книга про історію Слов'янська
Фото: Facebook/ Игорь Гулько

Краєзнавець з Донеччини Ігор Гулько видав книгу про історію рідного міста Слов’янськ у XVII столітті. У тогочасних документах це місто називалося “Солоний”. Ми розпитали автора докладніше, про що книга.

 

“У зв’язку з тим, що тут видобували сіль, місто називали Солоним. Це не міф, це термін, який зустрічається у перших, початкових документах. Багато хто цього не знає — чули лише назву “Тор”. Але назва міста “Тор” з’явилася у документах лише у 1704 році. А засноване місто було, за документами, у 1676 році”, — розповідає Вільному радіо краєзнавець зі Слов’янська Ігор Гулько. 

Чоловік  —  не фаховий історик, має вищу технічну освіту. Каже, що звик опиратися виключно на архівні документи. 

краєзнавець Ігор Гулько у Слов'янську
Ігор Гулько. Фото з власного архіву дослідника


“Ані легенди, ні міфи, ані красиві казки про Катерину ІІ, яка, мовляв, їхала тут повз та сказала “Славный городок!”, через що місто й назвали Слов’янськом — нічого цього не було, вона тут не проїжджала”,
— каже краєзнавець. 

Чоловік каже, що вже у першому розділі книги можна знайти 8 архівних документів, у яких Слов’янськ має назву “Солоний”.

“Це документи “першої руки” — рукописні документи, які писали сучасники тих подій між 1676 та 1704 роками. В них чорним по білому написано: “Місто Солоний засноване у 1676 році”. На початку XVIII століття Солоний у документах почав називатись Тором. А у 1784 році місто Тор було перейменоване у місто Слов’янськ — мені вдалося знайти такий документ в бібліотеці імені Вернадського”, — розповідає про три назви рідного міста Ігор Гулько.

Нова книга присвячена історії міста Слов’янськ XVII століття. Багато архівних даних про цей період нашої історії зберігаються у російських архівах. І дослідник за попередні роки зміг дістати звідти деякі документи. 

“Це російський держархів давніх актів. Свого часу мені вдалося зібрати понад 30 копій справ з різних фондів, на основі яких ця книга і базується. Близько 20 документів, про які я розповідаю у своїй новій книзі, не публікувались ніде”,  —  каже дослідник. 

розділи книги про історію Слов'янська
Розділи книги про історію Слов’янська. Фото Ігоря Гулька
розділи книги про історію Слов'янська 3
Розділи книги про історію Слов’янська. Фото Ігоря Гулька
розділи книги про історію Слов'янська 4
Розділи книги про історію Слов’янська. Фото Ігоря Гулька


У книзі він, зокрема, наводить документи, складені першими воєводами Солоного, тобто Слов’янська. Їх призначав московський цар, але більшість місцевого населення складали українці.

“Першим воєводою був Маслов, наступним — Протасов, потім Дуров, потім Лука Онучін. Це воєводи, яких призначали наказом царя, це представники Московської держави. 

Є документ 1683 року із переписом населення Солоного — скільки було козаків (українців) та росіян  —  співвідношення було десь 70:20. Тобто більшість було наших, українців. Козаків тоді називали “черкасами”. Але московська держава намагалася усе тримати під своїм контролем: збирати податки за виварювання солі, за проїзд по мостах через ріки тощо”,  —  розповідає Ігор Гулько.

Цікавою він називає справу про зачатки корупції у ті часи. 

“Другий воєвода Солоного Богдан Протасов почав займатись корупцією та збирати із солеварів більший податок, аніж було встановлено. За це туди відправили окремих людей, його допитували та призначили іншого воєводу. Справа 1678 так і зветься: “Про зловживання воєводи Протасова при зборі пошлин з солеварів”. Вже тоді московські правителі незаконно набивали собі кишені,  — каже автор книги.

Солеваріння 400 років тому на території Донеччини було небезпечною справою

Чоловік розповідає, як у XVII столітті виглядав нинішній Слов’янськ. 

“Перша згадка про прийшлих солеварів з’явилася у 1622-1625 роках. Люди, умовно, приїжджали на возі з двома волами, наварювали солі та їхали. Це було дуже небезпечно. У книзі є маса епізодів, коли татари брали людей в полон, підпалювали місто. Це все треба було відновлювати”, — каже Гулько.

Так продовжувалось до початку XVIII століття. При цьому, технологія виварювання солі поступово змінювалася.

На основі опису міста автор зробив і цікаві схеми. 

“Я прив’язав  описані укріплення (рви, розташування фортеці) до місцевості та зробив дві схеми, де все це розташоване. Показав у масштабі, як виглядали стіни фортеці, їх розмір в метрах, якою була висота башт тощо. Цього раніше теж ніде не було, я це сам відтворив”, — каже Гулько. 

У книзі є, зокрема, і давня кольорова карта міста. 

карта про історію Слов'янська
Фото: Facebook/ Игорь Гулько


“Наприкінці книги вклеєна велика кольорова мапа міста Тора (Слов’янська) розміром 40х50 см 1742 року. На ній докладно вказано, де знаходились різні укріплення, фортеця, церква тощо із розшифруванням  —  дуже цікаво”, — 
додає краєзнавець.

“Датою заснування Слов’янська слід вважати все ж 1676 рік”

За часів УРСР датою заснування міста Слов’янськ вважали 1676 рік, каже він та погоджується з цією датою. Але у 2001 році постановою Кабміну затвердили датою заснування міста 1645 рік, тобто на 31 рік зробили його “давнішим”, розповідає автор книги. 

“У розділі V я надаю переписку з Кабміном, Мінкультом, Інститутом історії України. Жодна з цих організацій ніякими документами не підтвердила, що були підстави у 2001 році змінити дату заснування міста на 1645 рік”,  —  каже краєзнавець. 

Книгу можна придати в магазині “Тройка” у Слов’янську по вул. Університетська, 16 або замовити в автора, написавши на електронну пошту [email protected] чи у месенджері Facebook за цим посиланням

Це вже його другий том історичних праць про історію Слов’янська, каже автор книги. У 2019 вийшла його книга накладом у 550 екземплярів “Солоний — Тор — Слов’янськ: матеріали для вивчення історії міста”.

Те видання, за словами Ігоря Гулька, не лише поширили серед усіх бібліотек та шкіл міста, а й відправили екземпляри до трьох університетських бібліотек США. Обидві книги чоловік видав власним коштом.

На місці нинішнього Бахмута теж виварювали сіль. Наприкінці XVIII столітя по сучасній території України проїхав німецький дослідник Йоган Гюльденштедт. Все занотоване ним потім видали та пізніше переклали. Але опис подорожі в Бахмут фактично випав у цьому перекладі. Краєзнавець з Лисичанська Микола Ломако сам переклав з німецької детальний опис Бахмута тих часів. Про це читайте в матеріалі “Подорож по Донбасу в 1774-му: Яким побачив Бахмут німецький дослідник Гюльденштедт”.


Завантажити ще...