Маріупольська Центральна міська бібліотека ім. Короленка на початку відкритого вторгнення стала для містян прихистком від російських ударів. Але сама будівля масованих обстрілів не витримала. Разом з приміщеннями згоріли й багато книжок. Відродити бібліотеку в евакуації намагається її директорка. Зараз вона збирає книги, щоб поповнити бібліотечний фонд.
Далі — пряма мова директорки найбільшої бібліотеки у Маріуполі Вікторії Лісогор.
В Маріуполі було 15 бібліотек. Зараз не залишилось практично жодної, бо усі будівлі або повністю зруйновані, або пошкоджені. Фонд теж не зберігся. Лише у нашій Центральній бібліотеці ім. Короленка було 140 тисяч книжок. Книги постраждали й тому, що люди брали їх на розпалювання вогнищ: просто відкривали бібліотеки та забирали книги, бо треба було їжу готувати. Воєнний час, ніхто нікого не міг зупинити…
Ми жили у сховищах бібліотеки
Я жила в бібліотеці з 24 лютого по 16 березня. Але коли було вже бомбардування бібліотеки (це було того ж дня, коли й драмтеатр розбомбили), то ми зрозуміли, що ми просто там не виживемо. Тоді довелося нам звідти тікати.
Спочатку там були лише ми зі співробітницею зі своїми доньками. Потім після 6 березня, коли почалось масоване бомбардування центру міста, до бібліотеки стали приходити люди з навколишніх будинків, бо там у підвалах не вистачало місця.
З 14 березня потрошку вже почали виїжджати з міста. Хтось виїжджав — не доїжджав, хтось виїжджав і передавав, що можна виїхати.
Поки працюємо в евакуації
16 березня ми теж ризикнули й виїхали. До Запоріжжя ми діставалися 10 діб. В евакуаційних автобусах нас тримали понад добу на Василівці. Спочатку ми жили в Полтавській області, але, трохи оговтавшись, зрозуміли, що час працювати. Донька знайшла у Дніпрі роботу, мене приєднали до “ЯМаріуполь. Культура”. І ми вирішили, що бібліотека повинна жити, ми мусимо її відродити. Ми не маємо сумнівів, що зможемо повернутись.
А щоб повертатись, нам треба мати літературу. Поки працюємо в евакуації. Ми плануємо відкрити у Дніпрі хоч якийсь осередок маріупольської Центральної бібліотеки ім. Короленка. Зараз вирішуємо питання щодо приміщення.
У нас було 97 працівників. Слава богу, всі живі, частина виїхала з Маріуполя. Але у Дніпрі поки що тільки я. Сподіваюсь, якщо справи підуть добре, хтось з колективу долучиться до мене тут. Поки я сама починаю відновлювати й відроджувати бібліотеку.
Я не очікувала, що люди надсилатимуть стільки книг
Я написала в соцмережах оголошення з проханням надіслати нам книги, але не очікувала, що відгукнеться так багато людей. І коли вже назбирала понад 200 книг, їх не було де складати у мене в квартирі. Я попросила допомоги в колег з Дніпровської Центральної міської бібліотеки. І тимчасово книги зберігаємо там. Дякувати чоловікові, приїхав на вихідні, і ми відвезли з квартири п’ять коробок книжок.
Я тішуся, що люди так відгукнулися, до мене зараз прямує ще кілька посилок. Але через великий наплив я поки прошу притримати книги та надіслати їх, коли ми знайдемо приміщення для бібліотеки. У мене лежить 25 номерів людей, які готові нам надіслати книги, коли ми знайдемо місце й облаштуємось. Поки у нас ще немає приміщення, але я планую 30 вересня на Всеукраїнський день бібліотек провести виставку про літераторів, загиблих у Маріуполі.
Втратили унікальні видання маріупольських літераторів
Від бомбардувань у Маріуполі ми втратили унікальні видання. Дуже-дуже шкода знищеного фонду Історико-краєзнавчої бібліотеки-філії ім. М.С. Грушевського. Бо там були зібрані видання літераторів Маріуполя. Їх, на жаль, ми втратили, бо та бібліотека горіла після прямого влучання.
Під обстрілами ми зі співробітницею рятували старовинні видання. Але їхню долю я не знаю. У нас були старі книжки Шевченка, Гоголя 1805 року… Коли тікали з нашого сховища, 5 пакунків книг ми вивезли в іншу будівлю. Я дівчатам своїм, які залишилися в Маріуполі, сказала: якщо буде можливість, підіть, пошукайте ті книги. Але вони бояться йти туди, бо там зараз якась комендатура.
Два поверхи просто склались від вибуху
Центральна бібліотека, де ми ховались, дуже постраждала: була на будівлю пряма наводка з 19 на 20 березня. Два поверхи одразу впали. Будівля дуже пошкоджена, хоча вона пережила Другу світову війну. Це будівля 1905 року.
Ми жили там у книгосховищах. Бо вони без вікон, і з товстими стінами. В самому сховищі більш-менш література збереглася, але там все відкрито, і вже дуже багато книжок винесли. І багато книжок в дірках від перестрілок.
На більш свіжих фото бібліотеки я побачила, що руйнувань стало більше, хоча бойових дій в місті вже не було. Виявилось, росіяни знешкоджували нерозірвані снаряди просто на території бібліотеки, нікуди їх не вивозячи.
Окупанти планують відкрити бібліотеки та завозять свої книжки
Зараз у Маріуполі окупаційна влада планує відновити роботу бібліотек. Хочуть відкрити 4 бібліотеки замість 15, які у нас були. Перебирають ті книжки, що вціліли. Ті, що українською, їх не цікавлять. А у нас було 70% фонду україномовного. Якісь книжки, в основному енциклопедії, витягують і забирають у ті бібліотеки, що планують відкривати. Читала, що вже приїхала фура з літературою з Москви. Українські книжки їм не потрібні, будуть пхати в голови своє. Одна співробітниця була у нас бібліотекаркою та на пів ставки прибиральницею, тепер вона т.в.о. директора бібліотеки…
Я змогла вивезти лише електронну книгу. Моя заступниця вивезла якусь частину бібліотечного архіву. Але вона зараз у Німеччині, у них у таборі поганий інтернет, тож поки вона не може його надіслати. Але принаймні воно збереглося.
***
Усі охочі поділитись книгами для відновлення бібліотечного фонду можуть принести їх до Дніпровської Центральної міської бібліотеки за адресою: вул. Воскресенська, 23, 3-й поверх.
Для уточнення, куди надсилати посилки з інших міст, зв’язатись з Вікторією можна тут або за телефоном +38 096 32 32 935.
Раніше ми розповідали, що в Маріуполі окупанти спалили книжки у бібліотеці при храмі Святителя Петра Могили та Собору Успіння Пресвятої Богородиці. Зараз цю бібліотеку відновлюють у Дніпрі в резиденції “Вільний Простір – Little Mariupol”.
Читайте також: