22 грудня — професійне свято працівників енергетики та електротехнічної промисловості. Цьогоріч після масованих обстрілів та ракетних ударів Росії по об’єктах енергетики України цей день набув особливого значення.
“Ми добре розуміємо свою відповідальність і важливість того, що ми зараз робимо. Це наш бій, бій на енергетичному фронті, і ми обов’язково його виграємо”, — розповів енергетик Андрій з західного регіону країни.
В НЕК “Укренерго” зібрали історії своїх працівників про те, як вони зараз працюють.
Кожен працівник енергетичної сфери усвідомлює ризики, на які йде, щоразу виходячи на зміну. Адже сьогодні електропідстанції — це ключові цілі окупантів. І кожен енергетик — під прицілом.
“Окрім обстрілів та ракетних атак, це ще холод, багнюка, вітер, дощ або сніг. Але це не зупиняє наших фахівців від того, щоб працювати 24/7. Вони втомлені та виснажені, але знову і знову вперто ремонтують понівечене обладнання, попри мороз, вітер та сніг”, — зазначають представники НЕК “Укренерго”.
Першими на огляд трас ліній електропередачі після її пошкодження прибувають фахівці з лінійного обладнання, або “лінійники”. Вони мусять обійти та оглянути певний відрізок ліній електромережі майже щодня: в тому числі у вихідні або негоду. Виїзд о 07:00, повернення о 19:00.
“На один прогін опор у 300 метрів витрачаємо приблизно годину. Все залежить від “знахідок” саперів та роботи військових. За саперами йдемо слід у слід. За сигналами саперів та звуком міношукача навчились розпізнавати небезпеку. Потім вертаємось і проходимо другу колію, щоб за нами могла проїхати ремонтна техніка”, — розповідає енергетик Олег.
Спільно із саперами вони проходять всю територію пішки, знаходять місце аварії та фіксують пошкодження.
Бригада із 7 фахівців обслуговує 20 ліній загальною довжиною понад 700 км, більшість з яких — поблизу лінії зіткнення десь на південному сході України.
“Щодня на машині проїжджаємо до 250 км. Огляд займає багато часу, рухаємось повільно, але поспішати не можна – надто ризиковано. Спочатку йдуть сапери – слідом крок у крок за ними ми, оглядаємо провід, трос, підходимо до опори. Прилад сигналить – ми зупиняємось, далі працюють сапери. Зазвичай на одну міну сапери витрачають хвилин 15”, — розповідає енергетик.
За його словами, без “знахідок” не обійшлося жодного разу: територія просто нашпигована мінами, розтяжками та залишками нерозірваних снарядів. Іноді енергетики проходять, ледве не зачепивши розтяжку.
Після цієї небезпечної підготовчої роботи на місце виїжджають ремонтні бригади та тільки тоді починають відновлювальні роботи, щоб повернути світло у наші домівки.
З 24 лютого під час виконання своїх обов’язків в Україні загинули четверо працівників “Укренерго”. Це лінійник Олександр Фіров з Київщини, диспетчерка Світлана Курілович та електромонтер Олександр Холодний з Харківщини, диспетчер електропідстанції Олександр Шабаршин із Сумщини. Ще один співробітник, загинув під час тимчасової окупації українських міст — це начальник відділу протиаварійної роботи Олег Горака.
Ще четверо працівників “Укренерго” пішли захищати Україну зі зброєю в руках та загинули. Це:
“Наш біль невимовний. Ми завжди будемо пам’ятати, якою високою ціною боремося та перемагаємо. Вшановуємо пам‘ять наших колег. Не забудемо, не пробачимо росіянам наші важкі втрати”, — пишуть представники підприємства.
Наостанок фахівці просять пам’ятати: коли у вас нема світла, десь працюють енергетики, щоби якомога швидше його відновити.
Із професійним святом — Днем енергетика! Вклоняємось за ваш труд
* * *
Російська армія регулярно та цілеспрямовано обстрілює об’єкти української енергетики. Україна пережила вже щонайменше 9 таких масованих атак. Тому в країні є серйозний дефіцит електроенергії, її треба заощаджувати. Аби утримувати електромережу усієї країни, НЕК “Укренерго” та обленерго вимушені у різних регіонах відключати електрику аварійно та планово.
Читайте також:
Цей матеріал створено у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
