У Львові відкрили виставку “Пам’ять роду. Маріуполь 70-80-х років на фотографіях з сімейних альбомів”. Її автор — маріупольський фотограф й журналіст Станіслав Іванов. Чоловік зібрав фото з архівів кількох сімей в один узагальнений альбом маріупольця, аби зберегти пам’ять про ті місця і нагадати, що втратили жителі зруйнованого та тимчасового окупованого міста.
Про виставку Станіслав Іванов розповів Вільному радіо.
Кілька чорно-білих карток на стіні і фотоальбом. Такий, який був майже в кожній родині і зберігав спогади, зі сторінок якого посміхались родичі та виринали маріупольські пам’ятки — драмтеатр, водонапірна вежа, море…
Такий вигляд має експозиція виставки “Пам’ять роду. Маріуполь 70-80-х років на фотографіях з сімейних альбомів”, яку автор створив у рамках резиденції у Львівському муніципальному мистецькому центрі.
Для фотопроєкту Станіслав Іванов відібрав 61 фото з архівів своєї родини та інших маріупольців. Ці фото чоловік збирав протягом кількох років, коли досліджував історію Маріуполя і місцевих мозаїк. Тоді світлини, які не становили цінності для досліджень, просто залишив в електронному архіві. А вже за два роки повномасштабного вторгнення у Львові зібрав з них виставку “Пам’ять роду”.
“Тоді я знайшов декілька цікавих фотографій, наприклад, Будинок зв’язку ще без мозаїки. Але більшість цих фотографій не становила великої цінності з точки зору історії, дослідництва, вони були чисто персональні, якісь особисті спогади, особисті заходи чи святкування і моменти якісь, абсолютно іноді спонтанні.
І в цих анонімних уламках мені захотілося спробувати створити колективний спогад, вибудувати його на візуальних образах міста Маріуполя. Там є водонапірна вежа, є проспекти, там будівлі впізнавані, море. І також на моментах з особистих якихось спогадів.
Це дитячі фотографії, наприклад, мама з дитиною. Тобто такі фотографії, які були в усіх у тому періоді.
Весілля “на Кулаках” (пам’ятник “Жертвам фашизма”, біля “вічного вогню” поблизу якого влаштовували весільні фотосесії — ред.), наприклад, або святкування Нового року. Тобто це така історія, яка була, у кожного в альбомі”, — розповідає Станіслав Іванов.
Так склалося через те, що багато людей втратили ці архіви, цей зв’язок, матеріальний, скажімо, з містом. І зараз багато людей знаходяться поза Маріуполем. І от для мене це було також важливим моментом. Створити такі імітації того, що вони втратили, повернути їх в якийсь цей простір спогадів”. “І хоча на цих фото зафіксовані якісь конкретні люди, то в нашому випадку, для нас, для глядачів, для мене, для самого проєкту, для виставки — це узагальнює образ якоїсь родини.
Фотограф розповідає, що хотів зробити узагальнений фотоальбом кожного маріупольця. Але відвідувачі виставки з Запоріжжя та Херсону розповідали, що деякі маріупольські локації схожі на їхні рідні міста.
На виставці 11 фото на стіні та 50 в фотоальбомі, який відвідувачі можуть погортати.
“Альбом радянських часів я купив на барахолці. Хотів відтворити цей формат, коли гортаєш сторінки, дивишся фото. Я замовив альбом через інтернет, а коли приїхав, то виявилося, що він абсолютно такий самий, який був колись у мене вдома. Ось така характерна деталь вклалась в концепцію, яку я закладав”, — розповідає автор проєкту.
Він розповідає, що для експозиції на стіну обирав фото не лише за контекстом, а й за якістю знімків. І, перебираючи архіви, приємно здивувався професійності деяких фото.
“А в альбом увійшли фотографії, які вже більше зорієнтовані на відбиття контексту самого міста, як в подіях, так і в місцях, і в взаємодіях між людьми.
Там, наприклад, є прекрасні портрети, які зроблені в жорсткому такому світлі, як ніхто так не фотографує вдома.
Тобто деякі фотографії абсолютно дивують своїми якостями з точки зору технічної сторони фотографії”, — розповідає фотограф.
Побачити виставку “Пам’ять роду. Маріуполь 70-80-х років на фотографіях з сімейних фотоальбомів” можна у Львівському муніципальному мистецькому центрі. Кінцевої дати експозиції немає, автор каже, що вона буде в доступі, доки буде цікава відвідувачам.
Нагадаємо, у Центрі міської історії запустили проєкт “Місто у валізі: врятовані (сімейні) архіви”, в рамках якого хочуть оцифрувати архіви знищених міст. Жителям Маріуполя, Бахмута, Сєверодонецька та інших тимчасово окупованих та понічевених населених пунктів пропонують надсилати фотографії із сімейних архівів, аби оцифрувати їх і так зберігати історію.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
