На світлині 1913 року — сотні бахмутян у центрі міста. Люди зібрались на похорон відомого місцевого лікаря, який трагічно загинув. Аби встановити, що на світлині дійсно Бахмут, краєзнавці провели ціле розслідування.
Про це Вільному радіо розповідає бахмутська краєзнавиця Наталя Жукова. Вона стежить за онлайн-аукціонами антикваріату та час від часу купує автентичні предмети для краєзнавчого музею Бахмута на засадах спільнокошту.
“Ця розкішна фотографія з’явилася на аукціоні нещодавно і вперше. Такої фотографії ми, любителі старих фото, ніколи не бачили. Але не було впевненості, чи це дійсно Бахмут, навіть у продавця. Купувати “кота в мішку” не хотілося, тому треба було швидко встановити, наше це місто чи ні (настільки воно змінилося за понад сто років)”, — розповідає краєзнавиця.
За її словами, процес “упізнавання Бахмута” був захоплюючим.
“До “експертизи фото” долучилися не лише місцеві краєзнавці, а й з нашого Нью-Йорка і навіть з Одеси. Спочатку припустили, що фото зроблене на нинішній вулиці Незалежності, якщо стояти біля центрального скверу та дивитися в напрямку Торгової площі. Але ніхто не упізнавав будівель на задньому плані”, — каже Наталя Жукова.
Деякі краєзнавці сумнівалися, що це Бахмут, тому що ніколи не бачили таких імен торговців на вивісках. Також, публіка здавалася занадто “столичною”, а будівлі на задньому плані незнайомими.
Але уродженець Бахмута, одеський журналіст Геннадій Степаненко допоміг бахмутській групі упізнати власне місто. Він написав:
“На світлині – похорон лікаря й громадського діяча Самуїла Юсевича, якого було вбито 26 вересня 1913 року, в пізній час доби, хуліганами. Ця подія була резонансною, в останню путь його проводжало майже все місто…”.
Та підкріпив це здавалося б неспростовним доказом — фотокопією тогочасної газети з похорон: на 1 сторінці ілюстрованого додатку до газети “Южный край” за 13 жовтня 1913 року бачимо це саме фото з підписом: “Похорони в Бахмуті доктора С. А. Юсевича, вбитого хуліганами”.
З фрагмента замітки дізнаємось про деталі похорону: “Багато з тих, хто проводжав прах С. А., домагалися честі вести коня, впряженого в колісницю з вінками, але місце це зайняв та ні за що не хотів ним поступитись візник, в екіпажі якого загинув С. А. Юсевич”.
До речі, цю фотокопію Геннадій знайшов у відкритих джерелах.
“Завдяки” пандемії “ковіду” у мене був час, аби перелопатити оцифровану періодику. На ресурсі www.libraria.ua викладені відскановані екземпляри газет, в тому числі деяких дореволюційних з Бахмута та Катеринославської губернії. Тоді я почав збирати ці публікації, і ось ця “скарбничка публікацій” і стала в пригоді”, — каже він.
Також Геннадій опублікував вирізку з газети “Утро” від 27 вересня 1913 року, в якій йшлося, що трагедія сталася після 6 вечора “на глухій околиці міста, по дорозі до єврейського кладовища, де знаходиться єврейська лікарня”:
Але й тоді деякі обережні краєзнавці припускали, що газетники могли вставити фото з якогось іншого міста. Начебто магазинів з такими прізвищами у Бахмуті не було, а “фейки були й тоді”. Краєзнавці пропонували вже, наприклад, перевірити перелік нерухомості в Бахмуті за 1908 рік та шукати знайомі прізвища з вивісок по цій вулиці там.
Але і ці застереження розвіялися: бахмутський краєзнавець Михайло Кулішов продемонстрував інший ракурс рогу, ближнього до процесії: на цій та досліджуваній дореволюційних фотографіях приблизно на одному й тому ж місці, на 1 поверсі кутової будівлі — вивіски “Л. Г. Абазиевъ” (обведена червоним) та “Л.Г. и С.Л. Абазиевы”:
Лікар Юсевич — відома публічна особа у дореволюційному Бахмуті, був відомий своєю самовідданою працею, розповідають у Бахмутському музеї.
“Можна знайти його критичні статті про благоустрій тодішнього Бахмута, його санітарний стан та шляхи його поліпшення. Тобто це особа, небайдужа до міста та його мешканців. Кваліфікований лікар, який заслужено користувався авторитетом і повагою у співгромадян”, — розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
За даними бахмутського історика Сергія Татаринова, газета «Бахмутська копійка» у 1913 році писала про лікаря Юсевича таке:
«В глуху темну ніч приходить житель Забахмутки й просить його (лікаря Юсевича, — ред.) їхати до хворої. Однак переправлятися через річку нема як, і лікар погоджується, аби пацієнт переніс його на своїх плечах. В лікарні він лікував не лише звичайних хворих, але й брався також лікувати їх душевні рани» (з книги “Нариси земської медицини Бахмутського повіту” Л. В. Завади, С. Й. Татаринова, В. П. Блєднова, 2011 р.).
Ігор Корнацький розповідає про деталі загибелі лікаря Юсевича через напад хуліганів та трагічну випадковість.
“По вулиці Маріупольській, де знаходилась лікарня, в якій він працював, було чимало хуліганів, які вчиняли напади на візників. І лікар Юсевич після робочого дня сів на візника, як зграя хуліганів почала кидати каміння. І один потрапив Юсевичу в скроню. Його терміново доставили до найближчої аптеки, але надати медичну допомогу не встигли”, — розповідає представник Бахмутського музею.
Тож похорон одного з видатних лікарів Бахмута сколихнув місто і став визначною громадською подією. І такої фотографії у музею, за словами Ігоря Корнацького, не було.
Краєзнавець Михайло Кулішов припускає, що фото зробив якийсь місцевий фотограф, не надто іменитий (оскільки на звороті немає іменного клейма). А надрукувало такі поштівки одне з місцевих ательє, розраховуючи, що люди на згадку про цю подію могли б їх придбати.
Додамо, за словами Наталі Жукової, унікальну знахідку вже отримали в Бахмуті. Її передадуть музею під час презентації музейних видань у п’ятницю, 17 грудня о 13:00.
Читайте також: