9 грудня відзначають Міжнародний день вшанування пам’яті та гідності жертв геноциду. Українців як націю неодноразово намагалися цілеспрямовано знищити. Під час голоду у 1920-х, 1930-х та 1940-х роках, а тепер — під час відкритої війни Росії проти України. Від злочинів, які чинять росіяни, постраждали міста Донеччини: Бахмут, Маріуполь, Волноваха та інші. Тисячі людей загинули від російської зброї, десятки тисяч залишилися без даху над головою. Розповідаємо, як розслідують у міжнародних судах масові вбивства українців росіянами.
Одним із актів геноциду, коли українців масово знищували, став голодомор 1932-1933 років. Він був наймасштабнішим за кількістю жертв. За різними оцінками тоді від голоду померли від 2,5 млн до 5 млн українців. Голодомор відбувався на всій території УРСР, особливо у центральних регіонах, а також на Кубані та Поволжі, де на той час проживали українці. Причина голоду, на думку більшості істориків, — примусова та репресивна політика хлібозаготівлі, яку проводила комуністична влада. Зокрема, у людей відбирали зерно та будь-які запаси їжі. Тривалий час Радянський Союз заперечував факт масових смертей.
“Під магазином, там де хліб, щодня з сіл приходили люди просити. Ну, вони вже пізно приходили, у них коліна опухлі були та вони вмирали.. Люди давали там кусочки: відлупить від того хліба, дасть, [людина] з’їсть.. одне дало, друге, третє, з’їло та вмирало.. Там під тим магазином і вмирали. <…> То було страшне, страшне було і все, люди йшли до нас в місто опухлі, чисто опухлими… Не мали нічого їсти”, — розповідала українка Варвара Сердюк, яка пережила голод, примусову працю та німецький штрафтабір у роки Другої світової війни.
Після захоплення Маріуполя у 2022 році росіяни демонтували у місті пам’ятник жертвам Голодомору. На думку окупантів, меморіальна споруда “дезінформувала” людей, бо від голоду начебто страждали не лише українці.
Під час повномасштабного російського вторгнення жертвами геноциду стали населені пункти на Київщині: Буча, Бородянка, Гостомель, Ірпінь, де росіяни вчиняли масові звірства. Від атак окупантів досі потерпають міста Донеччини, з-поміж яких — Маріуполь, Волноваха й Бахмут.
За словами завідувача відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігоря Корнацького, у Бахмуті під час відкритої війни росіяни не лише “повторили” геноцид нацистів щодо місцевих під час Другої світової, а й перевершили їх. Адже російські загарбники створили у місті такі умови, за яких жити стало неможливо, стверджує історик.
“У Бахмуті не залишилося населення. Більшість евакуювалася на вільні українські території. Невелику частину мешканців (за підрахунками приблизно 3 тисячі) окупанти вивезли на підконтрольну їм територію”, — розповідав Вільному радіо Ігор Корнацький.
Зараз Бахмут не має статусу окупованого, втім від квітучого живого міста не залишилось майже нічого. А понад третина бахмутян мусили евакуюватись у безпечніші регіони України.
У Маріуполі під час бойових дій у 2022 році за різними оцінками росіяни вбили до 113 тисяч цивільних. Це понад п’ята частина довоєнного населення. Разом із людьми нищили будинки, лікарні, усю інфраструктуру й комунікації, обстрілювали склади з їжею.
Представники “Харківської правозахисної групи” презентували подання до Міжнародного кримінального суду про геноцид росіян у Маріуполі.
“Злочин геноциду був реалізований саме в окремому місті — саме у місті Маріуполь, оскільки це було простіше, вигідніше та доступніше для тих, хто скоював цей злочин. Там поєднувалася ціла низка мотивів. Маріуполь був відносно легкою і доступною мішенню для військових Російської Федерації. Відповідаючи на питання “чому цей намір не був реалізований в інших місцях” — саме тому, що там це було зробити простіше, доступніше та ефективніше”, — розповів співавтор подання, юрист Михайло Романов.
Серед воєнних злочинів росіян — тортури полонених бранців і місцевих жителів. Моріння голодом, побиття, тримання в нелюдських умовах — лише деякі з видів тортур, які застосовували до українських полонених у таборі в окупованій Оленівці.
Крім того, на захоплених територіях Донеччини та Луганщини росіяни чинять лінгвоцид — знищують україномовну літературу, впроваджують в українських закладах освіти стандарти країни-агресорки без викладання української мови, української літератури та історії України.
Також відомі випадки, коли на тимчасово окупованих територіях загарбники чинили сексуальне насильство над місцевими.
За інформацією Міністерства з реінтеграції тимчасово окупованих територій, росіяни примусово вивезли з України щонайменше 20 тисяч дітей. Самі ж окупанти звітували про 700 тисяч. Викрадення дітей — це ще одна ознака політики геноциду.
“Сам факт їхньої (дітей Маріуполя, — ред.) депортації з високою долею вірогідності свідчить саме про вчинення злочину геноциду. <…> Тому що є факт зміни громадянського статусу цих дітей, це прямо заборонено Женевською конвенцією. Вона забороняє і надання освіти, яка буде істотно відрізнятись. Ці діти активно всиновлюються російськими родинами. Накладаючи це все на те, що у росіян є намір знищення української національної групи у місті Маріуполь, є підстави вважати, що має місце злочин геноциду”, — розповідав юрист Микола Комаровський.
У квітні 2022 року після деокупації Київщини та фіксації вчинених там росіянами воєнних злочинів Верховна Рада України ухвалила Постанову про Заяву ВРУ “Про вчинення РФ геноциду в Україні”.
27 квітня 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи визнала депортацію та насильницьке переміщення українських дітей на територію Російської Федерації такими, що мають ознаки геноциду.
22 травня 2023 року Парламентська асамблея НАТО визнала злочини Росії проти України геноцидом.
19 січня 2023 року депутати Європарламенту підтримали резолюцію про створення спеціального трибуналу для розслідування російської агресії проти України. Вони підтвердили документально, що вважають: за злочини має понести відповідальність військове й політичне керівництво Росії та Білорусі. У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт російського президента Володимира Путіна. Ордер офіційно визнала Парламентська Асамблея Ради Європи.
Міжнародний суд ООН розглядає позов України проти РФ за конвенцією про геноцид. Відповідний позов Україна подала 26 лютого 2022 року. Українська сторона заявляє, що:
Нагадаємо, зараз історики збирають довоєнні фото українських міст, які стали жертвами урбіциду та були фактично знищені, аби зберегти інформацію про те, як жили ці міста. Жителям Маріуполя, Бахмута й Сєвєродонецька пропонують надсилати свої сімейні фото для архіву.