“Ім’я Леонтовича закодоване у гербі Покровська”. 146 років тому народився автор всесвітньо відомої обробки “Щедрика” (ФОТО, ВІДЕО)
Український композитор 4 роки прожив з родиною на Донеччині, у пристанційному селищі, яке нині зветься Покровськом. Розповідаємо детальніше про його роки у цьому краї.
Про сторінку життя Миколи Леонтовича на Донеччині в ефірі Вільного радіо розповіла директорка Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова.
Розмова записана у 2021 році.
Його різдвяну колядку «Щедрик», перекладену на десятки мов, в англомовному світі знають як «Carol of the Bells». Та далеко не всі українці знають, що на початку XX століття Микола Леонтович декілька років жив та працював у Гришиному, яке нині зветься Покровськом.
“Його ім’я пов’язане з нашим містом, яке виникло як пристанційне селище. З 1904 по 1908 роки Микола Дмитрович живе та творить в нашому селищі Гришине, працює викладачем музики й співів у залізничному училищі Міністерства народної освіти”, — розповідає очільниця музею.
Микола Леонтович поєднав своїм життям та творчістю Поділля й Донеччину
Отже, Микола Леонтович народився на Поділлі 13 грудня 1877 року в сім’ї сільського священика. Його батько чудово співав, грав на кількох музичних інструментах та деякий час керував хором семінаристів. Мати співала українські народні пісні. Тож у хлопчика було в кого повчитися.
У 10 років Микола навчається у Немирівській гімназії та у Шаргородському духовному училищі. Він опановує спів по нотах та може вільно читати складні партії церковних хорових творів. А за 5 років починає навчатись у духовній семінарії у Кам’янці-Подільському. Там його освіта вийшла на новий рівень: Микола вивчає теорію музики та хоровий спів, опановує скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти. Вже тоді він починає обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки Миколи Лисенка.
За пів року до нового, XX століття Леонтович закінчив духовну семінарію та вирішив працювати вчителем у сільській школі. Так, у селі Чукові Подільської губернії (нині це на Вінниччині) він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п’єси російських і українських композиторів. Невдовзі Микола Леонтович видає першу збірку пісень з Поділля і згодом другу, із посвятою Миколі Лисенку.
“У Гришине Леонтовичі приїхали щасливими”
Директорка Покровського музею підкреслює: у Гришине Леонтович приїздить щасливим.
“Одруження з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич, народження первістки Галини, отримання свідоцтва про успішне складання іспитів за обсягом навчальної програми Петербурзької придворної хорової капели”, — розповідає про низку подій в той період життя композитора Ангеліна Рожкова.
“Щедрик” Миколи Леонтовича виконує Київський дитячий хор “Радість”
Згадка про Леонтовича — у назвах вулиці, музичної школи, на меморіальній дошці, в музеї та на гербі Покровська
У Покровську досі стоїть будівля залізничного училища, в якому працював Леонтович — вона збереглася в автентичному вигляді. Хоча ще й не музеєфікована, каже очільниця музею.
“Іменем композитора також названа одна з вулиць Покровська, дитяча музична школа. А з 2017-го ім’я Леонтовича увічнене в символіці міста: в центрі герба міста та прапора зображена ластівка”, — каже директорка Покровського музею.
Зображення ластівки взяли з музейного предмету — сухарниці, яку колись зробив власноруч батько композитора.
А поруч з парком “Ювілейний” у Покровську є скульптурна композиція, присвячена Леонтовичу.
Також на місцевому залізничному вокзалі можна побачити меморіальну дошку-барельєф Миколі Леонтовиичу.
По дорозі від станції до музею є й сучасні скульптури, їх створили під час міжнародного симпозіуму “Скульптура в камені, музика міста”. Серед них є й скульптура сухарниці — копія того самого автентичного виробу, який зберігається у музеї.
“Грати основу мелодії “Щедрика” може навчитись кожен”
У Покровську також пам’ятають та пишаються, що Леонтович організував у тоді пристанційному селищі Гришиному перший в країні робітничий хор з-поміж залізничників.
“І на той момент тут діяв і духовий оркестр. Тобто ще не було бруківки, освітлення, формувався лише фундамент культурного життя, проте є духовий оркестр”, — зазначає Ангеліна Рожкова.
Нещодавно вдалося оновити експозицію про Леонтовича в рамках проєкту “Музей відкрито на ремонт” за фінансової підтримки USAID. Тут вирішили: експозиція про Леонтовича має “звучати та надихати”.
“У нас там розташований музичний інструмент, де кожний охочий може навчитися грати мелодію “Щедрика”. Звичайно, він сучасний (це інтерактивна зона), але це дуже цікавить наших відвідувачів, особливо діток: і почути мелодію, і навчитися заграти. Тому що насправді вона нескладна (якщо тільки основу брати): там всього 4 ноти — “сі — ля — сі — соль”, — каже представниця місцевого музею.
За її словами, біля експозиції про Миколу Леонтовича — творча атмосфера.
“Там люди можуть сфотографуватись, створене фотоательє “Старе місто”, де ми пошили костюми тієї епохи зі світлин наших мешканців. І у відповідному інтер’єрі люди можуть сфотографуватися, в тому числі на фоні експозиції, присвяченій Леонтовичу”, — розповідає Ангеліна Рожкова.
Одну з версій обробки “Щедрика” Леонтович написав на українському сході?
Директорка установи додає, що сувеніри, пов’язані з популяризацією постаті Миколи Леонтовича, в музеї виготовляють самі: співробітники та діти, відвідувачі музею. Сувеніри — у техніці плетіння з паперової лози та ліплення.
“Ми виготовляємо дзвіночки з глини — це також символ Різдва, “Carol of the Bells”. На ньому зображена ластівка, яка несе у своєму дзьобі гілочку. Цей сувенір завжди є в нашому музеї”, — повідомляє директорка цього закладу.
Один з варіантів виконання Carol of the Bells
Зазначимо, у мережі зустрічається інформація про те, що начебто Микола Леонтович під час життя в Гришиному працював над однією з версій “Щедрика”. Директорка музею каже: не може ані підтвердити, ані спростувати це, бо ніяких відповідних документів (чи хоча б відомостей про них) у неї та в музеї наразі немає.
“Але звичайно, як мешканець свого міста, як патріот свого краю — дійсно є такі версії, що “Щедрик” — це кредо життя композитора, і давали коментарі професійні музиканти, що якщо керівник хору, регент працює з колективом, то, звичайно, коли він отримує новий хоровий колектив, він підлаштовує цю пісню під своїх співаків. Хор у Гришиному був мішаний (і чоловіки, і жінки, і діти), тож ймовірно, що одна з версій цієї мелодії була створена у нас”, — міркує співрозмовниця.
Наприкінці 1905 року на українському сході, як і по всій імперії, почалися збройні повстання та страйки. В грудневих подіях брали участь і близькі друзі Леонтовича.
“Особливо він товаришував з викладачами Прохором Дейнегою та Лідією Добровою. І Дейнега був фактично керівником повстання. І коли він загинув, це була дуже трагічна подія в житті Леонтовича”, — каже Ангеліна Рожкова.
Тож після придушення тих повстань громадська діяльність Леонтовича зазнавала утисків. Врешті-решт він виїхав на Поділля.
У Покровському музеї є копії альбому, який подарували Леонтовичу Гришинські хористи. На жаль, невідомо про жодний автентичний аудіозапис творів Леонтовича — є лише ноти. Адже в часи, коли він творив, технічних можливостей зробити аудіозапис не було. Навіть світлин того періоду в музеї “дуже й дуже небагато”.
Миколу Леонтовича вбив агент більшовицької “надзвичайки”
В музеї розповідають не лише про творчість та щасливе життя Миколи Леонтовича, а й про смерть. Вона була не природньою — композитора вбив агент “надзвичайки” Афанасій Грищенко. Він імітував пограбунок. Це трапилось у Марківці на Вінниччині, в батьківській хаті Леонтовича, 23 січня 1921 року, коли вони впустили цю незнайому людину на нічліг.
“Його вбивцею став Афанасій Грищенко. Як ми знаємо зараз, це чекіст, який імітував пограбунок, його прийняли, а вранці з’ясувалось, що він скоїв таких жахливий злочин. Це були часи української революції, і українська республіканська капела, в репертуарі якої були й твори Леонтовича, показувала всьому світу національну українську культуру, всі європейські країни аплодували стоячи, дізнавались про те, що Україна бореться за незалежність, за те, що ми є окремим народом. Звичайно, що в такі часи Микола Леонтович не міг бути не під наглядом”, — розповідає очільниця Покровського музею.
Резюмуючи, Ангеліна Рожкова каже: постать Миколи Дмитровича Леонтовича настільки велика, що могла б допомогти Донецькій області стати туристичним магнітом.
Нагадаємо, на Донеччині упорядкували каталог про видатних українських діячів культури, об’єкти спадщини та визначні дати історії.
871Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
