Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо морського піхотинця Андрія Гребу, який зростав на Полтавщині. Чоловік сам обрав для себе шлях військового, підписав контракт із ЗСУ за два роки до повномасштабного вторгнення і дуже пишався службою в армії.
Історію воїна опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих внаслідок російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Андрій Греба народився у селі Березинка на Закарпатті. Коли хлопцю було шість років, родина переїхала до села Паніванівка на Полтавщині. Там він виріс та закінчив школу.
Після навчання Андрій вступив до Кременчуцького професійно-технічного училища №7, де здобув фах зварювальника.
У лютому 2020 року чоловік уклав контракт зі Збройними силами України. Служив у складі 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського в Миколаєві. Обіймав посаду техніка реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Сестра Крістіна згадує Андрія як доброго хлопця. Через сімейні обставини у дитинстві вони певний час жили окремо, але вже в дорослому віці почали більше спілкуватися.
“Брат дуже пишався, що служить в армії”, — розповідала сестра захисника.
Востаннє вони спілкувалися 24 лютого 2022 року — тоді Андрій подзвонив Крістіні, щоб привітати її з днем народження.
Дружина Віта востаннє говорила з чоловіком 17 березня 2022 року. Тоді морпіх перебував у Маріуполі, де українські військові тримали оборону міста.
“Говорив, що дуже важко. Вони сиділи в бункері, й там не було зв’язку, але через генератор чоловік все-таки зміг мені зателефонувати. Я запитала про свого брата – чи бачив він його, вони разом були у Маріуполі. Андрій відповів, що бачив. Остання його фраза: «Я не знаю, чи ми повернемося додому»”, — згадувала дружина військового.
Після цього зв’язок із Андрієм обірвався. Згодом товариш по службі написав Віті, що її чоловіка більше немає. Пізніше це підтвердили й у військовій частині.
За життя Андрій Греба був нагороджений медалями “За відвагу” та “За оборону рідної держави”, почесними нагрудними знаками “За взірцевість у військовій службі”, “За сумлінну службу” та “За зразкову службу”. Посмертно захисника нагородили орденом “За мужність” III ступеня.
Захисника поховали 26 липня 2022 року на Алеї слави кладовища у селищі Семенівка на Полтавщині.
У Андрія залишилися дружина, донька, батьки та сестра.
Світла пам’ять.