миколаївці. Зараз у Добропіллі хочемо розпочати велику програму. Зараз у різних містах Донеччини облаштовують 4 величезні гарні бомбосховища, аби з нового навчального року діти могли стаціонарно навчатися. І це гарна можливість нам включатися туди з нашими реабілітаційними і культурними програмами. Можна до дітей просто після обіду приїжджати і працювати”, — каже Антон Яремчук.

Наступного тижня волонтери “Бази UA” працюватимуть з дітьми у Святогірську.  

“З понеділка (19 червня, — ред.) починається у Святогірську культурний тиждень. Ми там 5 днів будемо проводити різноманітні заходи. В цілому це (культурний розвиток дітей на сході, — ред.) величезна проблема. Тому що, наприклад, у Костянтинівці, яка постійно під обстрілами, залишаються 3800 дітей. Зрозуміло, що більшість із них абсолютно відрізані від якогось соціального життя, вони ходять у школу онлайн”, — вважає співрозмовник.

Задля психологічного розвантаження дітей з серпня минулого року волонтери безкоштовно пропонують їм на кілька тижнів поїхати в гори.

“Ми проводимо табори у Карпатах для дітей-переселенців з окупованих чи прифронтових територій. Кожен заїзд триває 2 тижні, у ньому беруть участь по 25 дітей. Зараз паралельно йде наш шостий табір. Там методологічно відпрацьована реабілітаційна програма, побудована на педагогічній і мистецько-реабілітаційній частинах. І психолог завжди працює. Все це відбувається на Драгобраті. Дуже багато часу діти проводять на природі, ходять у походи. В цілому там інтенсивна програма і багато простору для розкриття, спілкування, для того, щоб усе це переживати разом”, — каже Антон Яремчук. 

Чотири з шести заїздів профінансували за рахунок німецького гранту. За майже рік у Карпатах вже побували 143 дитини.

“Кожного разу ми просто публікуємо інформацію про це у інстаграмі та фейсбуці. Попит дуже великий і, як правило, буквально за 3-4 дні надходить така кількість заявок, що ми закриваємо їх. Щоб подати заявку, треба заповнити анкету, у якій треба відповісти на різні питання”, — пояснює співрозмовник. 

За його словами, стабільного фінансування від донорів “База UA” не отримує: гроші щоразу шукають на конкретні потреби. На постійній основі в організації працюють 10 волонтерів, ще близько 40 людей допомагають час від часу. Якщо маєте бажання допомагати — долучившись до команди можна офіційно стати волонтером. 

“Зараз у нас сформувався “кістяк” з 10 волонтерів. Ще 10 — це люди, які інколи приїжджають, але багато чого роблять дистанційно. Також кілька людей у нас є в Німеччині, але крім цього у них є ще своя основна робота. І ще є людей 20-30, які з нами контактують і намагаються розповсюджувати інформацію, залучати кошти. Що стосується фандрейзингу — у нас просто немає людей, які цим би займалися нормально. Тож ми завжди відкриті до знайомств”, — каже Антон Яремчук. 

Нагадаємо, нещодавно ми розповідали про роботу цивільних медиків Першого добровольчого медичного шпиталю імені Пирогова на фронті.