Підтверджені випадки COVID-19 на 05.07.2020:

48 500

В Україні
(1249 померли, 21376 одужали)

680

На підконтрольній Донеччині
(10 померли, 238 одужали)

1242

На непідконтрольній Донеччині
(76 померли, 547 одужали)
*неофіційно, дані бойовиків

СПЕЦТЕМА
image

Громада навколо ТЕС. Як живеться самостійно Миколаївській ОТГ? РЕПОРТАЖ


Громада навколо ТЕС

Як живеться самостійно Миколаївській ОТГ?

РЕПОРТАЖ
Місто енергетиків — Миколаївка — ось уже кілька років об'єднане з навколишніми селами. Вони разом оговтуються від наслідків обстрілів, шукають допомоги у міжнародних донорів та за свій бюджет підтримують ще й інші громади області. Як живуть енергетики з сільськими сусідами та як у них працює реформа децентралізації — читайте в нашому репортажі.
НЕ СЛОВ'ЯНСЬКА ТЕС

З 2016 року міська рада стала самостійною, до того ж — центром нової громади. І ТЕС зіграла в цьому ключову роль, бо, фактично, "дає життя" всій цій ОТГ і робить її спроможною. Раніше електростанції належало майже все місто, тепер — лише кілька об'єктів.
Слов'янська ТЕС. Фото: з відкритих джерел
На шляху до міста Миколаївка, задовго до в'їзду, видніється теплоелектростанція. Хоча називається вона Слов'янська ТЕС, та знаходиться тут.

Раніше Миколаївка була "містом-матрьошкою", тобто підпорядковувалась не району, а іншому місту — Слов'янську. І навіть у поштовій адресі вказували "Донецька область, м. Слов'янськ, м.Миколаївка".

Зазвичай громади після об'єднання беруть собі на баланс соціальні об'єкти від районної влади або міста, якому підпорядковувались. Але в Миколаївці все по-іншому. Будівлі їм поступово передає "Донбасенерго" — власник Слов'янської ТЕС. Останнім віддали на баланс міста палац культури.
Досі "Донбасенерго" належать готель "Зоря" та спортивний палац "Енергетик". В останньому займаються чверть дітей міста. Тут є спортивна зала, басейн, зал для боксу та дзюдо.
Коли будувалось місто Миколаївка, всі об'єкти були об'єктами, на той час, Слов'янської ГРЕС. Їм же належав житловий фонд
— розповідає керуюча справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Олена Уфатова
Утримували навіть будинки, бо їх будували для працівників. Будують і зараз. Адже станція — головний роботодавець громади та наповнювач бюджету.
Тільки податок із заробітних плат працівників формує близько 70% бюджету громади. Хоча зараз його і не платять вчасно.

Відповідно до даних з реєстру про компанії, які мають податкові борги, станом на 1 лютого 2020 року, ПАТ "Донбасенерго" недоплатило понад 145 мільйонів гривень зборів. З яких понад 78 мільйонів — у місцевий бюджет.
Зображення: вільне радіо
Слов'янська ТЕС, одночасно — і рятівник, і зона ризику. Що робити, якщо станція зупиниться, в міській раді навіть не хочуть припускати. Мали такий короткий досвід під час активних бойових дій. Та воліють не згадувати ці часи.

Проблема в тому, що підприємство працює на вугіллі. Це дорого. І через таке паливо після захоплення частини Донбасу, ТЕС довелося працювати деякий час на генераторах. Та від цього намагаються відійти. Зараз є домовленість з китайським урядом про модернізацію потужностей підприємства.
Dongfang Electric International (Ченду, провінція Сичуань) – одна з найбільших компаній КНР в галузі традиційної енергетики. У грудні 2018 року ця корпорація підписала договір з ПАТ «Донбасенерго». Угода передбачає спільну реалізацію проекту з будівництва нового енергоблоку №6 на Слов'янській теплоелектростанції. Китайська сторона готова інвестувати у цей проєкт понад $600 млн за умови надання державної гарантії українською стороною
— розповів в інтерв'ю Interfax радник з торгово-економічних питань Посольства КНР в Україні Лю Цзюня
От тільки китайці чекають державних гарантій від України. Чекають з кінця 2018 року.
ДОСТУПНІ ДЛЯ ВСІХ
В день нашого приїзду голови громади не було в місті. Вона підвищує кваліфікацію, та якраз була на сесії. А от з представником міської ради ми зустрічаємось в оновленому ЦНАПі громади.

