Бджолярка Людмила Нагорна з чоловіком нещодавно вивезла 31 вулик з прифронтової Миколаївської громади біля Слов’янська. Вона ледь не єдина з 40 бджолярів місцевої спілки, хто врятував своїх бджіл від окупантів. На думку жінки, меду зі степів Донбасу у врожаї меду-2022 майже не буде.
Так вважає бджолярка-аматорка Людмила Нагорна, уповноважена особа Миколаївської спілки бджолярів. Це громада у 15 км від Слов’янська, який майже щодня потрапляє під вогонь окупантів.
“Якщо сказати глобально, то Україна дуже сильно відчує наслідки війни РФ для нашого бджільництва. Наша країна посідає перше місце у Європі з виробництва меду та третє у світі. Цього року Донецька область меду недодасть, Луганська вже недодасть, і Херсонська відповідно та інші медоносні райони. Скільки Україна отримає меду цього року, я навіть не знаю. Ми втратимо унікальний мед та унікальних бджіл, які пристосувалися до цього степу”, — каже Людмила Нагорна.
За її словами, доля меду з великих промислових пасік у цій загальноукраїнській кількості незначна. А більшу частину українського меду збирають саме бджолярі з таких приватних пасік. Якщо бджолярі не евакуюються та опиняться в окупованих районах, то їхні пасіки, бджоли та мед будуть втрачені для України.
Степовий мед зі сходу дуже якісний, стверджує бджолярка.
“Сам регіон, специфіка його медоносів — тут мед розкішний, тому що степ, акація, сухе повітря. Мед тут взагалі інший: в ньому мало води й він дуже насичений та дуже цілющий. А там, де вища вологість, там бджоли більше хворіють, медоноси інші, в меді більше води тощо”, — пояснює жінка.
Також цього року на Донеччині мало де висіяли навесні соняшник, який має квітнути зараз та є поживою для бджіл. Тому бджоли тут зберуть менше меду.
“Цієї весни медоноси (соняшник, наприклад) не посадили, тому бджоли будуть зараз “на підніжному кормі” — цвітінні трав, воно дає [меду] тільки “щоб штани не спали” (не дуже добрий мед, — ред.), — пояснює бджолярка.
У Миколаївській громаді близько 40 бджолярів, які загалом мають до тисячі вуликів. Приблизно половина евакуювалися, але без вуликів. Решта залишаються під обстрілами.
“Багато хто з пасічників, десь половина, евакуювалися, і пасіки залишились у Миколаївці. А тим, хто 60-70+ — їх вже нікуди не витягнеш. І ніхто вулики навіть не збирається вивозити, бо це проблематично: їх треба вивозити якось централізовано, вночі (поки бджоли сплять, — ред.)”, — розповідає жінка.
Сама вона покинула домівку на початку квітня, проте довго без бджіл не змогла. Каже, боліло серце за її “дівчатками-трудівницями”, як вона називає своїх медоносних комашок. Тому нещодавно вона повернулася за ними та планує вивезти до Дніпропетровщини.
За її словами, Миколаївка потрапляла під обстріли російських окупантів, проте прямих влучань по пасіках у цій громаді поки не було.
“Вулики стоять без нагляду, але стоять. Поки що ніхто не мародерив, я не знаю таких випадків”, — розповідає жінка.
Бджіл можна “безболісно” залишити на деякий час без догляду. Зараз це вже декілька місяців.
Хоча ризик є: бджолині сім’ї можуть ослабнути, “зроїтися”, тобто розпастися та здичавіти, їм можуть нашкодити кліщі.
“Це ми вважаємо, що бджоли домашні. А вони ж не зовсім “домашні тварини”, які потребують постійного втручання. Сильні сім’ї вижили, наносили меду, розвиваються. Бачу, що вони навіть до весни можуть протриматися. Мед у них є, місце у вулику теж”, — каже жінка.
Про те, як Людмила Нагорна з чоловіком змогли вивезти вулики з Миколаївки, ми розповідали в матеріалі “Маленькі переселенці: на Донеччині бджолярка евакуює близько 1,5 мільйона бджіл (ФОТО)”.
Напередодні, 28 липня, російська армія обстріляла 17 населених пунктів Донецької області. Ці обстріли не пережили 6 жителів, ще 15 дістали поранень. За добу окупанти зруйнували 37 житлових будинків, лікарню, автовокзал та інші цивільні об’єкти у регіоні.
Читайте також: