Спорт як реабілітація. Як українські ветерани готуються до Invictus Games та чому це важливо (ФОТОРЕПОРТАЖ)
Волейбол сидячи, баскетбол на візках та пауерліфтинг. У таких видах спорту серед інших незабаром представлятимуть Україну поранені ветерани, які поїдуть у Німеччину на Invictus Games (“Ігри Нескорених-2023”) . Ми завітали до них на тренування та дізналися, як спорт допомагає відновитися після травм.
— Не треба луку заважати зробити постріл. Все вийде, в тебе ж немає дір в руці, як у мене, — жартома каже мені учасниця Національної збірної України на “Іграх Нескорених” Юлія Шевчук.
Молода ветеранка вчить мене непростому ремеслу — стрільбі з лука, — яке опановує після серйозного поранення на фронті.
“Я працювала на медичній евакуації в добровольчих підрозділах з 2015-го. В 2016 році я отримала поранення в Майорську Донецької області. Міна 120 калібру прилетіла недалеко від мого реанімобілю. 2022-го я отримала травму на Харківщині: машина, яка рухалася перед нами, наїхала на протитанкову міну, а нас зачепило уламками. В мене зараз 5 гвинтів у ногах”, — каже Юлія Шевчук.
Перша стріла летить повз ціль та влучає у газон, тож Юлія з посмішкою радить все ж дивитися на приціл. Вказівка виявляється дієвою — наступні дві стріли таки долітають у потрібне місце. За її словами, у цьому спорті головне — мати зосередженість та сильні руки.
Спорт допомагає швидше реабілітуватися після поранення
Юлія представлятиме Україну на “Іграх Нескорених-2023” відразу у чотирьох видах спорту, тож нині інтенсивно тренується.
“Я зупинилася на таких видах спорту: стрільба з луку, веслування на тренажерах, баскетбол на візках і плавання. Зараз найскладніший вид спорту для мене — плавання, оскільки дуже багато технічних нюансів. Зараз в мене майже щодня по 2 тренування на день. Одне тренування триває 2-3 години”, — розповідає спортсменка.
Ветеранка не приховує: такий графік іноді неабияк виснажує, проте тренування допомагають організму швидше відновитись після травм.
“Мій ортопед-травматолог була в захваті від того, як тренування допомагають в реабілітації. Вона мені порадила додати плавання саме для того, щоб допомогти розпрацювати ноги після операції. Лук допомагає з концентрацією. Веслування допомагає повернути мою фізичну форму, тому що коли ти рік лежиш у лікарнях на операціях, то м’язи забувають про те, що вони м’язи”, — говорить Юлія.
“Тренування дуже болючі: перетискає нерви, м’язи, бувають судоми”
Підготуватися до міжнародних змагань лучникам допомагає колишній військовий 128-ої бригади Олександр Зозуляк. Чоловік втратив руку поблизу Дебальцевого у січні 2015-го, проте наловчився стріляти з протезом. 2018-го він брав участь у “Іграх Нескорених” в Сіднеї, а зараз працює асистентом тренера.
“У збірній я був як велоспортсмен, а стрільба з лука — це було додатково, для того, щоб рости над собою. За пів року наловчився стріляти з лука, мені зробили спеціальний протез за 2 тижні до змагань. І на змаганнях в Сіднеї я став срібним призером. Для мене це виклик. Самі тренування дуже болючі: перетискає нерви, м’язи, часто бувають судоми. Це робота над собою”, — каже Олександр Зозуляк.
Невдовзі за кордоном чоловіку мають виготовити сучасніший протез — його прикріплять просто в кістку. Після протезування захисник зможе стріляти ще вправніше, а головне — це завдаватиме меншого дискомфорту. Водночас, каже Олександр, цьогоріч на міжнародних змаганнях серед інших буде стріляти з лука боєць, який втратив обидві руки. Він робитиме це зубами.
“У нас мало стрілків з досвідом, в основному, більшість команди починає з нуля. Зараз в цьому виді спорту тренуються 11 спортсменів. Є ті, хто нещодавно отримали поранення. Є 2 спортсмени, які пробують стріляти зубами”, — каже Зозуляк.
Шлях від учасника змагань до тренера вдалося подолати ще одному бійцю — Сергію Калитюку, який через влучання кулі у хребет пересувається на візку.
“В армії я служив по контракту з 2013 року у 25 окремій повітряно-десантній бригаді. Була операція у Луганському аеропорту, коли збили літак. Перший літак сів, другий збили, а я був у третьому. Отримав поранення 19 червня 2014-го під Ямполем Донецької області. 5 куль: одна в голову, чотири в спину. Була пробита легеня, печінка, але основне — зачеплений хребет. Відразу після шпиталю почав займатися спортом — настільним тенісом”, — розповідає Сергій Калитюк.
На минулих іграх чоловік представляв Україну відразу в кількох видах спорту. Цьогоріч йому запропонували стати наставником для ветеранів, які змагатимуться за звання чемпіона з настільного тенісу.
“Минулого року я брав участь у “Іграх Нескорених” у таких видах спорту: стрільба з лука, баскетбол на візках і ручний велосипед. На найближчі ігри буду їхати вже у новому тренерському амплуа. Цікаво бути тренером, бо це новий досвід. Зараз треную 7 людей. Серед них є ті, у кого спинальні поранення, двоє людей з ампутаціями нижніх кінцівок, одна — з ампутацією верхньої кінцівки”, — каже співрозмовник.
Найближчі Invictus Games (“Ігри Нескорених”) відбудуться у вересні в німецькому Дюссельдорфі. Цьогоріч на ігри поїдуть 25 учасників збірної, які змагатимуться у стрільбі з лука, легкій атлетиці, веслуванні на тренажерах, пауерліфтингу, волейболі сидячи, плаванні, велоспорті, настільному тенісі, баскетболі на візках та регбі на візках.
Держава будуватиме спортивну інфрастуктуру для ветеранів у невеликих містах і селах
Міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна каже: до повномасштабного вторгнення в Україні було близько 450 тисяч ветеранів. Після завершення бойових дій ця кількість зросте щонайменше у 8 разів. Тож нині держава розробляє ініціативи, аби після демобілізації спорт був доступний кожному бійцю.
“В майбутньому ми хочемо розширити і створити інфраструктуру ветеранського спорту по всій Україні. Тому що сьогодні ми відбираємо героїв, які беруть участь в національній збірній на одних лише змаганнях, проте таких змагань у світі багато. Наразі ми в перспективі прогнозуємо, що у нас буде ветеранів та дотичних до них людей близько 4 млн. Тож ми потребуватимемо розвитку інфраструктури ветеранської політики, особливо в регіонах. Тому що люди повертаються додому, у свій населений пункт, і ми маємо їм надати інструменти для того, щоб вони розвивалися, отримали відповідні заходи реабілітації, і після цього працевлаштовувалися. Це великий широкий проєкт, над яким ми зараз працюємо”, — говорить посадовиця.
Нагадаємо, нещодавно проблеми, з якими зіштовхуються ветерани після повернення з фронту, обговорили на форумі “Повага. Досвід. Перспектива”. Розповідаємо у репортажі, над якими ініціативами для ветеранів нині працює держава та що кажуть про своє повернення до цивільного життя ті, хто цей шлях вже подолав.
8