Це двоповерхова будівля, яку відремонтували в рамках програми "Оновлена Донеччина", у співпраці з ПРООН. Взимку рослини навколо будівлі тут закутані — так місцевих працівників благоустрою вчили берегти рослини від загибелі.
Всередині, на першому поверсі ㅡ один спільний простір для Соціального офісу та Центру надання адміністративних послуг. Майже опівдні тут сидять самі пенсіонери, очікують консультацій щодо отримання субсидій. Співробітники Пенсійного фонду сьогодні не приймають, але є адміністратори, які допоможуть розібратися з документами і з цього приводу також.
На сьогодні тут є 73 послуги. Наші спеціалісти збирають весь пакет документів для отримання всіх пільг, всіх субсидій, всіх типів допомоги ㅡ і мешканці міста, мешканці громади не їздять до Управління соціального захисту міста Слов'янська. Вони документи здають тут, отримують повідомлення тут, всі послуги отримують тут
— проводить екскурсію керуюча справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Олена Уфатова
Вся будівля ЦНАПу оснащена для інклюзивних клієнтів. На вході є плавний пандус, всередині — частина підлоги вкрита спеціальним покриттям для орієнтування у просторі людей з вадами зору, облаштований туалет для людей на візках, а всі номери додатково оголошують, а не тільки підсвічують на табло.

Будівля тут двоповерхова. На другому поверсі оформлюють документи на землю та паспорти. Піднятися туди можна на підйомнику. Призначений він не тільки для людей з інвалідністю.
То бабуся з паличкою прийде. То з колясками матусі
— розповідає чергова адміністратор
В нас затверджений перелік ㅡ 110 послуг. Найбільше користуються попитом близько 20 послуг. Це видача довідок, земельні питання, видалення або обрізка зелених насаджень, отримання біометричних паспортів, id-карток, житлові питання
— додає керуюча справами виконавчого комітету Миколаївської міської ради Олена Уфатова
ЦНАП — один із наймасштабніших проєктів, які зробили в громаді з часів об'єднання. А от відкривати тут свій Центр безпеки, як у сусідів, не довелось. У Миколаївці працює своя пожежна частина. Тож її просто частково переформатували. В цьому є свої переваги — лише працівники ДСНС можуть заходити до палаючого будинку, щоб вивести людей, бо мають спеціальний захист.
БЮДЖЕТ ЗБІЛЬШИВСЯ. ВИТРАТИ ТАКОЖ
Головним показником переваг утворення громади у Миколаївці став бюджет. Тут він зріс рекордно: з 5 мільйонів гривень до 120 мільйонів. Це перерозподілені кошти від податків, а також гроші від держави — різного типу субвенції.
Перші кошти спрямували на відновлення після обстрілів. Зі 125 багатоквартирних будинків (2 поверхи і вище) постраждали від війни 78. 2 були повністю зруйновані. Один з них відновили у 2016-2017 роках. Залучали до цього державний, обласний та місцевий бюджет. Там, де були часткові ушкодження — будинки підремонтовували. Такі "латки" й досі видніються на деяких фасадах.
Після військових дій тут у нас все розхорощено було. Не було жодного цілого вікна
— згадує той період директорка школи мистецтв Юлія Кротенко
Цей навчальний заклад — один з тих, який потрібно було відновлювати швидко. Зараз уроки тут проходять шість днів на тиждень.
Для такого невеликого міста, де дітей близько 1200, у нас дуже багато дітей навчаються у школі мистецтв. В середньому, 250. Бувало, що 280 дітей. Ми дуже раді, що у нас така школа, що громада має можливість
— розповідає директорка Юлія Кротенко
Миколаївська школа мистецтв на Донеччині
Школа потребує капітального ремонту. Поточний робили 2 роки тому. Але за кошти громади закупили нові інструменти. На більше зараз не вистачає. Тому на питання про реверсну дотацію представники влади тут зітхають — минулого року зі свого бюджету віддали іншим громадам 2 мільйони чотириста тисяч, а в 2020 вже 8 мільйонів 125 тисяч. Так вирішили "вище".
Ховалися у підвалах і учні школи №2. Тут досі висять вказівники до бомбосховища.
Тут майже всі вікна міняли. Ця школа також дуже постраждала під час бойових дій. Ми хотіли з неї зробити опорну. Потужність школи ㅡ 547 місць, зараз навчаються трохи більше 400 дітей
— каже секретар міської ради Миколаївки Дмитро Зінковський
Але, через боротьбу кількох шкіл за статус опорної, жодна наразі нею не стала. Відповідно і подати проєкт на ремонт в опорній школі за кошти області — не можуть. А силами місцевого бюджету відремонтувати заклад не вдасться. Тож вкладають кошти поступово. Наприклад, оновили санвузол на першому поверсі. За часів підпорядкування Слов'янську, не було й того.
Їм, мабуть, свої школи були ближче. У нас жодна школа, поки ми були при Слов'янську, не була обладнана пожежною сигналізацією. На сьогодні у нас в кожному навчальному закладі встановлено автоматичну пожежну сигналізацію. У нас облаштовано горище, а раніше нам завжди ДСНС приписи робили. Уже навіть є проєкт на встановлення захисту від блискавок
— каже директорка школи Лілія Куліш
Крім того, у школі відкрили інклюзивно-ресурсний центр.
Це окремий заклад, під який виділили приміщення колишнього класу. Тут працюють з дітьми, які мають порушення розвитку різного типу. Діти можуть займатися на тренажерах, малювати на піску, перебирати каштани або працювати над артикуляцією перед дзеркалом. Дидактичних матеріалів для роботи з дітьми хотілося б більше, — каже місцева дефектологиня, але працювати є з чим.
У нас проходять корекційні години. Я займаюся з дев'ятьма дітьми. Це індивідуальні підгрупові заняття. Діти з бажанням приходять сюди. Батьки це відмічають, що діти дуже чекають цих днів, понеділка чи середи. Їм дуже подобається, коли вони щось виносять з моїх занять
— розповідає вчителька-дефектологиня Ірина Нікзорова
На заняття в центр приходять як учні школи №2, так і діти з усієї громади та Слов'янського району загалом.
Нещодавно в цій школі також почали розвивати напрям робототехніки. Окремого профільного гуртка зараз немає, але є учні, які займаються таким програмування. На одному STEM-фестивалі (Science, Technology, Engineering and Mathematics — наука, технології, інженерія, математика ㅡ ред.) учням подарували бота, якого можна програмувати завдяки програмі Scratch, через телефон. Виглядає це так:
Програмування робота в Scratch. Відео-демонстрація
Скоро у школі також з'явиться робот Lego, його зможуть програмувати і молодші учні.

Найдосвідченіший в цьому зараз старшокласник Нікіта. Він же збирає демонстраційні моделі.
Це ㅡ плата Arduino. Тут програму я писав сам. Як це працює? Ось шнур, через який все програмувалось. Вставляємо його в порт ㅡ і бігають вогники. Це наглядно. Сюди можуть підключатись сервоприводи, моторчики. Наприклад, коли в супермаркеті спрацьовують датчики, і відчиняються двері. Сюди можна поставити такий же датчик. Це щоб було зрозуміліше дітям. Молодшим, хто у восьмому класі, наприклад. Я то в одинадцятому. Мене спитають: як це? Легше на світлодіодах пояснити, ніж на сервоприводі
— розповідає Нікіта
Навчатися за таким профілем в Миколаївці немає де. Тож хлопець, як і багато хто з молоді, планує їхати у велике місто.



ㅡ Куди поїдеш навчатися?

ㅡ Харків або Київ. А далі ㅡ як обставини складуться. А може я буду успішним, як Ілон Маск, і поїду в Америку.

ㅡ Варіанту "успішний, як Ілон Маск" в Миколаївці ㅡ ти не розглядаєш?

ㅡ Ні-ні
Нашу розмову перериває секретар міської ради: "Тому у нас все так і відбувається".
Миколаївську ОТГ не оминула проблема зменшення кількості населення. Люди їдуть. Зараз вже не масово, але тенденція така все ж є.
Гірша ситуація в селах.

В Миколаївській ОТГ 2 старостинські округи: Малинівський та Рай-Олександрівський. Загалом 10 сіл. Живуть там близько 3 тисяч людей. Населення більше в центральних селах. Але є й такі, як Юріївка, де, принаймні, за документами, залишилось менш ніж 50 людей.
РАЙ-ОЛЕКСАНДРІВКА
До Рай-Олександрівки дорога йде знову повз ТЕС. Вже в районі виїзду з міста або за ним — звалище. Одна із проблемних точок ОТГ. Його законсервували.

Щоб розібратися з купою сміття, яка вже поступово йде під землю, потрібен сміттєпереробний завод. Але такий проєкт затвердять і побудують хіба на рівні області. Тож ситуація залишається без вирішення.
Сміття вивозить наше комунальне підприємство, але звалище закрите. Ми вже два роки вивозимо сміття до Краматорська
— розповідає секретар міської ради Миколаївки Дмитро Зінковський
Від звалища по розбитій дорозі їдемо в село. Здалеку тут видніється школа — її, як і школу в іншому старостаті — утеплили. Тож кількаповерхова яскрава будівля виділяється серед сірих дахів хат навколо.
— В нас село цивілізоване. У нас є три магазини, дитячий садок, своя амбулаторія, пошта, церква , — розповідає нам заступниця директора Рай-Олександрівської школи з навчально-виховної роботи Любов Колодяжна.
Вона проводить нам екскурсію школою. Всередині все не так сучасно, як виглядає з вулиці. Дерев'яна, вкрита не одним шаром фарби, підлога в коридорах, старі шафки для речей молодших школярів, двері. В деяких класах — гарний ремонт.
У нас все є! І інтернет, і обладнання. У школі тепло, чудово. В їдальні нові меблі, посуд, холодильники. Є все! Дітей для школи хочеться!
— додає Любов Колодяжна
Село поступово зменшується, визнає жінка. Працювати поряд людям ніде, от і їдуть. Каже: обіцяють їм до села дорогу зробити. Проєкт на неї вже є, грошей поки не знайшли. А от з дорогою і люди потягнуться, — впевнена вчителька. Бо ж на день у них 5 рейсових автобусів в місто ходить, а тут природа краща. Люди зможуть їздити працювати в місто, а жити в селі. Принаймні, на це є надія.
Я довго тут живу. І старість хочу зустріти не в хуторі, а в селі
— додає наша співрозмовниця
На тому і прощаємось.
У цьому ж селі ми домовились зустрітися з місцевим, який таки залишився жити в селі, в Рай-Олександрівці.

Гамлет Мартиросян тримає корів і спробував побудувати на тому бізнес. Взяв участь в програмі "Український донецький куркуль". Відповідно до умов, він відкрив підприємство та взяв на роботу чотирьох місцевих. За це отримав частину капіталу для старту з обласного та місцевого бюджетів. Вклався й сам.

Для початку, облаштував літню базу для корів, купив більше десятка рогатих.
Але прорахувався. Корів йому привезли запізно, і ще деякий час їх не можна було доїти.

В результаті, за майже 2 роки участі в проєкті, чоловік розчарувався — грошей, які залишились, ледве вистачає на зарплату з податками.
До весни цього року я повністю завершую проєкт. Закриваю. І більше ніяких справ, ніяких азартних ігор з нашою країною
— емоційно каже Гамлет
Взимку корови стоять у тісному хліві. Це те, що господар зміг знайти та дозволити собі зараз. Будувати немає за що. На заплановане від початку поголів'я місця б вистачило. Але не так давно знайома, яка також займалася коровами, вирішила закрити справу. Гамлет перед зимою викупив нових тварин. Каже, розвиватись хоче, але зарплата працівникам і податки не дають такої можливості..
"Куркуль" з ОТГ на Донеччині хоче закриватись через завеликі податки
Що зможу тягнути самостійно, те буду тягнути
— каже підприємець
Тож скоро в Рай-Олександрівці стане ще на 4 безробітних більше.
З Рай-Олександрівки, поки не стемніло, ми їдемо в інший старостинський округ — Малинівку. На шляху стоїть елеватор. Про такий ми чули в багатьох громадах, як про перспективний напрямок розвитку. Але вони мало де є. Цей же — не працює. Через внутрішні проблеми на підприємстві, комплекс простоює та іржавіє. Зараз тут, замість десятків робітників, — один охоронець. У влади громади контактів із власниками немає.
МАЛИНІВКА
Малинівка — найвіддаленіший старостинський округ у громаді. І з найменшим населенням.
Та розвиток тут після об'єднання є. Від самого в'їзду по селу тут і там стоять вуличні ліхтарі з сонячними панелями. А гордість села — побудований з допомогою міжнародних донорів фельдшерсько-акушерський пункт.
Був ФАП, потребував хорошого ремонту. Сказали: нам простіше новий побудувати. І побудували. Я не вірила. До останнього не вірила, що будуть будувати. Але побудували. Ну, для Малинівки ㅡ це, звісно, краса! Сьогодні діти прибігли на щеплення. Тепло, добре. Раз-два, вони побігли, я прибрала
— каже санітарка Ніна
У ФАПі і справді все нове — від стільців до лампочок. Це єдина нова будівля в селі за багато років. Та робочих місць це не додало.
Хто може, хто спроможний ㅡ виїжджають. На роботу їздять. Хто в Никифорівку, хто в місто, хто в Краматорськ, хто на заробітки. Люди роз'їжджаються. Молодь не тримається. За що триматися?
— додає Ніна
ЗА ЩО ТРИМАТИСЬ
З моменту об'єднання Миколаївської ОТГ, тут реалізували кілька проєктів з міжнародними донорами, змогли частково відновитися від війни (хоча й не забули про неї) та будують плани на майбутнє. Зі своїми грошима в бюджеті громада шукає розвитку. Подаються і на державну підтримку.
По Миколаївці в нас є проект "Питна водиця". Але він дуже коштовний ㅡ 262 мільйони, ми його подали на ДФРР
— розповідає про варіант вирішення проблеми застарілої системи водопостачання в Миколаївці секретар міської ради Дмитро Зінковський
Цих можливостей майже не було, коли Миколаївка підпорядковувалась Слов'янську і мала бюджет 5 мільйонів. Не було цих можливостей навіть через складне підпорядкування (адміністративно-територіальний устрій), що типово для Донеччини.

А надалі те, як можливості використовуватимуть, залежить від влади на місцях. Вона або залишиться, або зміниться, вже під час місцевих виборів 2020 року.

Вплине і те, чи завершать реформу децентралізації по країні загалом. Бо саме останній пакет законів встановить остаточні "правила гри", а саме — всі повноваження та обов'язки рад і керівників громад.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: