Зараз в зоні ООС триває перемир’я. І от в цей час Кабінет міністрів додав ще одне село в перелік непідконтрольних територій. В мережі вже почали поширювати інформацію про те, що військові віддали свої позиції бойовикам. Ми поспілкувалися з керівником ВЦА, до якої належало село, і розпитали, що ж сталося.
Кабінет міністрів України вніс село Заїченко Волноваського району Донецької області до переліку населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень. Таке рішення ухвалив уряд 16 вересня. Цим же рішенням с. Заїченко виключили з переліку населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.
Насправді лінія зіткнення нікуди не рухалася, і наступу (або здачі цих територій) не відбулося. Оскільки це село фактично з 2015 року знаходиться на контрольованій бойовиками території. Це в коментарі Вільному радіо пояснює голова військово-цивільної адміністрації сіл Комінтернове, Водяне, Заїченко Микола Земляний.
“Село Заїченко — тимчасово окуповане з 2015 року, а у нас це ніде не було записано, як ніби воно на підконтрольній території. Після розведення у 2015-му році вийшло так, що Заїченко та Комінтернове (зараз воно зветься Пікузи) — туди зайшла “та сторона”. (Як вони розвели, що ми всюди втратили території…?) Зараз зробили так, як воно повинно бути. Якщо воно окуповане, воно має бути написано, що воно окуповане”, — каже голова ВЦА.
Для довідки:Комінтернове (після декомунізації Пікузи) внесли в перелік тимчасово окупованих населених пунктів ще раніше. Село Заїченко знаходиться за Пікузами, тобто ще далі від лінії розмежування, в глибині на контрольованій бойовиками “ДНР” території, але в українських документах числилося, як контрольоване урядом. Тому ухвалене рішення уряду привело у відповідність фактичний стан речей з документальним.
Це ухвалене рішення має допомогти людям, які село покинули, але юридично не вважалися вимушеними переселенцями.
“Люди, які звідти виїхали, вони всі у Маріуполі. А за документами виходило, що вони ніякі не вимушені переселенці. В органах соцзахисту їм кажуть “Чого ви звідти приїхали, якщо ваша територія не окупована?” Тобто ви не маєте права тут користуватися ніякими пільгами. І їм неможливо ніякої допомоги надати. А тепер вони матимуть право користуватися тими пільгами, які передбачені для переселенців”, — каже очільник військово-цивільної адміністрації.
Хоча військово-цивільна адміністрація називається “села Комінтернове, Водяне, Заїченко”, фактично вона контролює лише Водяне, яке дуже часто до перемир’я обстрілювали бойовики.
Як саме живеться людям в селі Заїченко — голові ВЦА точно невідомо, хоча загальну ситуацію він описати може.
“Ми там нічого зробити не можемо. Там все розбите з 2014-15 років, коли бої йшли, і люди так і живуть. З дітьми хто міг — виїхав, тому що треба навчатися. Залишилися пенсіонери, гадаю менш ніж сто. Підлатали, я так розумію, дахи, позабивали руберойдом, плівкою…”, — каже голова ВЦА.
У підконтрольному ж Водяному військово-цивільна адміністрація під час перемир’я ремонтує пошкоджені обстрілами будівлі.
“За обласною державною програмою там працюють бригади по відновленню пошкоджених будівель. Щоб люди відчули, що за них тут піклуються. На “тій стороні” таке не ведеться. Тимчасово окуповані Пікузи — друге Широкине по масштабах руйнувань. Ми туди дістати не можемо, вони нам телефонують “коли ви нас заберете?”. В Пікузах — гуманітарна катастрофа, все розбите, немає ні лікарні, ні школи, ні клубу, ніхто нічого не ремонтує. А Заїченко ще далі від нас”, — каже голова ВЦА.
Він зазначає: до карантину туди ВЦА могла передавати гуманітарну допомогу, а зараз такої можливості немає.
“Раніше вони (мешканці ТОТ, – ред.) могли проїжджати через блокпост Піщевик, і ми могли їм тут гуманітарну допомогу через благодійні організації передавати. А зараз закрито, карантин. Так що вони відрізані”, — каже Микола Земляний.
Змінювати назву цієї ВЦА поки не будуть.
“А навіщо? Виборів тут не буде. Будемо змінювати, коли лінія зіткнення піде (в бік нині непідконтрольної території, — ред.)”, — пояснює голова ВЦА.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
