Соледарська ОТГ. Багата громада, яка бідно живе

Центр Соледарської громади — Соледар — утворили солевари, і цей промисел досі годує місцевих мешканців. Особиста історія незалежності цього міста почалася у грудні 2016 року. Адже до того Соледар та населені пункти навколо були лише супутником наближеного Бахмута, і віддавали всі гроші на розподілення туди. Тепер же самі вже третій рік хазяйнують та налагоджують життя у створеній громаді.

Соледарська громада — це ОТГ, у якої не було питань зі спроможністю. Вона — одна з найбагатших в Донецькій області. І заробляє не тільки на себе, а ще й віддає зі свого бюджету гроші на підтримку інших громад — це називається реверсною дотацією.

За свій бюджет та з допомогою держави у громаді взялися реалізовувати багато проєктів. Одним із нестандартних стала громадська лазня, яку відремонтували. З міського бюджету на ремонт виділили 308 тисяч гривень. За словами чиновників, відвідують лазню близько 200 людей на місяць, загалом ㅡ одні і ті ж. Приїжджають і місцеві, і з сусіднього Сіверська електричками.

Серед нетипових надбань є також машина таксі для людей з інвалідністю. Це подарунок від держави. На території громади є понад 100 дорослих та дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Вони можуть безкоштовно замовити машину і з'їздити у справах. Щоправда, доведеться записатись та узгодити час зі службою перевезень, бо машина одна.

В ОТГ також працюють з дітьми з інвалідністю в інклюзивно-ресурсному центрі. Зараз це одна кімната в Будинку культури, зі шпалерами, які починають відходити. Але раніше не було і цього.

Прибутки бюджету дає податок з зарплат місцевих, податок на додану вартість та податок на землю. Так, на цій території знаходиться "Кнауф-Україна", яке добуває гіпс.

На території громади розміщене й державне підприємство "Артемсіль". Це не тільки великий роботодавець, а й приваблива точка для туристів. Деякі місцеві роблять соляні лампи, які продають у звичайних магазинах та онлайн.

А в шахті на глибині 300 метрів є екскурсії та часом проводять концерти.

Люди настільки пов'язані з сіллю, що навіть музеї в школах поблизу родовищ починають свою історію стендом про відкриття шахти. Наприклад, в Парасковіївській школі — навчальному закладі в одному з найближчих до Соледара населених пунктів.

"Артемсіль" — це постійний меценат для школи, але є й інші помічники. Наприклад, з 2019 року тут відкрили сенсорну кімнату для відпочинку учнів на гроші міжнародних донорів.

А кабінет трудового навчання допоміг облаштувати уряд Японії.

Соледар асоціюється з типовим містом навколо підприємства. Де є лише робота. Бо місць для відпочинку мало. Але розвиток є, кажуть місцеві. Так, в останні кілька років в центрі міста відкрилися кілька кафе. Тобто, розвивається малий бізнес.

З бізнесу — є і цікаві роботодавці. Наприклад, на 45 га Соледарської ОТГ розмістився екоцентр "Парадіз", який належить екс-депутату з Бахмута Володимиру Іванкову.

Тут дерева та кущі вирощують від сім'я до готової садової скульптури.

Вирощують декоративні хвойні та листяні культури. Це і горобина, і дуби, і ялівець, і кущові. Масштаби такі, що щороку висаджують по 20 тисяч нових рослин. Адже вони дають прибуток не за 1 рік.

Є в громаді і "куркулі". Наприклад, тут має свою сироварню один із депутатів районної ради Бахмута Віталій Колісніченко.

Він родом з села Берестове, тут і живе з дружиною. Має свою агрофірму та захопився виробленням сиру. На їхнє виробництво возять екскурсії з ліцею з Сіверська, військових або й просто охочих.

Стартувати допомогла програма "Український донецький куркуль", а тепер вже стараються розвиватись самі.

Їздять продавати товар в Бахмут, але інколи відправляють і в Маріуполь. Навчаються своїй справі поступово та вже мають сім працівників на виробництві.

Для свого бізнесу змін депутат після децентралізації не відчув. Визнає — лише після об'єднання громади з села централізовано почали вивозити сміття. Для цього є і спецтехніка, і люди. Але реформу він все одно не підтримує.

Зазначимо, участь обласного бюджету у розв'язанні питань зі сміттям в громадах справді є. Але допомагають не виключно громадам.

Попри своє ставлення, якщо районної ради більше не буде, то Віталій планує балотуватись в раду ОТГ. І розвиватись саме у своєму селі, як підприємець.
Хоча для роботи і дається взнаки наближеність до війни. На околицях ОТГ досі чутно канонади, а розвивати бізнес майже на лінії розмежування вдається не всім.

За три роки у громаді мали б вже з'явитися додаткові робочі місця і від ОТГ. А саме — в ЦНАПі та Центрі безпеки. Але вони перетворились на довгобуди.

Наприклад, ось вже 3 роки реконструюють будівлю під ЦНАП та Соціальний офіс. Майбутня сучасна будівля зараз зустрічає стелою з написом УССР та барельєфом "Вчитися, вчитися, вчитися. Ленін". У 2017 році на нього витратили понад 10 млн 379 тисяч гривень. А вже у 2019 році знадобились ще додаткові понад 13,5 млн гривень. Будівля ще й досі не закінчена. До того ж, витрачені близько 25 млн грн — це без урахування вартості меблів, техніки та програмного забезпечення. Бо їх в документації немає.

В 3-поверховій будівлі, за проєктом Мінрегіонбуду, планують на 2 поверхи розмістити ЦНАП та Соціальний офіс, а на третьому — структурні управління міської ради ОТГ. Це якраз сусідня будівля від міської ради.

Для порівняння, в Лиманській ОТГ ЦНАП розмістили на першому поверсі міської ради і витратили на ремонт 5,6 млн грн. В будній день там немає великих черг. В Лиманській ОТГ проживають вдвічі більше людей, ніж в Соледарській.

Так само на стадії будівництва вже кілька років і Центр безпеки в Соледарській громаді. Його роблять за стандартним обласним проєктом. Та будують також з 2017 року.

За будівництво ще кілька років тому заплатили 2 млн 86 тисяч гривень. Та знову знадобився окремий тендер. І тепер вже готуються заплатити ще понад 8 млн гривень.

Зазначимо, за останні кілька років на Донеччині побудували 11 центрів безпеки. Наприклад, в Новотроїцькому такий Центр обійшовся у 9 млн грн.

Назвати завершені за три роки існування громади великі інфраструктурні проєкти представники громади не змогли. Кажуть, що все в процесі.

Зайнялися в Соледарській ОТГ й освітленням, і водопостачанням. Адже громада також є серед боржників по оплаті за воду перед компанією "Вода Донбасу". Через це влітку 2019 року у громаді перекривали воду через несплату.

На питання, як так сталося, що одна з найбагатших громад області в боргах та більшість оновлень отримує з обласного та державного бюджету, заступники посилаються на великі витрати.

Щоби все запрацювало, сподіваються на свій бюджет та будь-яку допомогу від держави, донорів та підприємців. З грошей, які матимуть, в першу чергу розвивати планують місто. Це демонструє, наприклад, розподілення бюджету. За словами заступників мера, половина з нього йде на місто, а ще половина ㅡ на всі інші населені пункти громади.