Понад 110 тисяч кримінальних справ щодо воєнних злочинів росіян розслідують в Україні. Документування вбивств, викрадення дітей, сексуального насильства та інших порушень триває, а тим часом росіяни чинять нові. Вже зараз в Україні не вистачає спеціалістів для розслідування і винесення вироків, а Міжнародний кримінальний суд не розглядатиме кожен випадок.
Як можна притягнути злочинців до відповідальності, куди звертатися жертвам злочинів росіян та чому те, що роблять окупанти під час повномасштабного вторгнення — це геноцид українців, Вільному радіо розповіла правозахисниця Олександра Матвійчук.
Координаторка громадянської ініціативи “Євромайдан SOS”, що надавала правову допомогу постраждалим після жорстокого розгону студентських демонстрантів 30 листопада 2013 року. Ініціаторка кампаній #SaveOlegSentsov та #LetMyPeopleGo для звільнення українських політв’язнів. Авторка низки альтернативних звітів для різних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та Міжнародного кримінального суду.Для довідки:Олександра Матвійчук — українська правозахисниця, голова “Центру громадянських свобод”, який 2022 року одержав Нобелівську премію миру. З початком збройної агресії РФ на сході України команда цієї організації брала участь у мобільних моніторингових групах у Криму і на Донбасі.
Пані Олександро, з початку російської агресії ви документуєте злочини росіян в Україні. Скільки зараз таких кейсів? Ви казали про те, що не всі ці історії можна подати до суду, бо вони не оформлені певним чином юридично. Чому так?
Після початку повномасштабного вторгнення ми разом із партнерами, Українською Гельсінською спілкою та Харківською правозахисною групою, об’єднали зусилля кілька десятків регіональних організацій. Ми побудували всеукраїнську мережу локальних документаторів, і зараз у нашій спільній базі ініціативи “Трибунал для Путіна” більше ніж 59 тисяч задокументованих епізодів воєнних злочинів.
Ми документуємо факт вчинення злочину, і це є підставою для проведення подальших розслідувань. Тому ми передаємо зібрану нами інформацію національним органам слідства, Міжнародному кримінальному суду, Незалежній міжнародній комісії ООН з розслідування порушень в Україні тощо. До суду дійдуть ті з епізодів, де вдалося відтворити картину подій та ідентифікувати винних.
Як Україна може вплинути на притягнення до відповідальності російських воєнних злочинців? Чи можуть до судів звертатися окремі українці, постраждалі від дій росіян, чи ефективнішими будуть колективні позови?
Міжнародний кримінальний суд обмежить своє розслідування тільки кількома обраними справами. Тому переважна більшість воєнних злочинів буде розслідуватися та каратися в рамках національної правової системи. Тож людина, яка постраждала, має звернутися із заявою про злочин до правоохоронців. Після відкриття кримінального провадження відбувається розслідування, і далі справа передається до суду, який її розглядає та виносить своє рішення.
Основна проблема в тому, що росіяни використовують воєнні злочини як метод ведення війни, і національна правова система перевантажена. На цей час іде розслідування понад 110 тисяч кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Таку кількість складно потягнути, банально не вистачає кваліфікованих робочих рук. І саме цю проблему треба вирішувати.
Під час повномасштабного російського вторгнення українці стають жертвами геноциду. Як сучасний геноцид можна доводити у правовому полі?
Злочин геноциду має високий стандарт доведення. Треба знайти переконливі докази, що вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, насильницька передача дітей та інші дії, передбачені 6 статтею Римського статуту (документа, де закріплене поняття геноциду, яким керується Міжнародний кримінальний суд, — ред.), були вчинені із геноцидальним наміром. Тобто не просто для того, щоб окупувати чи знищити державу, а щоб повністю або частково знищити національну групу як таку.
І для цього треба ці дії звести в повну картину, де риториці високопосадовців російської держави, що українського народу не існує, відповідають дії російської армії зі знищення місцевої еліти, заборони української мови, перевиховання українських дітей як росіян. На жаль, Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду не охоплює усі виміри цього злочину, якими їх описав Рафал Лемкін (юрист, який запровадив поняття “геноцид”, — ред.).
Але не треба бути юристом-міжнародником, щоб розуміти просту річ. Якщо комусь потрібно знищити національну групу повністю чи частково, то для того, щоб виконати свій геноцидальний намір, не обов’язково вбивати усіх представників цієї групи. Можна примусово змінити їхню ідентичність, і ця національна група сама зникне.
Щодо викрадення росіянами українських дітей. Чому, на вашу думку, це частина геноциду?
Міжнародний кримінальний суд кваліфікував незаконну депортацією українських дітей в Росію як воєнний злочин. Але, на мою думку, цей злочин треба розглядати як елемент більш комплексної перспективи.
Бо коли українських дітей перевиховують як росіян, то тим самим не просто розв’язують демографічну проблему Росії, де зменшується частка слов’янського населення, і це турбує расистів у Кремлі. Але й тим самим руйнують ідентичність українських дітей, що разом із іншими діями росіян на окупованих територіях вкладається в політику російської держави зі знищення українського народу як такого.
Україна подала позов проти Росії до Міжнародного суду ООН за конвенцією про геноцид, аби довести, що в країні не було “геноциду”, від якого росіяни прийшли “звільняти” українців. Що думаєте про цю справу, чи є шанси на вирок на користь української сторони?
Україна звернулася до Міжнародного суду ООН не для того, щоб довести, що Росія вчиняє геноцид в Україні. А для того, що довести, що Росія неправомірно посилається на Конвенцію про запобігання злочину геноциду як підстави для вторгнення в Україну. Що усі ці розповіді про “геноцид російськомовного населення на Донбасі” — фейк, і російська агресія нічим не спровокована. Я переконана, що Україна цю справу виграє.
Ви говорили, що для притягнення злочинців до відповідальності зараз важливо змінити глобальний підхід світу до правосуддя за воєнні злочини. Коли і як, на вашу думку, цього можна досягти?
Політичні лідери досі дивляться на світ через призму Нюрнберзького трибуналу, де були засуджені нацистські воєнні злочинці. Вони опинилися перед судом тільки тоді, коли нацистський режим впав. Ми живемо у новому столітті, і правосуддя не має залежати від того, як та коли закінчиться ця війна. Потрібно створити спеціальний трибунал з [притягнення до відповідальності за факти] агресії вже зараз, і притягнути Путіна, Лукашенка та їхнє оточення до відповідальності.
Нагадаємо, від злочинів, які чинять росіяни, постраждали міста Донеччини: Бахмут, Маріуполь, Волноваха та інші. Тисячі людей загинули від російської зброї, десятки тисяч залишилися без даху над головою. У матеріалі за посиланням вище розповідаємо, як розслідують у міжнародних судах масові вбивства українців росіянами.