Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Врятована з Костянтинівки собака на кличку Джесі живе у родині загиблого військового Юрія Дудника на Вінниччині. Свого часу саме захисник попросив волонтерку привезти тварини до його батьків. Тепер вона щодня зустрічає матір оборонця біля воріт, а нещодавно народила трьох цуценят — двох родина залишить собі, а для ще одного шукають дім.
Історію Джесі розповіли журналісти “Суспільне. Вінниця”.
За словами матері загиблого захисника Ніни Дудник, собака залишилася їй від сина. Ще під час служби її Юрій попросив волонтерів привезти Джесі батькам із фронтової Костянтинівки.
“Син подзвонив, каже: “Мамо, прийми переселенку додому”. Я зразу не зрозуміла, кажу: “Яку? Хай приїжджає». Каже: “Тобі привезуть”. Я кажу: “Добре”. І Аня привезла мені Джесіку. Вона жила в хаті, бо мала була, а потім навесні, коли тепло було, ми її в будку посадили”, — розповіла жінка.
Джесі не відходила від Юрія, коли той приїжджав у відпустку, каже матір оборонця:
“Вона бігала за ним постійно, він грався із нею, він її любив. Любив котиків і собак. На війні біля нього були коти і собаки. Кіт був, зняв відео: “Подивися, як він у нас “бідує”. Стоять дві палки ковбаси, і він то ту кусає, то ту. Пішли на позицію — і кіт пропав”.
Юрій Дудник був молодшим солдатом 2 батальйону оперативного призначення “Фенікс” 14 бригади. Чоловік загинув 23 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
“Він пішов із перших днів, 24 числа він був уже у військкоматі. У Запоріжжі він був, в Донецьку, в Добропіллі був. І там і загинув”, — розповіла Ніна Дудник.
У кімнаті Юрія мати облаштувала куточок пам’яті. Тут — його улюблена вишиванка, світлини, нагороди: “За мужність” III ступеня, нагрудний знак “Честь і слава”, відзнака президента України “За оборону”, медаль “Ветеран війни”, а також прапор бригади.
Щодня Ніна з доньками ходить на могилу сина, а після повернення додому на неї чекає Джесі. Два тижні тому у неї народилися троє цуценят. Одного жінка залишить собі, другого забере донька. Для третього ще шукають дім.
“Борман буде, бо він такий цупкий. Ми його лишимо собі, я із ними граюся, то мені трошки легше, але трохи. Це пам’ять його. Пам’ятка така… Джеська, тепер її цуцики. Ми її дуже любимо”, — каже жінка.
Журналісти також поспілкувалися із волонтеркою Анною Гладчук, яка евакуювала Джесі у жовтні 2024 року разом із мамою та ще шістьма цуценятами з Костянтинівки.
“Мабуть, трошечки більша Джесі приїхала сюди в родину, ніж вони (цуценята — ред.) зараз, вона сама їла. 29 я її вивезла з Костянтинівки, з 28 бригади. І у грудні вона потрапила сюди, бо вже був сніг. Ми ледве добралися”, — розповіла Гладчук.
За її словами, історія Джесі — лише одна з десятків історій тварин, яких волонтерка допомогла вивезти з прифронтових територій. Втім, евакуює не лише собак. Серед врятованих — коти, вівці, коні. Загалом нові родини знайшли вже близько пів сотні тварин.
Нагадаємо, волонтери евакуювали з Білозерського домашнього кота. Його власники евакуювалися, а улюбленець залишився у квартирі. Певний час він був без їжі, а коли його знайшли — розгублений.