Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Російська пропаганда та чутки роками породжують десятки міфів навколо теми евакуації. Одні люди бояться, що їх “вивезуть на органи”, інші — що залишать посеред дороги, заберуть дітей або одразу після виїзду відправлять чоловіків на фронт. Нерідко це стає причиною, з якої люди відкладають виїзд до останнього.
Евакуаційник благодійного фонду “Схід SOS” Роман Бугайов розповів Вільному Радіо про те, які фейки зустрічає найчастіше, звідки вони беруться та як насправді проходить евакуація.
Найживучішим міфом про евакуацію Роман Бугайов називає історію про так звану “чорну трансплантологію”. Каже, цей фейк супроводжує роботу евакуаційників роками й досі залишається одним із найпоширеніших. Він згадує жінку, яку команда “Схід SOS” евакуювала з невеликого села між Миколаївкою та Словʼянськом. Уже дорогою вона кілька разів перепитувала, куди її везуть і де висадять.
“Мені сказали, що людей на органи вивозять”, — пояснила вона свої переживання.
Згодом жінка сама переконалася, що її страхи не мають нічого спільного з реальністю. Поки їй допомагали відновити документи й облаштуватися на новому місці, вона побачила, як працює система евакуації.
“Вона свою думку змінила протягом тижня. Але все одно це, мабуть, найпотужніший фейк останніх років”, — каже Бугайов.
За словами Романа Бугайова, майже так само часто люди бояться, що після виїзду їх просто дорогою висадять і залишать напризволяще.
Він пригадує історію маломобільного чоловіка, який під час усієї дороги хвилювався, що його не довезуть до місця призначення. Навіть коли евакуаційна машина прибула до транзитного центру, той ще не до кінця вірив, що допомога на цьому не закінчиться.
“Кажу йому, що ми вас із такої ситуації вивезли, і щоб що? Щоб тут покинути? Ми вам пообіцяли — ми це зробимо”, — згадує Роман.
За його словами, чоловік пройшов увесь шлях — від евакуації до розселення. А згодом навіть виїхав за кордон.
Після запровадження примусової евакуації дітей із небезпечних територій почав активно поширюватися ще один фейк. Російська пропаганда активно почала переконувати людей у тому, що дітей нібито просто забирають у батьків.
Роман Бугайов визнає, що тема непроста, адже сама процедура має багато організаційних і юридичних нюансів. Але наголошує, що в інформаційному просторі найчастіше показують лише фінальний етап.
За його словами, перед тим як питання доходить до поліції, із родиною проводять не одну розмову. Людям пояснюють, чому залишатися небезпечно, розповідають про варіанти евакуації та допомагають знайти місце, куди можна виїхати.
Він додає, що окрім державного розселення працюють громадські організації, які допомагають саме сімʼям із дітьми. Вони можуть запропонувати житло, допомогти з переїздом або навіть організувати виїзд за кордон. Втім багато людей просто не знають про ці можливості. Через це вони відкладають евакуацію, доки ситуація не стає критичною.
“Коли доходить до поліції і примусової евакуації, це означає, що до цього була не одна і не дві ґрунтовні розмови”, — наголошує Бугайов.
Саме фінальний етап — коли до евакуації залучають поліцію — найчастіше показує російська пропаганда, каже він. Попередні розмови, пояснення та спроби переконати батьків виїхати залишаються за кадром.
“Використовують цей фейк про те, що приїхали, викрали й поїхали. А люди дивляться на останні кілька хвилин процесу, який тривав, може, тижнями. Як це відбувалося до того — вже ніхто не хоче дізнаватися”, — говорить евакуаційник.
Побоювання щодо того, що чоловіків призовного віку одразу після евакуації передадуть до територіального центру комплектування, — ще один поширений міф, із яким регулярно стикаються евакуаційники.
Через цей страх люди нерідко відкладають виїзд до останнього. Так, в інтервʼю Вільному Радіо начальник Костянтинівської міської військової адміністрації Сергій Горбунов розповідав історію жінки, яка залишалася в місті через сина призовного віку. Вона боялася евакуюватися, адже була переконана, що хлопця одразу повезуть до ТЦК. Зрештою будинок родини зруйнував російський обстріл, а син загинув. Лише після цього жінка наважилася виїхати. Горбунов наголошував: в області неодноразово пояснювали людям, що тих, хто евакуюється, не везуть просто з дороги до ТЦК — людина має змогу дістатися безпечного місця та оговтатися після пережитого.
Роман Бугайов підтверджує, що перевірки документів на блокпостах справді трапляються, але реальність зовсім не така, як її описують у соцмережах.
“У нас траплялися такі випадки, коли на блокпосту при перевірці документів людей везли до ТЦК. Але за весь період нашої роботи таких ситуацій було лише три, і це мізерний відсоток”, — розповідає евакуаційник.
За його словами, у двох випадках чоловіків після перевірки швидко відпустили, після чого команда “Схід SOS” забрала їх і продовжила евакуацію. Ще один випадок був повʼязаний із проблемами в документах.
“Так, щоб хтось когось взяв і силою потягнув — такого не відбувається. А в страшилках можна прочитати, що ледь не на фронт після евакуації веземо”, — каже Бугайов.
За словами евакуаційника, майже всі подібні міфи мають однаковий шлях поширення. Спочатку вони зʼявляються в інформаційному просторі — зокрема в тіктоці та інших соцмережах. Найчастіше їх підхоплюють люди, які активно користуються смартфонами.
Наступним етапом стає “сарафанне радіо”. Люди переказують одне одному історії, при цьому першоджерело губиться в процесі переповідання.
“Коли до мене такі чутки доходять, я питаю людей: це з вашими родичами сталося? Хто це був? Більшість не може навіть пояснити, звідки взяла цю інформацію”, — каже Роман Бугайов.
Особливо швидко такі історії поширюються в укриттях, де люди тривалий час перебувають разом, спілкуються та поступово починають довіряти одне одному майже як рідним.
“Одна історія-страшилка, розказана в таких умовах, уже звучить для людей як істина”, — пояснює евакуаційник.
Та після евакуації люди бачать, як усе працює насправді й часто змінюють своє ставлення.
Та все ж значно частіше за пропаганду жителів прифронтових територій зупиняє невідомість, визнає Роман Бугайов. Люди просто не розуміють, де житимуть після виїзду.
“Більша частина тих, хто відмовляється, каже, що не знає, де буде жити. Це більше про житло. Але бували й випадки, коли люди боялися, що їх кудись заберуть або продадуть”, — розповідає евакуаційник.
Окрема категорія — літні люди, які не хочуть залишати будинок, навіть коли життя в ньому вже майже неможливе. Дехто прямо говорить, що воліє померти вдома, ніж виїхати в незнайоме місце.
Рішення часто змінюється лише після поранення або руйнування житла. Однак небезпека в таких випадках загрожує не лише тим, хто відмовляється виїжджати, а й родичам, які намагаються їх урятувати.
Так, в Олексієво-Дружківці, згадує Бугайов, літня пара відмовлялася від евакуації. По них виїхав син, але потрапив під обстріл і загинув.
“Трагедія одна потягнула за собою іншу. Таке трагічне «доміно»”, — говорить евакуаційник.
Подібні історії, за його словами, доводять, що рішення залишитися вдома під обстрілами може мати наслідки не лише для самої людини. Через нього ризикують також ті, хто згодом намагатиметься її вивезти.
На думку Романа Бугайова, боротися з фейками можна лише одним способом — більше розмовляти з людьми. Каже, що просто опублікувати номер телефону для евакуації й чекати, поки люди самі зателефонують — не ефективно.
“Треба проводити бесіди, треба їздити, інформувати. Одних номерів телефону недостатньо”, — говорить він.
Особливо важко евакуація дається тим, хто вже не раз мусив залишати свій дім. Адже серед людей, яких зараз вивозять із Миколаївки, Краматорська, Словʼянська, є переселенці з Луганщини, які переживають уже третю чи навіть четверту евакуацію.
“З ними теж треба проводити розмову, що не все ще втрачено, що ще можна поїхати й десь облаштуватися”, — каже Бугайов.
Такі розмови потребують часу, але результат, за його словами, помітний. Коли людям детально пояснюють, як відбувається евакуація і яку допомогу можна отримати після виїзду, більшість усе ж змінює свою думку.
“Ми бачимо таку картину, що після таких інформаційних сесій близько 80% людей погоджуються на евакуацію”, — розповідає він.
Втім, навіть зараз евакуаційники іноді стикаються з черговим пропагандистським наративом: мовляв, після приходу російської армії бойові дії припиняться й життя налагодиться.
Проте, за словами Романа Бугайова, останні роки дали достатньо прикладів, аби зрозуміти, що російська окупація не приносить людям ані безпеки, ані спокою. Саме тому, переконаний евакуаційник, найважливіше зараз — не дозволити страхам і фейкам залишити людей під обстрілами.
Нагадаємо, що низка населених пунктів Новодонецької громади потрапила під обов’язкову евакуацію дітей. За даними обласної влади, звідти мають вивезти 74 неповнолітніх.