image

Колишня Яма, яка стала громадою. Сіверська ОТГ (РЕПОРТАЖ)


КОЛИШНЯ ЯМА, ЯКА СТАЛА ГРОМАДОЮ
СІВЕРСЬКА ОТГ
(РЕПОРТАЖ)


Один автобус на головне місто громади, зате величезний басейн та зал боксу за низькою ціною. Майже відсутні власні доходи, зате унікальні природні запаси. В Сіверській ОТГ багато контрастів. Як живе громада, чи задоволені тут децентралізацією та чи вдалося перейти "в самостійне плавання" без району за 3 роки в статусі ОТГ — у нашому матеріалі.
Сіверськ — адміністративний центр Сіверської ОТГ — раніше офіційно називався Яма. Коли в'їжджаєш сюди, то розумієш чому — він знаходиться у низовині. Скромні будинки вздовж головної дороги, мало машин та малі магазини роблять перший з районів на шляху схожим на село.

Ми їдемо до міської ради. Вже на вході в будівлю нас зустрічає очільник громади Василь Масюженко. Чоловік саме закінчив розмовляти з комунальниками про зламані або старі дерева, які варто прибрати. Тож ми можемо піднятись в його кабінет. Зовні оновлена будівля всередині ще потребує ремонту. Тут є тріщини на стінах та старі двері. Але ремонт не стоїть в першочергових задачах, розповідає голова ОТГ.
ОТГ, яка залишається з районом
В кабінеті очільника Сіверської ОТГ скромно, але акуратно. На видноті висять календарі та грамоти від районної ради та її очільника Євгена Пластуна. Масюженка не приховує — у них гарні стосунки ще з часів спільної роботи в райраді. Та й зараз посадовець їздить на всі сесії в Бахмут. Адже там розглядають і питання виділення грошей для Сіверської ОТГ. Район продовжує допомагати громаді навіть після відокремлення.
Знаєте, об'єднання було добровільно-примусовим. Ми повинні створити ОТГ, і з 2020 чи 2021 року райради не буде, адміністрації не буде і так далі. Будуть ОТГ, які напряму будуть підпорядковуватись області
пояснює свою позицію голова громади
Сіверська ОТГ відокремилась від району документально, але все ще просить там грошей. Бо має мало підприємств. Здебільшого працюють фермери, а їхніх податків не вистачає для наповнення бюджету. Тут знову ж таки трохи допомогла перереєстрація підприємства родини Пластуна. "Прописку" фермерського господарства змінили зі Званівської ОТГ на Сіверську. Це поповнило бюджет на півтора мільйона гривень податків в рік. Але цього мало.
Дуже важко розпочинати все з нуля і коли немає коштів. Хотів, щоб наша ОТГ була однією з найкращих. Але не завжди бажання співпадають з можливостями. Якщо в Соледарі близько 120 мільйонів власного бюджету, в нас 16. А бюджет складають 62 мільйони, це плюс субвенції, дотації, міжнародні гранти тощо
каже голова громади
Сіверська ОТГ живе на дотації, як і сусідня Званівська. Вони мали бути одним цілим, але сусіди відділились. Тепер їх об'єднує хіба Центр Безпеки та ЦНАП — на двох. В Сіверській ОТГ вони є, а громада поряд — підписала договір та користується їхніми послугами.
На сьогоднішній день у нас є 73 послуги. Це послуги у сфері житлово-комунального господарства, послуги у сфері соціальної політики, відділ соціальної політики, послуги наші безпосередньо. До послуг наших входить прописка-виписка і додатково ще ряд інших. Паспорти ми очікуємо десь у лютому. Нам обіцяють мобільний ЦНАП, він буде облаштований паспортним столом
розповідає начальник відділу надання адміністративних послуг виконкому Сіверської міської ради Світлана Зозуля
ЦНАП у Сіверську не схожий на ті, що в інших громадах. Тут немає сучасного ремонту та електронної черги, хоча розмістили працівників у просторому приміщенні. Ми зайшли посеред дня і в черзі застали лише пенсіонерів. Та клієнти кажуть: це не через невдалий час. А загальна проблема громади.
Сіверський ЦНАП. Фото: Вільне радіо
Молодь виїжджає. У мене син працює в Києві, а дочка — у Краматорську. Бо робочих місць же немає. Де тут працювати? Якщо лікарню частково скоротили, літніх людей скоротили, а молоді — так взагалі. Місто перетворюється на село. І перспектив не видно
розповідає мешканка Сіверська Любов Шерстюк
Сіверський ЦНАП. Фото: Вільне радіо
І сміття буває цінним
У громаді майже без роботи люди шукають заробіток у своєму бізнесі. В Сіверській ОТГ є кілька "куркулів". Підприємці запустили СТО, хлібопекарню, сироварню та виробництво брикетів з допомогою грошей обласної програми. Виробництво альтернативного палива приїхав у Сіверськ розвивати Андрій Фоменко з Горлівки. Чоловік мав такий бізнес раніше, але через війну — тікав з окупованих територій і вивіз лише частину обладнання.
Мені запропонували взяти участь у "Донецькому куркулі" у 2017, частина обладнання в мене була. На пільгових умовах мені надали приміщення в оренду ㅡ завдяки цьому ми почали виробляти брикети
розповідає Андрій
Сміття як паливо. Виробництво брикетів у Сіверській ОТГ
Бізнес підприємця фактично побудований на відходах — гілках, палках або лушпинні соняшника. Хочуть спробувати також варіант з соломи. Свою сировину фірма інколи отримує навіть задарма.
По посадках, біля доріг вирізаються непотрібні насадження, дрова забирають, а гілки і все дрібне валяється. Ми це використовуємо як відходи. І для міста добре ㅡ сміття менше
каже підприємець
Зараз фірма Фоменка продає товар лише в Бахмутському районі. Це і малий опт, і роздріб.


Брикети, на відміну від вугілля, треба зберігати під накриттям. В Сіверську школу хотіли купити, але в них немає приміщення, де зберігати
пояснює Андрій Фоменко
Не вистачає обсягів поки і для участі в тендерах для інших міст. Там мінімально потрібно від 600 тонн брикет, а підприємство поки виробляє в районі 200 тонн на рік. Коли ж вдасться розширитись, то планують працювати й з державними установами.
До речі, до відходів в громаді ставляться відповідально не лише заради бізнесу. Коли їдете по Сіверську, то побачите десятки контейнерів для сміття. Як звичайних, так і для роздільного збору. Це вже після об'єднання громади взялися за чистоту, розповідає голова ОТГ.
Ми вивезли сотні машин стихійних звалищ. В одному місці, по Суворова, 15, ми вивезли 57 машин за день. І це не все. Зараз стихійних звалищ нема
згадує Василь Масюженко
Багатство під ногами
Сіверськ стоїть на своєму багатстві — доломіті. Цей мінерал використовується у металургії, будівництві, хімічній промисловості. Ним навіть засипали аварійний реактор Чорнобильської АЕС.
Доломіт. Фото: з відкритих джерел
Більш як 100 років доломіт давав прибуток місту. Коли у 2008 році профільний завод закрили, з Сіверська почали їхати мешканці. Але все ж більша криза почалася з 2014 року.
Сіверський доломітний завод. Фото: з відкритих джерел
Війна на територію Сіверської ОТГ приходила на кілька місяців. Зараз же бойові дії ㅡ за 60 км звідси.
Будинки не ремонтували роками, а ми почали. У нас 194 пошкодження після 2014 року. Було оце бах-бах-бах ㅡ по четвертий поверх парапет упав. Відремонтували
розповідає голова ОТГ Василь Масюженко
Але не всі зруйновані дороги та будівлі тут від обстрілів, багато — від часу. Роками відновленням ніхто не займався. Вкладати гроші в ремонти почали лише після створення громади.
Більше ремонтів будинків, дахів багатоповерхівок. Це вже при громаді. Частково дороги ремонтуються. Закладам освіти приділяють увагу. До об'єднання уваги до освіти було значно менше. Давали менше грошей. Дах, вікна, туалети, ганок, огородження, котельня ㅡ це все з 2016 року. До цього нічого не було багато років. Я в цій школі працюю тридцять років. Коли просили щось зробити, нам казали: грошей немає, фінансування немає
розповідає директорка Сіверської школи № 1 Тетяна Подоляк.
Освіта на межі
Перша школа — це одна з зупинок нашої екскурсії громадою. Щоправда, за вказівниками можна заплутатись. На вході одразу висять таблички і ЗОШ№1, і ЗОШ№2. Другі тут — гості. Вже більш як 3 роки вони чекають завершення ремонту майбутньої опорної школи. Роботи оплачують за державні кошти, займаються усім представники обласного департаменту.
З кінця 2016 року підрядникам виплатили майже 40 мільйонів гривень, а завершити роботи все не можуть.
Натомість на ремонт ЗОШ №1 грошей зараз не вистачає.
Роблять поточні підфарбовування і ремонти, але загально школа виглядає, наче 50 років тому.
Поки у громади грошей немає, освітяни самі шукають гранти. От фонд UNICEF допоміг замінити вікна на пластикові. А на загальний ремонт поки стоять у черзі — школа є у плані розвитку, але там не вказані дати реконструкції.
Загалом в Сіверській ОТГ 5 освітніх закладів. І витрати на учнів великі, через малу кількість дітей. Одну школу все ж довелося закрити, хоча й проблемно. Батьки часто — проти підвозу дітей і їдуть з села. Тож тут тримаються принципу "немає школи — немає села".
В нас менше 30 учнів у школі в Серебрянці, менше 30 учнів у школі у Свято-Покровському. Якщо буде закон, що школи, де менше 30-и учнів, не будуть фінансуватися державою, якщо в нас не буде підтримки, я не знаю, як буде далі. Один учень в Серебрянській школі обходиться в 70 тисяч гривень, у Свято-Покровському ㅡ 62-64 тисяч, а в Сіверську один учень виходить 34 тисяч. У Свято-Покровському ми дитячий садок з'єднуємо зі школою, буде один заклад, один директор, один харчоблок. В Серебрянці ситуація складніша
пояснює голова громади
Не виправиться ситуація і на наступні кілька наборів шкільних класів. Бо ж недобір є і в дитячих садочках. В тому, де потужність 120 місць, зайняті лише 40. Зате для дітей є образотворчий гурток, де малеча навчається писанкарству. Майстриня може також провести майстер-клас хоч з виготовлення фігурок з воску, хоч з малювання петриківським розписом, хоч з випилювання лобзиком.
Сосюра, Шевченко та Костенко "оселились" тут
В Сіверську є алея муралів з портретами видатних поетів української культури. Іван Франко, Тарас Шевченко, Ліна Костенко, Володимир Сосюра — саме вони зустрічають гостей Будинку культури. Подібні портрети нечасто побачиш на Донеччині.
Почали малювати вже після бойових дій. Спершу ㅡ герої з мультфільмів, потім письменники. Малювали діти і я. Більш серйозне я малював, а простіше ㅡ діти
розповідає автор муралів та керівник художнього гуртка Ахмет Азіза
Чоловік займається з учнями у маленькому класі місцевого Будинку культури.
Гурток безкоштовний, але я часом прошу дітей здати на папір, на кнопки, на клей. Копійки. Немає обов'язкового. Міськрада нам виділяє лише приміщення, електрику і тепло. Діти собі купують, для свого користування
додає Азіза
По сусідству з ним актова зала на кілька сотень людей. Там вчаться вокалісти. Вихованці Будинку культури постійно виступають на конкурсах. Для них же є і своя студія звукозапису.
Ще одне приміщення триповерхового Будинку культури тепер займає молодіжний центр. Там зробили ремонт, облаштували відкритий простір для лекцій, занять, посиденьок. Відкрили його лише під кінець 2019 року.
Молодіжний центр у Сіверську. Фото: Сіверська ОТГ
Приваблюють місцевих і фотосесіями. Тут є історичний ганок. Кажуть, фото виходить наче на розвалинах замків у західній Україні.
Свій особливий куточок в Будинку культури хочуть зберегти та облаштувати. Як і всю свою будівлю з вітражами на півстіни та широкими сходами.
Сіверськ може також похизуватись басейном та спортивними залами. Спортивно-оздоровчий комплекс "Доломітчик" підтримують в охайному стані на постійній основі.
В комплексі для дітей є заняття з волейболу, футболу, боксу, дзюдо. І все це безкоштовно. Тим, хто ходить на секції, не потрібно платити також і за басейн та заняття в залі. А от для дорослих оренда всього залу обійдеться в 50 гривень, якщо ж тренуватись з іншими — 20 гривень/годину. За годину в басейні тут просять 30 гривень.
Небагато в нас закладів. Є в нас спортивний палац, це наша гордість. В мене двоє синів займаються футболом. Я дуже рада, що є це місце, і діти займаються спортом. В Будинку культури ми також намагаємося розвивати діток, проводити різні заходи. Ходити кудись ㅡ важко. Зважаючи, які в кого цілі і вподобання. От мами з дітками гуляють, а паркової зони немає
розповідає місцева мешканка Ліна
Університет третього покоління
В Сіверську немає вищих навчальних закладів. Лише аграрний ліцей. Зате є місце, яке називають "університетом третього покоління". Йдеться про територіальний центр. Тут турбуються про літніх людей або людей з інвалідністю, якими ми опікуються рідні.
В нас тут декілька відділень. Відділення обслуговування на дому. Обслуговуємо людей похилого віку та людей з інвалідністю. В нас таких близько 200, +- 190. Інше відділення ㅡ денне перебування. В нас тут 32 людини. Середній вік ㅡ 67 років. 7 ㅡ з інвалідністю. В основному, жінки. І відкрилось третє відділення ㅡ платне. Оплачують все через банківський рахунок. Викупати когось, за покупками сходити, поїхати в Бахмут в пенсійне відділення тощо
представляє терцентр з двох кімнат по кілька метрів завідувачка денного відділення Галина Біленко
Галина — керівниця та єдина співробітниця свого відділення. Щотижня, у четвер, до неї у центр приходять 10-15 жінок і вони розважаються разом. Програма розписана на місяць вперед. І підлаштовують її як для старших учасниць по 75 років, так і для молодих 60-річних.
Основна ціль денного відділення ㅡ це допомогти самотнім людям, які опинилися в нелегкій ситуація. Вона справді нелегка, ми прифронтове місто. В когось родичі по ту сторону, в когось діти поїхали закордон і більше ніколи не приїдуть. Допомогти цим людям адаптуватися, відійти від самотності, від журби. Вони тут віддушину знаходять, вони самі кажуть це. Спілкування ㅡ ось що дуже важливо. Вони здорові, вони займаються фізкультурою, але вони самотні. При живих дітях
пояснює завідувачка
Коли є можливість, то Галина з підопічними навіть подорожує. Адже на що подивитись є і в самій Сіверській ОТГ.
Срібна вода та унікальні рослини лише чекають на туристів
У Серебрянці розкинувся ботанічний заказник місцевого значення "Ковильники біля села Григорівка". В цьому місці, за даними довідників, є близько 400 різновидів рослин. А 15 з них занесені до Червоної книги України.
Оцінити масштаби можна зі ще однієї природної пам'ятки та візитівки громади — Мар'їної гори. Це крейдяна гора із двома вершинами у вигляді пагорбів. Біля її підніжжя протікає річка Сіверський Донець. Тут росте понад 230 видів рослин, 16 з них занесені до Червоної книги. На одній з вершин встановлена каплиця Всіх Святих. Її побудували на місці схожої, але зруйнованої раніше. За народними легендами попередницю побудували в пам'ять про перебування тут князя Олександра Невського.
У нас же ж наша Серебрянська вода відома. Срібна. Під крейдяною горою у нас там ціле озеро. Вважають, що вода проходить через крейду та очищується. І з приміссю срібла. Тому ж Серебрянка, бо колись у нас німецький геолог знайшов срібло. Потім скільки шукали — не знайшли. Вважають, що воно розчинилося в воді
розповідає бібліотекарка з Серебрянки Тамара Нефідова
"У нас все є, аби робота з'явилась", — додає та наче підсумовує Тамара.
Читайте та дивіться про інші громади Донецької області

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо Ви дочитали цей матеріал до кінця, сподіваємось, він був корисним для Вас

Ми дуже цінуємо те, що Ви з нами!

Запрошуємо Вас стати патроном Вільного радіо та підтримати нашу редакцію.

Якісна незалежна журналістика потребує багато зусиль та ресурсів, і саме Ви можете допомогти нам робити це чесно і кожного дня!

Щомісячна підтримка
Допомогти одноразово
Поділитись публікацією
Поділитись публікацією

Проект «Інформаційна підтримка реформи Децентралізації та cтворення ОТГ» реалізується завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(-ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: