Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Руслана Бобика — 17-річного студента з Тернополя, який загинув 19 листопада 2025 року внаслідок удару російської ракети.
Історію життя Руслана опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Руслан народився у Тернополі. Був єдиною дитиною в батьків. Зростав у люблячій родині, мав багато друзів, легко знаходив спільну мову з людьми.
Навчався на відділенні транспорту та інженерної механіки Технічного фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Техніка була його справжнім захопленням — він добре на ній знався і хотів пов’язати з цим майбутню професію.
У коледжі хлопця згадують як врівноваженого й відкритого до людей.
“Він назавжди залишиться у памʼяті всіх, хто його знав, спокійним, доброзичливим та щирим хлопцем”, — написали про його загибель у закладі.
Кураторка групи Руслана Ірина Оніщук розповідає, що юнак був активним і відповідальним студентом:
“Руслан — дуже світла, позитивна і добра дитина. Нам буде дуже його не вистачати”.
Вона додає, що хлопець завжди долучався до волонтерської допомоги для Збройних сил України.
У ніч на 19 листопада Росія атакувала Тернопіль ракетами Х-101 та дронами. Руслан був удома разом із батьками та бабусею — у квартирі одного з багатоповерхових будинків міста.
Почувши перші вибухи, хлопець разом із батьками вибіг із під’їзду до сховища. Але від удару вберегтися не зміг — один із осколків влучив йому в серце. Життя 17-річного хлопця обірвалося за мить.
“Руслан мав так багато друзів. На похорон прийшло мало не пів міста… Син був дуже добрий і щирий до всіх”, — сказала мати Руслана Галина.
Бабуся хлопця Ярослава, яка також постраждала під час того обстрілу, померла від отриманих травм 2 грудня 2025 року.
Разом із Русланом того дня загинув і його друг Артем Малюта.
Світла пам’ять!