У Києві відкрили виставку плівкових фото, знятих військовим Андрієм Полухіним на Донеччині
Підтримати

Зробити резюме статті: (ChatGPT)

Підтримайте Вільне Радіо

Підтримати

У київському Mission Hub на стінах і бетонних колонах розмістили десятки чорно-білих фотографій, зроблених на Донеччині під час повномасштабної війни. На них — військові на позиціях, зруйновані будинки, окопи, поля та люди, з якими автор служив і працював. Поруч зі знімками можна прочитати короткі фрази або цілі історії.

21 листопада у столичному просторі відкрили виставку “Ревність до дому Твого зʼїдає мене”. Її автор — військовослужбовець 412 окремої бригади Безпілотних Систем Nemesis Андрій Полухін. Фотографії він зробив у 2023–2025 роках, коли служив у пресслужбі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила та супроводжував журналістів на позиції українських військових.

Андрій Полухін на відкритті виставки “Ревність до дому Твого зʼїдає мене” в Mission Hub. Фото: Вільне Радіо

Від помічника капелана до фотографа на фронті: як Андрій Полухін почав знімати військових

Андрій воює з 2014 року. Після Революції Гідності він вирушив на схід України помічником капелана, а згодом як медик брав участь в обороні Донецького аеропорту. Разом із Героєм України Ігорем Зіничем чоловік допомагав рятувати поранених військових. Під час боїв за аеропорт Андрій сам дістав поранення, а Новий термінал залишив за два дні до того, як російські військові його підірвали.

Після початку повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Спочатку служив санітаром, а згодом перейшов до пресслужби. Супроводжуючи журналістів на військові позиції, він почав брати із собою фотоапарат і знімати те, що бачив під час роботи.

“Фотографом я себе не позиціоную. Хоча один американський журналіст, коли я йому сказав, що ніколи професійно цим не займався, сказав, що професійний фотограф — той, кому за це платять. А оскільки це була державна служба, пресслужба 24 бригади, мені за це платили”, — розповідає Андрій Полухін.

Десятки бійців відпочивають у степу біля пікапа з прапором. Під фото табличка з історією пораненого військового. Фото: Вільне Радіо

Історії поруч із фотографіями: що розповідають червоні таблички

Поруч із фотографіями Андрій Полухін розмістив червоні таблички з описом. На одних — короткі фрази, на інших — особисті історії військових, записані від першої особи. Вони доповнюють знімки й розповідають про обставини, які не завжди можна побачити на фотографії.

Під світлиною зі степу розміщена розповідь бійця, який дістав поранень під час відступу з посадки. Через поранення він не міг бігти й залишився лежати на землі. У той момент військовий почав молитися, хоча до цього майже не ходив до церкви. За хвилину по нього повернувся побратим. Той не зміг пояснити свого рішення: казав, що не хотів повертатися, але відчував, ніби щось усередині підштовхувало його зробити це. Поранений військовий пояснює свій порятунок молитвою:

“Звісно, всі кажуть, що тут нічого такого немає. Але я знаю: я молився…”

Ще одна табличка розповідає про переживання піхотинців. У ній ідеться про постійну втому, думки про демобілізацію та усвідомлення того, що війну хтось має закінчити, навіть якщо до повернення додому ще далеко. Цю історію завершують слова подяки тим, хто залишається на передовій:

”Нашу оборону тримають люди в окопах. Дякую безмежно”.

Каплиця посеред поля, бійці в степу, руїни й силует військового на фотографіях Андрія Полухіна. Фото: Вільне Радіо

Фотографії на виставці не об’єднані в окремий маршрут. Андрій Полухін розмістив їх невеликими групами на стінах і бетонних колонах, тож відвідувачі можуть самі обирати, з якого знімка почати й у якому порядку розглядати роботи.

“Тут немає початку виставки й немає кінця. Вона розкидана по часу, по подіях. Це документальна історія, а не мистецький проєкт”, — пояснює автор.

На фотографіях — позиції піхотинців поблизу Нью-Йорка, тренування військових, а також Костянтинівка, Часів Яр та околиці Дружківки. Знімки охоплюють різні місця й моменти служби, які Андрій зафіксував у 2023–2025 роках.

Андрій Полухін розповідає відвідувачам про свої фотографії. Фото: Вільне Радіо

Андрій не планував окремих композицій і не мав заздалегідь визначеної концепції для фотографій. Знімки з’являлися під час роботи, коли він супроводжував журналістів на позиції.

“Я просто брав із собою фотоапарат, коли супроводжував журналістів, і фотографував те, що бачив”, — розповідає військовий.

На другий рік повномасштабної війни чоловік почав знімати на плівку. Важку цифрову камеру було незручно носити разом із бронежилетом і шоломом, тому він обрав компактний радянський фотоапарат “Агат-18К”, який поміщається в кишеню.

Боєць біля колеса автомобіля та інші кадри поруч із табличкою “На війну йдуть або з любові, або через її відсутність”. Фото: Вільне Радіо

Найважче, додає Андрій, — дізнаватися, що когось із людей, яких він знімав на фронті, вже немає серед живих. Тоді знімок лишається пам’яттю про цю людину.

Андрій Полухін показує відвідувачам знімки зруйнованих будівель і бійців у полі. Фото: Вільне Радіо

“Ревність до дому Твого зʼїдає мене”: що означає назва виставки

Назву виставки Андрій Полухін узяв із Біблії. Цим висловом він пояснює, чому люди добровільно залишають звичне життя, відмовляються від комфорту й безпеки та йдуть захищати свій дім. Слово “ревність” військовий пов’язує з небайдужістю до того, що для людини важливе: власної свободи, родини, народу та рідної землі.

Чорно-білу плівку Андрій також обрав не випадково. Такі знімки нагадують йому військову фотохроніку Першої та Другої світових воєн. Автор проводить паралель із тими історичними подіями, адже вважає, що масштаб війни, яку Росія веде проти України, дає підстави розглядати її в такому контексті.

Тризуб, викладений із набоїв в окопі, та двоє бійців, які сміються між мішками з піском. Фото: Вільне Радіо

“Іде вже котрий рік війни, і добровольців стає менше. Хотілося показати людей, які досі горять захистом своєї землі й дому, і чому вони це роблять”, — пояснює Андрій Полухін.

Боєць в окопі, поруч із ним пес. Фото: Вільне Радіо

Виставку можна відвідати до 23 грудня

На відкриття виставки прийшли військові, фотографи та журналісти. Окрім знімків, гості могли дізнатися й про іншу роботу автора: Андрій Полухін є співавтором книжки “Світло в долині смертної темряви”.

Виставка “Ревність до дому Твого зʼїдає мене” триватиме до 23 грудня 2026 року. Вона розміщена в Mission Hub за адресою: Київ, вулиця Михайла Максимовича, 3Г. Відвідати її можна з понеділка до середи, з 16:00 до 20:00. Вхід вільний.

Раніше ми розповідали, як у Києві наново вибудовують маріупольський простір ідентичності Vezha. До повномасштабного вторгнення він працював у водонапірній вежі архітектора Віктора Нільсена в центрі Маріуполя. Тепер команда простору збирає спогади маріупольців і символи міста в столичному “Будинку кіно”, де можна згадувати минуле й говорити про ідентичність.

 

Додати Вільне Радіо як бажане джерело в Google
Завантажити ще...