У Києві висадили калинову алею пам’яті жертв теракту в Оленівці (ФОТОРЕПОРТАЖ)

15 грудня у Голосіївському парку Києва заклали живу алею пам’яті військових, життя яких забрав російський теракт у колонії Оленівки на Донеччині. Рідні висадили понад 50 саджанців калини. Кількість не випадкова — на честь кожного із загиблих оборонців Маріуполя по дереву. На пам’ятному заході побували й журналісти Вільного радіо. Чому рідним було складно втілити цю ідею — розповідаємо далі. 

Близько півсотні людей пообіді зібралися у Голосіївському парку столиці. Більшість з них — рідні українських військових: загиблих і тих, хто досі перебуває у російському полоні. 

Ініціаторка цієї алеї — мати військового з “Азова” Олексія Кісілішина з позивним “Лев” Ганна. Її син — один із 53 захисників Маріуполя, які не пережили російського теракту в колонії Оленівки. 

“Жива алея — це була моя мрія. Я дуже цього хотіла, бо мій син по життю займався тваринами і все, що пов’язане з природою — це дуже близько до нас. Я займалася багаторічними квітами, рослинами. Зробити таку алею, куди можна прийти вшанувати пам’ять — це для мене було дуже важливо. Сьогодні мене прямо емоції переповнюють”, — каже Ганна Кісілішина. 

Також до пам’ятного заходу приєднались учасники інших громадських організацій і декілька колишніх військовополонених.

“Вони теж захищали Маріуполь, виходили у полон, їх вже звільнили. Один хлопець був у тому бараці, коли трапилась трагедія. Ми йому вже дали слово, він розказував про цю трагедію”, — говорить Ганна. 

Кожен саджанець калини висаджують на честь одного з оборонців Маріуполя, якого росіяни вбили в Оленівській колонії понад рік тому. До пагонів прив’язують й синьо-жовту стрічку. 

“На даний час нам відомо про 53 загиблих, але ми висадили про всяк випадок 55 [пагонів калини], може щось не прийметься. Це меценати нам подарували [калину],”, — пояснює співрозмовниця. 

Ганну підтримали й інші близькі жертв теракту, які об’єднались та створили громадську організацію “Спільнота родин Оленівки”. 

Та організувати все, нарікає мати загиблого “азовця”, було нелегко. Знадобилося близько трьох місяців. 

“Дуже довго ми шукали землю, щоб це було достойне місце, бо немає досі ні меморіалу, ні військового кладовища, нічого немає, окрім прапорців на Майдані. Нам навіть прийти нікуди було. Абсолютно випадково я познайомилася депутаткою Київради, вона одразу дала добро”, — говорить Ганна. 

Один із саджанців для свого тата обирає й одна з найбільш юних учасниць акції. Її батько теж не пережив теракту. 

Висадити дерева рідним допомагають й комунальники. 

Найближчим часом на алеї пам’яті встановлять флагшток. На ньому підіймуть прапор, який рідні присвятили своїм близьким, полеглим в Оленівці. Згодом тут з’явиться й меморіальна дошка з іменами кожного з них. 

Про те, як рідні загиблих і поранених у теракті в Оленівці військових вирішили згуртуватися та що роблять, аби прискорити повернення полонених і не дозволити суспільству забути про цей злочин, ми розповіли у нашому матеріалі.