На дитячих майданчиках по всій Україні нерідко можна зустріти лебедів і ведмедів з відпрацьованих покришок. Дехто вважає це прикрасою — насправді ж це небезпечне сміття, яке треба утилізувати. Аби це зробити, держустанови платитимуть десятки тисяч гривень з податків людей.
Олена Володимирівна живе у 5-поверхівці між двома дитсадками у спальному районі Бахмута. На газоні показує засохлі глибокі сліди від коліс. Замість машин хотіла б бачити не автопарк до воріт дитсадка, а квіти. Тому вирішила автошинами захищатися від машин — 2 роки тому їх вкопали по краю газону.
“Щоб машини не заїжджали сюди! Машини ставили тут, багнюка, місиво — ось тому й поставили шини. Як наїдуть — ніде стать, нічого. Тут як приїжджають до дитсадка — зранку ані пройти, ані проїхати!”, — скаржиться літня бахмутянка.
Ці шини вона із сусідами сама просила привезти своє ОСББ.
В деяких покришках, ближче до дому, ростуть хризантеми, троянди та юка — шини перетворили на імпровізовані (та безкоштовні) вазони. Подекуди можна зустріти й овочі.
“Тут бетон — квіти так не будуть рости. А у шини землі насипали, вже й квіти ростуть — озеленення, як горщики для квітів. Сусідка он помідори посадила”, — каже Олена Володимирівна.
Таку огорожу вона називає ефективною та невдовзі збирається її пофарбувати. Про те, що це шкодить довкіллю, знає та сама заводить про це розмову.
“Хоч і кажуть, що шини — це шкідливо, але все життя ставили, нічого не було шкідливим! А зараз оце видумують аби що. На наш вік вистачить, а молодь нехай собі думає”, — емоційно міркує пані Олена.
Каже, люди змушені використовувати автомобільні покришки, бо не мають іншої, екологічної та дешевої альтернативи.
Олена Володимирівна розповідає: раніше вона працювала в дитсадку та пам’ятає, як ці шини десятиліттями безборонно встановлювали у закладах освіти.
“Я почала тут працювати з 1977-го року, дитсад “Світлячок” ми відкрили у 1976-му. І ми просили батьків, щоб привезли (відпрацьовані шини, — ред.) — і пісочниці з них робили, і усіляких чебурашок та лебедів, і лавочки. А зараз сказали прибрати — з дитсадків все поприбирали”, — говорить Олена Володимирівна.
Жінка є активісткою у раді ветеранів освіти, іноді зустрічається з очільниками профкомів дитсадків, тому іноді буває там та бачить тенденцію.
Державна інспекторка з охорони навколишнього середовища екоінспекції Бахмута Олена Галич у коментарі Вільному радіо пояснює: використані автошини — це просто сміття, якому не місце у суспільному просторі. Тим більше — на дитячих майданчиках.
За її словами, автошини донедавна вважали відходами 4-го класу небезпеки (1-й клас — найнебезпечніший). Нещодавно цю градацію скасували, але автопокришки все ж залишаються відходами. І ця норма не нова.
“Завжди була така вимога як до небезпечних відходів 4-го класу небезпеки. Як всі небезпечні відходи, вони мають певний вплив на земельні ділянки, з урахуванням температурних умов та хімічного складу цих шин”, — розповідає представниця екоінспекції.
Олена Галич зазначає: за засмічення території небезпечними відходами у законі є адміністративна відповідальність.
“Передбачена відповідальність на осіб приватних та посадових — стаття 82 примітка 1 Адміністративного кодексу України — Порушення вимог щодо поводження з відходами”, — розповідає Олена Галич.
Для довідки:За таке адміністративне правопорушення громадян можуть оштрафувати на суму до 1 360 грн, а посадовців та підприємців — на суму до 1 700 грн.
Просто викопати та викинути їх на сміттєзвалище не вдасться — це заборонено. Шини мають приймати та утилізувати ліцензовані підприємства.
“На них поширюється вимога (відносно їх розміщення та утилізації) як до відходів 4-го класу небезпеки. Їх мають утилізувати лише спеціалізовані підприємства з утилізації і розміщення у встановлених законом місцях для термінового зберігання. Існує перелік таких підприємств”, — пояснює бахмутська екологиня Олена Галич.
Вона додає: нині екологам заборонено планово обстежувати всі заклади освіти та інші території щодо цих шин. Водночас вони мають реагувати на звернення громадян та виконувати доручення від держорганів.
“Ми проводимо позапланові перевірки за заявами, зверненнями громадян або за дорученням. Такі доручення ми отримуємо від Держекоінспекції України, можуть бути від прем’єрміністра за запитами депутатів, або доручення від правоохоронних органів за зверненнями громадян”, — каже Олена Галич.
За словами голови управління освіти Бахмутської міськради Наталі Дроздової, таких ліцензованих фірм, з якими б держустанови могли працювати, на Донеччині бракує. Таких підрядників тут шукають та поки не знаходять.
“Річ у тім, що, забираючи ці шини, вони (підрядники, — ред.) мають ще й надати сертифікат про те, що вони утилізують їх (де саме та яким чином). На жаль, повний пакет документів нам не можуть надати: прийняти приймають, а далі, коли ми говоримо про утилізацію, постає питання. Наразі це проблемно: Харків (де є відповідна фірма, — ред.) далеко”, — зазначає Наталя Дроздова.
Також це додаткові видатки, яких у бюджеті поки ніхто не передбачав.
Посадовиця також зазначає: прибирання шин з території освітніх закладів громади вони теж запланували та будуть проводити.
“У нас це стоїть в плані, оскільки ми знаємо, що ДБН та санітарним регламентом передбачена утилізація цих шин. Будемо працювати над цим”, — каже Наталя Дроздова.
За словами очільниці бахмутських освітян, у грудні територію дитсадка № 54 “Світлячок” очистили від 215 шин.
“Був договір з харківською фірмою, яка вивезла їх та утилізувала. Це коштувало десятки тисяч гривень”, — зазначає начальниця управління освіти.
Як це відбувалось — розповіли у самому дитсадку.
“Останні шини вивезли в грудні — їх двома машинами вивозили. Їх було багато, вони були різні за розміром — на це був потрібен час. Це варто робити, коли тепло — це легше. У нас 2 двірники та 1 робітник з обслуговування будівлі. Вони втрьох працювали, 3 чоловіки”, — згадує вихователька-методистка дитсадка “Світлячок” Ганна Куценко.
За її словами, садок мав ще й відчистити шини від землі, бо на переробку їх беруть лише чистими.
Порожнечу замість демонтованих шин варто замінити на нове сучасне та безпечне обладнання, переконана Ганна Куценко.
Але поки його немає, працівники саду самі намагаються щось робити зі спиляних дерев та залишків старих меблів.
Деякі активні громадяни вже користуються своїм правом вимагати від влади очищувати дитячі майданчики від сміття.
Так, територію бахмутського дитсадка “Світлячок” очистили саме після звернень активіста, співзасновника ініціативи “Паперовий фронт” Дмитра Браславського. Аби це зробили, він звертався на Урядову лінію.
“Вони відразу дали відповідь, що будуть відпрацьовувати це питання. І повідомили, що “додаткового листа надішлемо по закінченню робіт”. Місяць-два ми не отримували нічого, думали, може вони забули або відклали це питання, тож відправили додатковий лист та запитали скільки це коштуватиме бюджету та яка підрядна організація це виконуватиме. Фактично це зайняло 2 звернення та 3 відповіді”, — розповідає Вільному радіо Дмитро Браславський.
Як приклад він наводить Новогродівку, де після звернення активістів у громаді викопали всі шини.
“Там по кожному нашому зверненню міська влада відпрацювала: по селах вже повикопували шин дуже багато, вони теж будуть укладати договір з підприємством та відправляти їх на переробку”, — каже активіст.
Змусити ж ОСББ через міську владу очистити територію йому поки не вдалося.
“Ми зверталися й по прибудинковій території, але там була інша відповідь (від Бахмутської міськради, — ред.), що та територія обслуговується керуючою компанією або ОСББ, і це повинні робити вони. Тобто, тут немає такого правового примусу, щоб це зробила міська влада. Поки що будемо працювати по об’єктах комунальної власності”, — пояснює різницю Дмитро Браславський.
Він закликає активістів у різних кутках Донеччини робити те саме:
Якщо ж у відповідь органи влади відмовляться прибирати, співзасновник “Паперового фронту” пропонує звернутися із заявою в екоінспекцію.
Читайте також: