Богдана Войтенко збирала на Донеччині степові трави, ґрунт та фарбувала ними тканину. А закріплювала принти місцевою сіллю. Ми разом з нею подивилися, які візерунки утворюються в цьому регіоні.
Богдана на “ти” з травами: із зібраного на Юрчиній горі Соледара чебрецю заварює в соледарському офісі ІЗОЛЯЦІЇ чай та пригощає всіх, хто є. На ній — сорочка, фарбована власноруч листям троянди.
“А ця майка фарбована соледарською землею! Я вперше експериментувала саме з мінеральними барвниками. Коли ми пішли на прогулянку, то перше, що мені впало в око, — це колір землі якраз після дощу — оцей червоний теракотовий! Колір на тканині мені дуже подобається — теплий рожевий відтінок”, — розповідає Богдана Войтенко.
Для довідки:Взимку в Соледарі стартувала арт-резиденція “Заземлення” платформи культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. Ідея полягає в тому, що люди мистецтва кидають своє звичне середовище, приїжджають на тиждень на Донеччину, надихаються тут та роблять щось творче у будь-якій сфері. Це може бути відео- або саунд-арт, скульптура, інсталяція тощо. Учасники резиденції мають закінчити свої роботи до середини серпня.
Богдана показує зразки тканин, пофарбовані під час її тижневої арт-резиденції місцевими степовими травами. Вони чарівних натуральних відтінків жовтавого та зеленого. На деяких з них з майже фотографічною чіткістю відбився малюнок рослин.
“Я вперше на Донеччині, тому мені було легко помітити щось інше, відмінне від того, до чого я звикла. Дуже рада, що потрапила сюди саме у червні: він соковитий, квітучий та дуже багатий на рослинність”, — зазначає мисткиня.
Як можна пофарбувати тканину флорою з Соледара Богдана показує на прикладі. З собою у неї деякі шматки пофарбованої матерії, які вже розкроєні деталями одягу: рукави та полички сорочок. Вони з шовку та інших, цупкіших, тканин.
На одному з принтів — найбільш упізнавана рослина українського степу — ковила.
“Тут я вперше побачила цю рослину в природі, і хотілося поекспериментувати з нею. Навряд чи там є дубильні речовини, але саме насіння дало відбиток, його чітко видно”, — показує свій ковиловий принт майстриня.
Фарбування травами та мінеральними барвниками — дуже давнє мистецтво, ще з часів наскальних малюнків. А зараз стародавні техніки фарбування вдосконалилися. Аби максимально використати властивості рослин для принтів на тканині, Богдана обробляє її до та після фарбування хімікатами.
“Тканина фарбується від 1,5 до декількох годин, ґрунтом — до декількох днів. Взагалі, з технікою можна експериментувати: можна залишити тканину з рослинами у воді на сонці, на кілька тижнів: іноді ефект бродіння теж підсилює колір, і можна досягати різних ефектів”, — розкриває лише деякі технічні секрети майстриня.
Аби пофарбувати тканину землею, Богдана готує розчин ґрунту та замочує в ньому підготовлену тканину.
“Я замочила буквально на добу. Але ґрунт потрібно гарно висушувати, дрібнити, фільтрувати, відстоювати — це довготривалий процес. Потім промила від часточок ґрунту та перемежовувала з полосканням у соляному розчині”, — ділиться секретами Войтенко.
“Цей приємний рожево-бежевий — це земля. Я додавала інші елементи, аби відтінити основний тон. Видно, що основний тон може фактурно лягати на тканину. Цяточки — це морена фарбувальна, а чорний — це залізо”, — розповідає Богдана.
Аби перенести пігменти на тканину, вона робить розчини й у них замочує тканину. А для того, аби фарба залишалася на тканині довше, її треба закріпити. Для цього у процес додавалася соледарська сіль, поклади якої завтовшки в десятки та сотні метрів — просто під ногами, під містом Соледар.
Всі ці процеси дещо тривалі, і не завжди впевнений яким буде кінцевий результат, каже мисткиня.
“Для мене це свого роду теж медитація — ніщо не робиться швидко, тому рослинні барвники дають мені купу натхнення. Я експериментую з ними, отримую різні ефекти, іноді не можу контролювати результат. І це теж кайфово: відпускати та віддавати контроль природі!”, — розповідає Богдана Войтенко.
Попри “соляний фіксаж” з кожним пранням рослинна фарба неминуче вимивається.
“Але все одно лишиться відтінок. Вимагати від рослинних барвників неонового жовтого чи рожевого неможливо. Це більш спокійна природна гамма, яка буде змінюватись з часом. І це нормально, природньо: адже ми теж з часом змінюємося”, — зазначає мисткиня.
Нагадаємо, українські науковці розповіли про роль українського степу в історії людства та України зокрема. Вони закликали зберігати ділянки степової рослинності від розорювання.
Читайте також: