Старовинний будинок 1880-х років, в якому знаходився Бахмутський міський центр дітей та юнацтва, згорів після російського обстрілу. На початку своєї історії будівля слугувала бізнесу, а потім — освіті та дітям. Вона була окрасою центра міста, місцевою пам’яткою архітектури та історії.
Про те, що будівля по вулиці Миру, 58 у Бахмуті вигоріла вщент внаслідок обстрілу російської армії, Вільному радіо повідомив речник поліції Бахмута Павло Дяченко.
“Ця будівля вигоріла внаслідок обстрілу. Ви навіть не уявляєте, як виглядає зараз Бахмут, будинки, навіть центр. Там пекло. Приїжджаєш і дивишся, а що свіже, а що не свіже [зі знищених обстрілами та пожежами будівель], і розуміння вже немає”, — каже представник поліцейських.
Для довідки:До повномасштабного вторгнення тут працював Бахмутський міський центр дітей та юнацтва: займалися 1 084 дитини у 72-х різних групах у 26 гуртках. Зокрема, діти навчалися основ журналістики, працював театр моди “Моді Юн”, групи дошкільної підготовки дітей, гуртки з майстрування, Мала академія наук тощо. На сцені МЦДЮ часто проходили творчі конкурси та інтелектуальні змагання школярів.
Фото винищеної вогнем будівлі оприлюднив місцевий Telegram-канал “Бахмут Яркий город”. У будівлі закопчений фасад та знищений вогнем дах — крізь вікна видно небо. Перекриття між поверхами прогоріли та обвалилися.
Ця будівля — відома у місті пам’ятка архітектури та історії.
“Цей будинок побудував у 1880-х як перше відділення Банку взаємного кредиту Самуїл Соломонович Поляков. Саме ця людина побудувала першу залізницю на Донеччині у 1868-69 роках”, — розповідав бахмутський історик Сергій Татаринов.
Для довідки:Це була лінія Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Її будували не державним коштом, а за гроші приватного інвестора — комерційного радника, купця першої гільдії Самуїла Полякова. Отримавши концесію від уряду на будівлю залізниці, він також зобов’язався побудувати на півдні залізний завод (Азовський рейковий завод).
Також Поляков заснував у Бахмуті банк — Товариство взаємного кредиту. Те, що ця будівля мала банківське призначення, відображене на решітках балкона, які вціліли — там є символи банківської справи.
“Після революції 1917 року у цій будівлі був педагогічний технікум, а потім — 3-річний Артемівський учительський інститут. Тут були факультети української, російської літератури, географії, історичний. <…> Після війни тут теж був учительський інститут, а потім — середня школа № 26”, — казав Татаринов.
З 1962-го тут працював Дім піонерів імені Павлика Морозова.
Наприкінці 1920-х групу викладачів та студентів Артемівського учительського інституту репресували. Їх звинувачували в українському буржуазному націоналізмі, каже Татаринов, та розповідає історію того часу.
“Василь Омелянович Вистяк, студент 2 курсу, отримував з товаришами гвинтівки Мосіна, без патронів — на 1 Травня повинні були йти на демонстрацію у “будьоновках” (військових шапках більшовиків, — ред.) Вони сиділи у гуртожитку біля відкритого вікна, а хлопці балувалися гвинтівками. Знайшовся “сумлінний” студент, негайно написав донос до НКВС, вночі хлопців забрали, і їм дали по 10 років. Виявилося, що вони “не просто бавилися”, а “готували замах на товариша Ворошилова”, — розповідає історик.
За даними Історико-архітектурного плану Бахмута, ця будівля має національно-романтичні риси українського архітектурного модерну.
В Бахмуті до повномасштабного вторгнення Росії збереглася чи не найбільша кількість історичних будівель серед усіх міст північної Донеччини. Проте обстріли росіян вже знищили палац культури ім. Мартинова, будівлю коледжу транспортної інфраструктури, салону краси “Афродита”, яка раніше слугувала жіночою гімназією. Також значно пошкоджені старовинні будівлі НВК № 11 та залізничного вокзалу.
Читайте також:
