“Перемога не за горами, вона за териконами”, — інколи говорять жителі Донеччини. Адже терикони — це “гори” Донецької області. Ці штучні насипи від роботи шахт стали символічними для краю. Вони важливі для захисників як стратегічні висоти та водночас загрожують екології. Для місцевих вони колись слугували трибунами на футбольних матчах, а зараз окупанти планують їх знести. Розповідаємо, що таке терикони, як вони залежать від шахт і яка доля на них може очікувати.
Терикони — це штучні пагорби, які утворюються з відходів після видобутку корисних копалин. В Україні вони є в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській та Волинській областях. На колись багатій на шахти Донеччині таких гір нараховували понад 700. Найбільше — у Донецьку та Макіївці.
Зазвичай нові терикони мають сірий колір, а старі — рудий, бо порода, з якої вони складаються, встигла окислитися й потемніти від внутрішньої температури. Через залишки вугільних домішок терикони можуть горіти чи тліти. А ще інколи мати у складі важкі метали: свинець, ртуть або навіть радіоактивний уран у невеликій концентрації. Новіші терикони складали, перемішуючи шарами відходи від видобутку вугілля з глиною, аби знизити ризики самозапалювання.
У складі териконів можуть бути глинисті породи, піщаник, вапняк, доломіт, шлам, дрібні частинки вугільного пилу чи інших порід та вугільні домішки.
Через самозаймання терикони можуть викидати під час горіння токсичні гази. Температура всередині терикону може сягати від 100 до 800 градусів. Небезпечні речовини у складі штучних гір можуть потрапляти в ґрунти та води. А ще терикони можуть бути джерелом пилу, який вітер розносить у пилові бурі.
Для зменшення шкідливого впливу на довкілля екологи пропонують рекультивувати ці штучні гори — укріплювати їх, додавати землю й засаджувати її рослинами, створювати на цій території парки, спортивні й туристичні об’єкти.
У степах Донеччини, де через рельєф складно вести бойові дії, висоти териконів мають важливе значення. З них легше бачити дії противника й контролювати шляхи. Вони слугують як укриття або спостережні пункти.
Так, наприклад, у грудні 2023 року ЗСУ відбили терикон під Горлівкою неподалік від села Південного. Цей терикон біля шахти імені Гагаріна — один із найбільших у Європі, його висота сягає близько 200 м. Зайняття нової висоти, ймовірно, посилило можливості ЗСУ до огляду та оборони в районі Горлівки. Згідно з даними проєкту DeepState, загарбники облаштували свої позиції на цьому териконі ще 2014 року.
Найвищий терикон Донецька — на шахті імені Челюскінців — нижчий за горлівський і сягає 124 метрів.
На одному з териконів Донецька розташовувався ресторан, звідки відкривалась панорама на Ленінський район міста.
А на териконі шахти імені Горського збирались футбольні вболівальники. Звідти дивились матчі на стадіоні “Шахтар”.
До російської агресії на донецьких териконах тренувалися альпіністи, а ще ці пагорби приваблювали велосипедистів та любителів мотокросу.
А терикони донецької шахти №23 пов’язані з авіакатастрофою. Там поблизу селища Брикетного у 1984 році розбився літак Ту-134, який летів із Маріуполя (тоді Жданова).
Подібні насипи з відходів є не лише поблизу шахт. Наприклад, у металургійному Маріуполі поблизу меткомбінатів “Азовсталь” та імені Ілліча є свої гори — шлакові. Одна з них насипана прямо в Азовське море поблизу Лівобережного пляжу. Ці гори — теж відходи, але не від видобутку вугілля, а від виробництва сталі. Вони нижчі за терикони й сягають 30 метрів заввишки. Втім, як і терикони на півночі області, шлакові гори теж стали своєрідною частиною місцевого ландшафту, які туристи не раз сприймали за натуральні гори.
Попри загрозу для екології, терикони стали для багатьох жителів Донеччини своєрідним символом дому. А фразу “Сонце України сходить на Донбасі” часто ілюструють найвищим донецьким териконом. Ці штучні пагорби — нагадування про дитинство у шахтарських містечках. А ще — пам’ятка індустріальної епохи, частина історії Донецького краю.
Разом із тим серед місцевих існує думка, що отруйним горам відходів не місце там, де живуть люди. А ще їх вважають нагадуванням про важку працю шахтарів.
Тим часом ватажок невизнаної “ДНР” Денис Пушилін заявив про наміри знести терикони, пишуть ЗМІ окупантів. Він зазначив, що нині у псевдореспубліці розробляють план з вивезення відходів від видобутку вугілля. Землю під териконами хочуть використовувати “під інші цілі”, а з самої породи робити шлакоблоки, цеглу, шлак та інші будматеріали.
Якщо це станеться, Донецьк може залишитися без одного зі своїх символів, адже у 2024 році у місті закрили останні шахти. Тож видобутку вугілля та утворення насипів із породи тут уже не буде.
Шахти на підконтрольній українському уряду території Донеччини регулярно потрапляють під вогонь окупантів. Президент Укрметалургпрому Олександр Каленков заявляв, що якщо Україна втратить Покровськ, виробництво сталі може впасти вдвічі або втричі. Адже на околицях міста розташована остання на підконтрольній території шахта, яка виробляє коксівне вугілля, необхідне для виробництва сталі.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про 5 небезпек для питної води Донеччини. Серед них помаранчеві шахтні води та отруєння води відходами з відстійників.