Відтінки Соледара. Мисткиня створила міні-колекцію тканин, які пофарбовані місцевою флорою (ФОТО)
Богдана Войтенко збирала на Донеччині степові трави, ґрунт та фарбувала ними тканину. А закріплювала принти місцевою сіллю. Ми разом з нею подивилися, які візерунки утворюються в цьому регіоні.
Богдана на “ти” з травами: із зібраного на Юрчиній горі Соледара чебрецю заварює в соледарському офісі ІЗОЛЯЦІЇ чай та пригощає всіх, хто є. На ній — сорочка, фарбована власноруч листям троянди.
“А ця майка фарбована соледарською землею! Я вперше експериментувала саме з мінеральними барвниками. Коли ми пішли на прогулянку, то перше, що мені впало в око, — це колір землі якраз після дощу — оцей червоний теракотовий! Колір на тканині мені дуже подобається — теплий рожевий відтінок”, — розповідає Богдана Войтенко.
Богдана показує зразки тканин, пофарбовані під час її тижневої арт-резиденції місцевими степовими травами. Вони чарівних натуральних відтінків жовтавого та зеленого. На деяких з них з майже фотографічною чіткістю відбився малюнок рослин.
“Я вперше на Донеччині, тому мені було легко помітити щось інше, відмінне від того, до чого я звикла. Дуже рада, що потрапила сюди саме у червні: він соковитий, квітучий та дуже багатий на рослинність”, — зазначає мисткиня.
Як можна пофарбувати тканину флорою з Соледара Богдана показує на прикладі. З собою у неї деякі шматки пофарбованої матерії, які вже розкроєні деталями одягу: рукави та полички сорочок. Вони з шовку та інших, цупкіших, тканин.
На одному з принтів — найбільш упізнавана рослина українського степу — ковила.
“Тут я вперше побачила цю рослину в природі, і хотілося поекспериментувати з нею. Навряд чи там є дубильні речовини, але саме насіння дало відбиток, його чітко видно”, — показує свій ковиловий принт майстриня.
Фарбування травами та мінеральними барвниками — дуже давнє мистецтво, ще з часів наскальних малюнків. А зараз стародавні техніки фарбування вдосконалилися. Аби максимально використати властивості рослин для принтів на тканині, Богдана обробляє її до та після фарбування хімікатами.
“Тканина фарбується від 1,5 до декількох годин, ґрунтом — до декількох днів. Взагалі, з технікою можна експериментувати: можна залишити тканину з рослинами у воді на сонці, на кілька тижнів: іноді ефект бродіння теж підсилює колір, і можна досягати різних ефектів”, — розкриває лише деякі технічні секрети майстриня.
Аби пофарбувати тканину землею, Богдана готує розчин ґрунту та замочує в ньому підготовлену тканину.
“Я замочила буквально на добу. Але ґрунт потрібно гарно висушувати, дрібнити, фільтрувати, відстоювати — це довготривалий процес. Потім промила від часточок ґрунту та перемежовувала з полосканням у соляному розчині”, — ділиться секретами Войтенко.
“Цей приємний рожево-бежевий — це земля. Я додавала інші елементи, аби відтінити основний тон. Видно, що основний тон може фактурно лягати на тканину. Цяточки — це морена фарбувальна, а чорний — це залізо”, — розповідає Богдана.
Аби перенести пігменти на тканину, вона робить розчини й у них замочує тканину. А для того, аби фарба залишалася на тканині довше, її треба закріпити. Для цього у процес додавалася соледарська сіль, поклади якої завтовшки в десятки та сотні метрів — просто під ногами, під містом Соледар.
Всі ці процеси дещо тривалі, і не завжди впевнений яким буде кінцевий результат, каже мисткиня.
“Для мене це свого роду теж медитація — ніщо не робиться швидко, тому рослинні барвники дають мені купу натхнення. Я експериментую з ними, отримую різні ефекти, іноді не можу контролювати результат. І це теж кайфово: відпускати та віддавати контроль природі!”, — розповідає Богдана Войтенко.
Попри “соляний фіксаж” з кожним пранням рослинна фарба неминуче вимивається.
“Але все одно лишиться відтінок. Вимагати від рослинних барвників неонового жовтого чи рожевого неможливо. Це більш спокійна природна гамма, яка буде змінюватись з часом. І це нормально, природньо: адже ми теж з часом змінюємося”, — зазначає мисткиня.
Нагадаємо, українські науковці розповіли про роль українського степу в історії людства та України зокрема. Вони закликали зберігати ділянки степової рослинності від розорювання.
Читайте також:
- Об’єднає степ: На Донеччині розробляють новий бренд області (ФОТО, ВІДЕО)
- Мешканець Донеччини свідомо відмовляється від експлуатації паю, аби відродити на ньому степ. Як це відбувається
- В Соледарській ОТГ зняли фільм про озера, під якими колись були шахти
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.