Подорож по Донбасу в 1774-му: Яким побачив Бахмут німецький дослідник Гюльденштедт


image
Фото: Михайло Кулішов

За часів Катерини II по сучасній території України проїхав німецький дослідник Йоган Гюльденштедт. Все занотоване ним потім видали та понад століття тому переклали. Нещодавно один краєзнавець з Луганщини помітив: опис подорожі в Бахмут фактично випав у перекладі. Чоловік розібрав старий готичний шрифт та сам переклав з німецької детальний опис Бахмута тих часів. Яким побачив Бахмут 18 століття німецький академік, читайте в матеріалі. 


Відсутність фрагменту перекладу про подорож Гюльденштедта в Бахмут помітив та переклав краєзнавець, співробітник Лисичанського музею Микола Ломако. 

“Текст виявився набраним готичним шрифтом, і це додало складнощів під час перекладання. Допомогло знання краю. Подорож Гюльденштедта вважається в науці першою науковою експедицією півднем Росії та Кавказу. Катерина II запросила цих вчених”, — розповідає він.   

Серце Бахмута

Ми розпитали краєзнавця, що йому особливо запам’яталось. Його вразив детальний опис Бахмутської фортеці всередині, та якою малою вона тоді була. 

“Тисяча кроків, це 650 метрів! Я наніс на карту як би фортеця виглядала в Бахмуті. Всередині цієї маленької фортеці було 3 церкви й ще 2 в пригородах”, — каже співрозмовник.

Тобто, весь побачений та описаний Гюльденштедтом Бахмут умістився б на невеличкому кварталі по обох берегах Бахмута в районі нинішнього центрального ринку та набережної. Це “серце” Бахмута.   

розташування Бахмутської фортеці на мапі сучасного Бахмута
На мапі сучасного Бахмута червоним автор перекладу позначає місце розташування Бахмутської фортеці наприкінці 18 століття. Зображення: Микола Ломако


“Цікаві назви джерел, з яких соляний розсіл отримували, та опис механізмів та процесів солеваріння. Також Гюльденштедт відмічає, що в Бахмуті та навколо немає лісів, вони є лише на Дінці або вверх за течією ріки Бахмут (в районі нинішньої Горлівки, —  ред.). А ще не забувайте, що у 1768-1774 йшла війна між Туреччиною та Росією. Навколо бойові дії, але йому пощастило, він вцілів”, — зазначає Микола Ломако.  

Для довідки:
Йоган Антон Гюльденштедт (іноді прізвище перекладають Гільденштедт) — німецький доктор медицини родом з Риги, який з травня по жовтень 1774 досліджував місцевість сучасного Донбасу. Зокрема він описав у своєму щоденнику Бахмут, Слов’янськ (тоді він звався Тор) та частину Лиманського району. В ньому він описує населені пункти, промисли людей, рослини, природні багатства, грунти, ландшафт, тощо. Гюльденштедт описав й Полтаву, Київ, Ніжин, Кременчук, а також інші міста та регіони тодішньої Російської імперії.  

Після повернення у Петербург, у 35-річному віці, вчений помер в епідемію тифу: заразився, коли лікував інших. За 15 років після смерті Гюльденштедта опублікували німецькою мовою його капітальний труд — «Щоденник подорожі Слобідсько-Українською губернією академіка Санкт-Петербурзької Академії наук Гюльденштедта у 1774 р». 

А якісний переклад щоденника на російську з’явився у 1891-му  —  аж через століття після його першої публікації. Але в ньому чомусь опустили 9 днів подорожі південною частиною Бахмутського повіту. Також там були неточності.

обкладинка книги Гюльденштедта
Обкладинка російського перекладу книги Гюльденштедта. Джерело: www.elib.shpl.ru

Яким побачив Бахмут Гюльденштедт?

Розташування

“23 та 24 серпня. Місто Бахмут лежить по обидві сторони ріки Бахмут, на височині, що знижується з обох сторін до річки. По довжині річки, ймовірно 1 000 кроків, і з правого боку — 400, з лівого — 600 кроків, що разом становить 1 300 сажнів (понад 2 700 метрів, — ред.), включаючи частково земляний вал з розміщеними тут батареями, частково палісад (частокіл,  —  ред.)”,  —  такий маленький був Бахмут у 18 столітті. 

схема розташування фортеці в Бахмуті
Бахмут наприкінці 18 ст., за описом Йогана Гюльденштедта. Зображення: Микола Ломако

Устрій Бахмутської фортеці

Всередині фортеці була невеличка цитадель, магазин (склад,  —  ред.) та сторожовий дім з високим земляним валом навколо. У фортецю вели 5 воріт з різних сторін (окрім східної), це Торські, Московські, Базарні, Соляні (або Солеварські) ворота та Кримські. 

Будинки та населення: на 500 будинків 5 церков

“У фортеці 3 церкви, одна з них кам’яна, і 300 житлових будинків з дерева, в більшості погані й маленькі, але на прямих і широких вулицях. На лівому березі річки знаходиться основна частина міста”, — зазначає Гюльденштедт. 

А ще є 2 передмістя зі 100 міцними будинками та церквою в кожному — на захід та північ від фортеці. 

Кількість населення Гюльденштедт не вказує. Якщо припустити, що в кожному з 500 домів в середньому мешкали 6-7 людей, виходить, населення Бахмута становило тоді 3-3,5 тисячі мешканців. 

Соляні колодязі Бахмута 

На лівому березі річки Бахмут була побудована солеварня, всередині якої розташували 2 колодязі, з яких брали розсіл для випарювання. Головне таке джерело звалося “Кирилівське”. Його глибина 3 сажні 5 вершків (близько 6,5 метрів в перерахунку на сучасні одиниці вимірювання, — ред.) Розсіл відстоювали кілька тижнів: він мав бути таким міцним, щоб в ньому плавало яйце.

“На колодязі встановлено 12 насосів, які приводяться в рух машиною з кінним приводом, як в Торі. Одночасно в роботі знаходяться не більше 6 насосів, а більше число їх встановлено лише для того, щоб, якщо та чи інша труба продірявиться, не було б зупинки”,  —  пише Гюльденштедт.

По обидва боки цього колодязя було по великому маховому колесі з упряжжю для коней. Тобто воно було подвійне, і якщо одне ламалося, працювало друге. 

Солеварня 

Вся солеварня з колодязем та привідною машиною займає площу 14х4 сажні (30 х 8,5 м, — ред.) Розсіл насосами перекачували у малий басейн, потім по похилій трубі у великий критий басейн. Звідти розсіл по трубах тік у варниці, вздовж  стін яких — великі корита з видовбаних дерев’яних колод. В них збирався розсіл, який по потребі випускали в сковороди.

“У Бахмутській солеварні протягом останніх 20 років діяло до 60 сковорід, останні 2 роки – тільки 50, а цього літа – тільки 30. У кожному сараї стоять по 10 сковорід”,  — зафіксував дослідник. 

Солеварний сарай розміром 68 х 8,5 метрів був, за свідченням Гюльденштедта, облаштований так само як і нові сараї в Торі. 

“Сковороди такої ж круглої форми й розміру, як і в Торі, проте печі простіші, ніж в Торі”,  —  пише Гюльденштедт.

А перекладач його тексту Ломако пояснює чому академік порівнює бахмутську солеварню з торською:  

“Сіль починали варити в Торі, а до вас (в Бахмут,  —  ред.) перебралися вже у 1701 році: розсоли виявились кращими. В цьому відношенні Бахмут другий”,  —  каже чоловік. 

Німецький академік детально описав й облаштування печі, на якій випарювали сіль.

Дрова везуть здалеку

“Тут спалюють кожні 24 години 4 куб. саж. дров (майже 39 кубометрів,  —  ред.) Найдешевші дрова коштують тут 4 руб. 20 коп. за сажень. Вони привозяться частково з Дінця, з місцевості в гирлі Бахмута, частково з району витоків річок Булавін Колодязь і Міус. До обох місць 60 та 70 верст (приблизно 60 та 70 км,  —  ред). На річці Бахмут і його притоках зовсім немає лісу, тільки місцями невеликий чагарник”, — пише про тодішню бахмутську проблему пального Гюльденштедт.

Собівартість солі, податок та зарплата бахмутських солеварів

“На 4 кубічних сажні дров при 4 працюючих в Бахмуті отримують з кожної сковороди за 24 години від 120 до 125 пудів солі (близько 2 тис кг,  —  ред.), тобто вдвічі більше, ніж в Торі. Тому зі сковороди стягується і вдвічі більший податок, а саме, 20 рублів за 24 години та 27,5 копійок за машину. Протягом 24 годин 6 разів знімають сіль і кожен день нагар. Робітники одержують при варінні для скарбниці (тобто коли гроші за продаж цієї солі йшли в державну скарбницю, — ред.) по 1 копійці за пуд (за 16,38 кг,  —  ред.), а для приватних осіб 2 рубля платні й полтиник на харчування”, — розписує статті бюджету тодішнього бахмутського “клондайку” німецький дослідник.

“Начальство”: військовий у відставці 

“Дирекція місцевої соляної контори, якій підпорядковується і Торська, називається Бахмутська заводська соляна контора, директором є підполковник Іван Васильович Шабельський, місцевий житель, в минулому полковник Бахмутського козачого полку”, — зазначає Гюльденштедт.

Хайловський, Конотопський, Бакланівський, Цицан — інші соляні колодязі Бахмута

Неподалік на південь від основного, Кирилівського, колодязя знаходиться інший під назвою“Хайловський”. 

“Відкритого стоку він так само не має, але його можна повністю викачати. На цьому колодязі стоять 4 насоси. З них одночасно працюють тільки 2. Протягом останніх 20 років видобуток проводиться тільки з цих двох колодязів”,  —  уточнює дослідник. 

Аби під час весняних розливів солеварню та два основних колодязі не затоплювало, між руслом річки та “Хайловським” колодязем була споруджена дамба.

Ще 3 колодязі, описані раніше дослідником Юнкером (це Конотопський, Бакланівський та Цицан) — лежали на кілька верст нижче по річці й на час відвідування міста Гюльденштедтом були вже засипані.

Ріка Бахмут

“У 3 верстах вище цих (Кирилівського та Хайловського, — ред.) колодязів і у 2 верстах нижче їх вода в Бахмуті дуже солона. Але найбільш потужні нальоти солі видно в долині, що примикає до міста, особливо на лівому березі, чому досить імовірно, що обидва колодязі мають стік туди”,  —  припускає мандрівник.

Надра: гіпс, глина та “лубастер”

“Пагорби з обох сторін Бахмута складаються з сіро-жовтої лужної глини. Шари каменю алебастру спостерігаються тільки в 100 кроках нижче міста в затоці, і в балці Кам’яний Яр. Шар алебастру каменю називається тут «Лубастер», товщиною 3 сажні (майже 6,5 метрів,  —  ред.), в деяких місцях менше, в інших місцях можна знайти частини покладів гіпсу”,  — занотовує академік.

А приблизно у 2-х км вище за течією на правому березі Бахмута в балці пагорба дослідник спостерігає й шари червоного піску, мергелю та крейди.

Микола Ломако зазначає: варто було б до реконструкції Набережної Бахмута краще дослідити місце знаходження старої фортеці.  

“Знайти той колодязь, який був в той час, та створити образ. Треба було археологів запрошувати перед тим як починати такі роботи”, — каже краєзнавець. 

З оригіналом перекладу Миколи Ломако можна ознайомитись тут, а перекладений російською труд Гюльденштедта є тут.   

Читайте також:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте нас в Telegram DONрегіон
Підписуйтесь на наш Instagram Вільне радіо

Якщо Ви дочитали цей матеріал до кінця, сподіваємось, він був корисним для Вас

Ми дуже цінуємо те, що Ви з нами!

Запрошуємо Вас стати патроном Вільного радіо та підтримати нашу редакцію.

Якісна незалежна журналістика потребує багато зусиль та ресурсів, і саме Ви можете допомогти нам робити це чесно і кожного дня!

Щомісячна підтримка
Допомогти одноразово
Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Останні новини

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: