Сталь, соняхи та дерева. Як зараз виглядає меморіал жертвам збитого на Донеччині Боїнга MH17 у Нідерландах (ФОТО)
Біля столиці Нідерландів є парк, де рівно 298 різних молодих дерев висадили у формі стрічки пам’яті. Біля деяких — фотографії, біля кожного — іменна табличка, навколо — соняхи та степові трави. Парк добре видно пасажирам з ілюмінаторів літаків, які щохвилини вилітають з аеропорту Схіпгол неподалік. Це меморіальний комплекс у пам’ять про загиблих на борту рейсу MH17, збитого над Донеччиною влітку 2014-го. Ось як виглядає комплекс зараз.
“Андрей Маріуш Ангел, 24 роки, Канада”, — написано на табличці. Цей хлопець загинув у літаку, який підбили російські окупанти та їхні маріонетки неподалік тимчасово окупованого Тореза.
Рідні повісили портрет хлопця біля його іменного дерева та поставили лампадку. Але портретів або якихось подібних речей на цьому меморіалі одиниці.
Ніде немає ані слова про те, хто збив цей малайзійський Боїнг: жодної згадки про російських найманців чи бойовиків “ДНР”. Бо монумент спорудили у 2017-му, коли ще не завершився розгляд справи у суді. Нині вирок вже є: Гаазький суд визнав 4 військових Росії та “ДНР” винними у збитті MH17. Вирок мають оголосити до кінця року.
Лише на офіційному сайті меморіалу є заклик берегти мир.
“Війна здається дуже далекою від Нідерландів. Це судження дуже далеке від правди. <…> Жорстока атака гібридної війни — і мир здається іграшкою силової політики та свавілля. І як результат — страждання, які не можна забути. Це робить кримінальне розслідування та встановлення винних надзвичайно важливим”.
Навколо бачиш рослини, які є типовими для степу українського сходу: блакитні квітки петрового батога, полин, соняхи, тополі. Соняхи обрали тому, що вони квітнуть у липні — у місяці, коли літак збили окупанти.
Якщо “не помітити” гострих дахів кількох будинків на горизонті, здається, що ми десь на Донеччині.
Хоча на Донеччині дерева так ніхто досі масово не саджає. З прикореневим крапельним поливом та “розтяжками”, які змушують дерево рости струнко.
Від дерева до дерева йдемо доріжками з гравію. На високих бетонних блоках цих “терас” можна посидіти та зануритись у думки про трагедію.
У цьому парку є й центральна частина: стальна напівкругла стіна з круглим отвором, якій навмисно дали проржавіти, та абстракція у формі ока зі сталі, яка не іржавіє.
Ми майже пішли від цього об’єкта, коли побачили на ньому пласку, скошену позаду поверхню. На ній по колу викарбувані імена та прізвища усіх 298 загиблих на літаку рейсу MH17. За задумом архітекторів, це райдужка ока, яке дивиться у небо.
Краплі дощу виглядають на полірованій поверхні як сльози.
Породи дерев у парку обрані не випадково
Детальна інформація про цей національний пам’ятник MH17 — на бетонних стінах на вході у меморіал.
“Пам’ятник являє собою дерева, висаджені у формі стрічки, на кожну жертву по дереву. Дерева — це символ життя, яке відновлюється знов і знов та зберігає пам’ять живою.
Використані дерева 10 різних видів. У пасажирів, які подорожували разом, — дерева одного сорту. Усі члени команди мають окремий тип дерева та усі висаджені перед амфітеатром.
<…>Скульптура райдужки ока — зі сталі, яка не іржавіє. На її відполірованій поверхні вигравірувані імена усіх жертв. Стіна кольору іржавого заліза позаду символізує скорботу, а райдужка, яка дивиться у небо — пам’ять. І коли сяє сонце, спогади відображають смуток”.
Тут і два переліки загиблих: один — алфавітний, за прізвищами жертв збитого авіалайнера. А другий — за нумерацією дерев.
А ще є перелік тих, хто дав гроші на спорудження монумента. Його вартість — 1,5 млн євро. Серед них — 10 найбільших компаній-роботодавців країни, місцева влада з різних нідерландських провінцій та просто люди (підписані як “Грейс”, “Гері”, “Ясмін”, “Гелма” тощо).
Ніякого пафосу
На горизонті — декілька приватних житлових будинки типової голландської архітектури.
Згадуємо, що цей населений пункт зветься голландською “Vijfhuizen”, або у перекладі на українську “5 будинків”, або “П’ятихатки”.
З землі задум архітекторів та дизайнерів пересічному українцю може здатися не дуже зрозумілим та недостатньо “урочистим”. Тут немає звичних нам квадратних кілометрів плитки, “мільйонів троянд” або “вічного вогню”. Немає фактично ніякої “інфраструктури: ані лавок, ані туалетів, ані охоронців або екскурсоводів. Здається, тут немає навіть ліхтарів. Тільки акуратні контейнери для сміття.
І абсолютно ніякого пафосу. Все просто, лаконічно, функціонально та природньо: газонна трава спокійно жовтіє, листя не підмітають.
Нічого такого, що може зламатися або іншим чином спаплюжити пам’ять цих загиблих. Здається, за цим монументом ніхто не доглядає, і він живе своїм окремим життям.
Хоча тут все ж є правила поведінки.
- Поводитись чемно, з повагою до інших.
- Не можна рвати рослини, соняхи.
- Гуляти тут можна лише пішки або на візку чи скутері для людей з інвалідністю.
- Заборонено смітити та палити.
- Біля меморіалу та дерев можна залишати лише квіти.
- Тут можна бути з собакою, але вона має бути на повідці. За тваринами треба прибирати. Їм не можна вільно бігати й зоною з соняхами.
Проте красу задуму добре видно як єдине ціле з повітря. Її можуть оцінити пасажири літаків, які відлітають і приземляються у Схіпголі — металеве око в центрі пам’ятної стрічки виблискує на сонці, “відображаючи смуток”.
А так виглядає Національний монумент MH17 вночі:
Нагадаємо, 17 липня 2014 року Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що летів рейсом MH17 з Амстердама в Куала-Лумпур, збили у небі над Донецькою областю. Усі 298 людей, які перебували на борту, загинули.
24 травня 2018 року міжнародна слідча група з розслідування катастрофи рейсу MH17 визначила, що літак збили самохідною установкою “Бук”.
Суд у Гаазі визнав винними у причетності до катастрофи MH17 чотирьох фігурантів. Ними виявилися троє громадян Росії — Ігор “Стрєлков” Гіркін, Сергій Дубинський та Олег Пулатов. Також серед підозрюваних є один українець — Леонід Харченко.
Читайте також:
79Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
