9 вересня з прифронтового Майорська до Бахмута відправився автобус, на який мешканці чекали місяцями. До цього вони фактично були відрізані від решти світу. Дістатися до державних установ та навіть купити ліки було вкрай важко.
8 ранку. Біля КПВВ “Майорське” зо 20 місцевих з торбами й наплічниками чекають на автобус. Він відвезе їх до сусіднього міста, якого вони не бачили більш ніж рік.
За пів години на КПВВ прибуває великий червоний “бус”. Один за одним пасажири заходять, вітаються з водієм і розміщуються. Кінцева точка — центр Бахмута. Там автобус кілька годин чекає на пасажирів, а потім везе їх назад. У сумках втомлених мандрівників — їжа та такі необхідні ліки.
Коли на сході почалась війна, на межі з тимчасово окупованою територією “виросли” блокпости й КПВВ. Один із таких є в Майорську. Раніше з прилеглих міст туди ходили автобуси. Нині ж ані автобусів, ані руху на КПВВ немає — з початку карантину бойовики тримають свій пост закритим.
“Так, їздив автобус. Їздив раз на тиждень. Давали від Бахмута. Спочатку два рази на тиждень, потім раз на тиждень, а потім й зовсім перестали”, — згадує місцева мешканка Людмила Іванівна.
Після того, як зник останній автобус, мешканці селища залишилися взагалі без громадського транспорту. Дехто з місцевих одразу ж ухопився за можливість на цьому підзаробити.
“Їм це на руку, вони за великі гроші возять нас на машинах. Ось у мене в доньки заболів зуб, і довелося везти її на машині. Ми в Торецьк їздили, довелося віддати 400 гривень”, — скаржиться мешканка Майорська Наталя.
Такі гроші можуть знайти далеко не всі, тож більшість жителів прифронтового селища залишалися в ізоляції від найнеобхіднішого.
“Ми взагалі були відірвані від світу. Взагалі тут сиділи: ані виїхати, ані під’їхати. Добре хоча б магазин відкрили, щоб ми могли хліб купити. А так взагалі не виїжджали. Я ось три місяці не виїжджала нікуди. Перший раз ось поїду”, — розповідає Людмила Іванівна.
“Жили в ганьбі 21 століття!” — додає її сусід.
Така проблема типова для всіх сіл і селищ поряд з війною. Про соціальний автобус, який міг би безкоштовно возити місцевих, заговорили ще наприкінці липня.
“За даними моніторингу було виявлено 93 населені пункти вздовж лінії розмежування, в яких відсутнє регулярне транспортне сполучення, де люди зіштовхуються з проблемою доступу до сервісів та соціально-адміністративних послуг”, — розповідає Вільному радіо керівник гуманітарної місії “Проліска” Євген Каплін.
9 вересня мешканці Майорська нарешті поїхали до сусіднього міста на автобусі. Все як і раніше, окрім однієї деталі: за проїзд платити не просили.
“Їдемо в Бахмут. У нас же більше нікуди. Придбати щось, в лікарню, в пенсійний, у соцслужби”, — говорить Людмила Іванівна.
“На цей рахунок я так скажу: звісно, допомога буде велика, але залежить від того, як автобус ходити буде. Якщо буде нормально ходити два рази на тиждень, то це буде дуже добре”, — додає Михайло Федорович, який стоїть поруч.
Якраз такий графік і затвердили для мешканців Майорська: автобус ходитиме щосереди та щосуботи. Записатися на рейс можна у представників ГМ “Проліска” за номером (099) 601 34 15.
Як зазначає Євген Каплін, акцію запровадили на рік. Після цього соціальним транспортом будуть опікуватися обласні адміністрації.
Загалом транспортним сполученням благодійники зв’язали 58 населених пунктів уздовж лінії розмежування.
“Це сумарно 49 маршрутів, з яких 37 здійснюватимуть перевізники, які виграли у тендері. А ще 12 більш важкодоступних маршрутів будуть здійснюватися повнопривідними мікроавтобусами після отримання письмових гарантій з обох сторін, бо там маршрути проходять по відкритій місцевості через ділянки, які прострілюються”, — розповідає керівник гуманітарної місії “Проліска”.
Читайте також: