Третій рік повномасштабної війни з Росією захисники Донеччини зустрічають в обороні. Від початку відкритого вторгнення військовим країни-агресорки вдалось окупувати весь південь області від Маріуполя до Вугледара, а також Бахмут, Соледар і прилеглі населені пункти. А віднедавна під контроль загарбників перейшли Мар’їнка й Авдіївка. Нині під контролем ЗСУ залишаються близько 42% регіону. Згадуємо, якими були два роки великої війни на Донеччині.
Донецька область однією з перших прийняла удар на початку відкритого вторгнення Росії. Перші місяці повномасштабної війни минули в тяжких боях за Маріуполь і Волноваху.
Відео: Youtube/Телеканал Конкурент TV
Втримати південь не вдалося: весна 2022-го закінчилася втратою 5,7 тисячі квадратних кілометрів території. Це вся південна частина регіону, яка до цього перебувала під контролем української влади: Маріуполь, Ялта, Мангуш, Урзуф, Волноваха та прилеглі населені пункти. Росіяни підійшли впритул до Вугледара, й відтоді бої за місто не припиняються.
Важкою ситуація була й на півночі області: Лиман російські загарбники захопили ще наприкінці травня 2022 року. В останній день літа лінія фронту на цьому відрізку простягалася вздовж Сіверського Дінця. За винятком Святогірської лаври у тимчасовій окупації опинився й майже весь Святогірськ та більша частина півночі області.
Так українська влада втратила контроль над ще 1,1 тисячею квадратних кілометрів території Донеччини.
Та вже у вересні 2022-го ЗСУ розпочали потужний контрнаступ, результатом якого стало звільнення Лимана, Святогірська та інших територій на півночі Донеччини.
До Бахмута й навколишніх міст армія країни-агресорки підбиралася з Луганської області. Швидких просувань на початку відкритого вторгнення тут не було, але наприкінці травня 2022-го росіяни окупували Світлодарськ та Миронівське.
У грудні загарбники впритул наблизилися до Соледара та вже заходили на східні околиці Бахмута. Сусідні села Опитне, Андріївка та Курдюмівка на той момент були вже окуповані. Бої тривали за Кліщіївку та околиці Бахмута.
Загалом за 2022 рік під контроль окупантів перейшли 850 квадратних кілометрів у північно-східній частині Донеччини.
6 січня 2023 року армія загарбників захопила село Бахмутське на південний схід від Соледара. Після цього окупанти перейшли до штурму самого міста.
Армія загарбників зосередила навколо Соледара у 3-5 разів більше бійців, ніж було у ЗСУ, тому захисники мусили відійти від міста. Соледар вважається окупованим з 25 січня 2023 року.
Відео надане Вільному радіо бійцем 93-ї бригади ЗСУ
Наступ росіян у бік Бахмута тривав упродовж усієї весни 2023 року. Тоді найманці ПВК “Вагнер” створили південний фланг, із якого насувалися на околиці міста. А після тимчасової окупації Соледара та деяких навколишніх сіл тиск на Бахмут почався й з півночі.
У травні 2023 року, попри важкі бої за Бахмут, ЗСУ довелося відійти від міста й зайняти оборону неподалік.
У 2023 році лінія фронту на Вугледарському напрямку проходила поряд із Зеленим Полем, Новосілкою, Времівкою, Золотою Нивою, Пречистівкою та Вугледаром. Окупанти називали цю ділянку фронту Времівським виступом, бо тривалий час не могли подолати оборону ЗСУ біля цього села. Времівський виступ утворився 2022 року внаслідок російського наступу на межі Запорізької та Донецької областей.
Влітку 2023-го бійцям ЗСУ вдалось успішно контратакувати росіян та звільнити близько 199 квадратних кілометрів території. Від загарбників тоді очистили села Урожайне, Старомайорське, Нескучне, Благодатне, Рівнопілля, Макарівку та Сторожове.
На третій рік відкритої війни з Росією в тимчасовій окупації залишається весь південь Донеччини, це близько 5,5 тисяч квадратних кілометрів. Ці дані не враховують територій, захоплених росіянами у 2014 році.
Ротація російських підрозділів після важких боїв за Бахмут та тимчасове затишшя на цій ділянці фронту стало сигналом дії для підрозділів ЗСУ: українські захисники почали тиснути на російську армію на південь від Бахмута.
Влітку та восени 2023-го українським підрозділам вдалося звільнити близько 51 квадратного кілометра під Бахмутом, у тому числі села Кліщіївку та Андріївку.
Усі два роки відкритого вторгнення росіян у зведеннях Генерального штабу та поліції фігурувала Авдіївка. Ці “ворота у Донецьк” наприкінці 2023 року стали найгарячішою ділянкою фронту на Донеччині. Ситуація різко загострилась 10 жовтня, коли російські військові почали масовано атакувати позиції ЗСУ навколо міста.
Паралельно росіяни просувалися на захід від Донецька. У грудні їм вдалося захопили руїни Мар’їнки. Пізніше тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що цього міста на Донеччині більше немає — російські атаки буквально стерли його з лиця землі.
У другій половині лютого 2024 року бригади ЗСУ мусили відійти від Авдіївки.
Попри втрати, загарбники не збавили обертів та наприкінці лютого 2024-го атакують прилеглі села Ласточкине та Побєду.
Другі роковини початку відкритої війни ЗСУ зустрічає у непростому становищі. Палата представників США пішла на канікули, не розглянувши виділення допомоги Україні, а новий закон про мобілізацію, який має поповнити втрати війська, так і не ухвалили.
Станом на 24 лютого 2024 року під контролем ЗСУ залишаються близько 42% Донецької області. Регіон є епіцентром найважчих боїв.
