Колишня Яма, яка стала громадою. Сіверська ОТГ (РЕПОРТАЖ)

Сіверськ — адміністративний центр Сіверської ОТГ — раніше офіційно називався Яма. Коли в'їжджаєш сюди, то розумієш чому — він знаходиться у низовині. Скромні будинки вздовж головної дороги, мало машин та малі магазини роблять перший з районів на шляху схожим на село.

Ми їдемо до міської ради. Вже на вході в будівлю нас зустрічає очільник громади Василь Масюженко. Чоловік саме закінчив розмовляти з комунальниками про зламані або старі дерева, які варто прибрати. Тож ми можемо піднятись в його кабінет. Зовні оновлена будівля всередині ще потребує ремонту. Тут є тріщини на стінах та старі двері. Але ремонт не стоїть в першочергових задачах, розповідає голова ОТГ.

В кабінеті очільника Сіверської ОТГ скромно, але акуратно. На видноті висять календарі та грамоти від районної ради та її очільника Євгена Пластуна. Масюженка не приховує — у них гарні стосунки ще з часів спільної роботи в райраді. Та й зараз посадовець їздить на всі сесії в Бахмут. Адже там розглядають і питання виділення грошей для Сіверської ОТГ. Район продовжує допомагати громаді навіть після відокремлення.

Сіверська ОТГ відокремилась від району документально, але все ще просить там грошей. Бо має мало підприємств. Здебільшого працюють фермери, а їхніх податків не вистачає для наповнення бюджету. Тут знову ж таки трохи допомогла перереєстрація підприємства родини Пластуна. "Прописку" фермерського господарства змінили зі Званівської ОТГ на Сіверську. Це поповнило бюджет на півтора мільйона гривень податків в рік. Але цього мало.

Сіверська ОТГ живе на дотації, як і сусідня Званівська. Вони мали бути одним цілим, але сусіди відділились. Тепер їх об'єднує хіба Центр Безпеки та ЦНАП — на двох. В Сіверській ОТГ вони є, а громада поряд — підписала договір та користується їхніми послугами.

ЦНАП у Сіверську не схожий на ті, що в інших громадах. Тут немає сучасного ремонту та електронної черги, хоча розмістили працівників у просторому приміщенні. Ми зайшли посеред дня і в черзі застали лише пенсіонерів. Та клієнти кажуть: це не через невдалий час. А загальна проблема громади.

У громаді майже без роботи люди шукають заробіток у своєму бізнесі. В Сіверській ОТГ є кілька "куркулів". Підприємці запустили СТО, хлібопекарню, сироварню та виробництво брикетів з допомогою грошей обласної програми. Виробництво альтернативного палива приїхав у Сіверськ розвивати Андрій Фоменко з Горлівки. Чоловік мав такий бізнес раніше, але через війну — тікав з окупованих територій і вивіз лише частину обладнання.

Бізнес підприємця фактично побудований на відходах — гілках, палках або лушпинні соняшника. Хочуть спробувати також варіант з соломи. Свою сировину фірма інколи отримує навіть задарма.

Зараз фірма Фоменка продає товар лише в Бахмутському районі. Це і малий опт, і роздріб.

Не вистачає обсягів поки і для участі в тендерах для інших міст. Там мінімально потрібно від 600 тонн брикет, а підприємство поки виробляє в районі 200 тонн на рік. Коли ж вдасться розширитись, то планують працювати й з державними установами.

До речі, до відходів в громаді ставляться відповідально не лише заради бізнесу. Коли їдете по Сіверську, то побачите десятки контейнерів для сміття. Як звичайних, так і для роздільного збору. Це вже після об'єднання громади взялися за чистоту, розповідає голова ОТГ.

Сіверськ стоїть на своєму багатстві — доломіті. Цей мінерал використовується у металургії, будівництві, хімічній промисловості. Ним навіть засипали аварійний реактор Чорнобильської АЕС.

Більш як 100 років доломіт давав прибуток місту. Коли у 2008 році профільний завод закрили, з Сіверська почали їхати мешканці. Але все ж більша криза почалася з 2014 року.

Війна на територію Сіверської ОТГ приходила на кілька місяців. Зараз же бойові дії ㅡ за 60 км звідси.

Але не всі зруйновані дороги та будівлі тут від обстрілів, багато — від часу. Роками відновленням ніхто не займався. Вкладати гроші в ремонти почали лише після створення громади.

Перша школа — це одна з зупинок нашої екскурсії громадою. Щоправда, за вказівниками можна заплутатись. На вході одразу висять таблички і ЗОШ№1, і ЗОШ№2. Другі тут — гості. Вже більш як 3 роки вони чекають завершення ремонту майбутньої опорної школи. Роботи оплачують за державні кошти, займаються усім представники обласного департаменту.

З кінця 2016 року підрядникам виплатили майже 40 мільйонів гривень, а завершити роботи все не можуть.

Натомість на ремонт ЗОШ №1 грошей зараз не вистачає.

Роблять поточні підфарбовування і ремонти, але загально школа виглядає, наче 50 років тому.

Поки у громади грошей немає, освітяни самі шукають гранти. От фонд UNICEF допоміг замінити вікна на пластикові. А на загальний ремонт поки стоять у черзі — школа є у плані розвитку, але там не вказані дати реконструкції.

Загалом в Сіверській ОТГ 5 освітніх закладів. І витрати на учнів великі, через малу кількість дітей. Одну школу все ж довелося закрити, хоча й проблемно. Батьки часто — проти підвозу дітей і їдуть з села. Тож тут тримаються принципу "немає школи — немає села".

Не виправиться ситуація і на наступні кілька наборів шкільних класів. Бо ж недобір є і в дитячих садочках. В тому, де потужність 120 місць, зайняті лише 40. Зате для дітей є образотворчий гурток, де малеча навчається писанкарству. Майстриня може також провести майстер-клас хоч з виготовлення фігурок з воску, хоч з малювання петриківським розписом, хоч з випилювання лобзиком.

В Сіверську є алея муралів з портретами видатних поетів української культури. Іван Франко, Тарас Шевченко, Ліна Костенко, Володимир Сосюра — саме вони зустрічають гостей Будинку культури. Подібні портрети нечасто побачиш на Донеччині.

Чоловік займається з учнями у маленькому класі місцевого Будинку культури.

По сусідству з ним актова зала на кілька сотень людей. Там вчаться вокалісти. Вихованці Будинку культури постійно виступають на конкурсах. Для них же є і своя студія звукозапису.

Ще одне приміщення триповерхового Будинку культури тепер займає молодіжний центр. Там зробили ремонт, облаштували відкритий простір для лекцій, занять, посиденьок. Відкрили його лише під кінець 2019 року.

Приваблюють місцевих і фотосесіями. Тут є історичний ганок. Кажуть, фото виходить наче на розвалинах замків у західній Україні.

Свій особливий куточок в Будинку культури хочуть зберегти та облаштувати. Як і всю свою будівлю з вітражами на півстіни та широкими сходами.

Сіверськ може також похизуватись басейном та спортивними залами. Спортивно-оздоровчий комплекс "Доломітчик" підтримують в охайному стані на постійній основі.

В комплексі для дітей є заняття з волейболу, футболу, боксу, дзюдо. І все це безкоштовно. Тим, хто ходить на секції, не потрібно платити також і за басейн та заняття в залі. А от для дорослих оренда всього залу обійдеться в 50 гривень, якщо ж тренуватись з іншими — 20 гривень/годину. За годину в басейні тут просять 30 гривень.

В Сіверську немає вищих навчальних закладів. Лише аграрний ліцей. Зате є місце, яке називають "університетом третього покоління". Йдеться про територіальний центр. Тут турбуються про літніх людей або людей з інвалідністю, якими ми опікуються рідні.

Галина — керівниця та єдина співробітниця свого відділення. Щотижня, у четвер, до неї у центр приходять 10-15 жінок і вони розважаються разом. Програма розписана на місяць вперед. І підлаштовують її як для старших учасниць по 75 років, так і для молодих 60-річних.

Коли є можливість, то Галина з підопічними навіть подорожує. Адже на що подивитись є і в самій Сіверській ОТГ.

У Серебрянці розкинувся ботанічний заказник місцевого значення "Ковильники біля села Григорівка". В цьому місці, за даними довідників, є близько 400 різновидів рослин. А 15 з них занесені до Червоної книги України.

Оцінити масштаби можна зі ще однієї природної пам'ятки та візитівки громади — Мар'їної гори. Це крейдяна гора із двома вершинами у вигляді пагорбів. Біля її підніжжя протікає річка Сіверський Донець. Тут росте понад 230 видів рослин, 16 з них занесені до Червоної книги. На одній з вершин встановлена каплиця Всіх Святих. Її побудували на місці схожої, але зруйнованої раніше. За народними легендами попередницю побудували в пам'ять про перебування тут князя Олександра Невського.

"У нас все є, аби робота з'явилась", — додає та наче підсумовує Тамара.