Місце, де б‘ється велике серце маленького Маріуполя: як працює у Дніпрі резиденція “Little Mariupol”
“Little Mariupol” у Дніпрі — це вільний освітній простір разом із кав’ярнею. Тут допомагають військовим та переселенцям, організовують різноманітні заходи, пригощають напоями та солодощами. Резиденцію створювали маріупольці в першу чергу для таких самих переселенців. Та нині вона стала улюбленим місцем для зустрічей й для багатьох дніпрян.
“Little Mariupol” розташований на одному з проспектів Дніпра. Те, що тут працюють саме маріупольці видно здалеку.
Одразу за дверима кав’ярня, далі — освітній простір. Власник кафе та водночас бариста — маріуполець Володимир Лихачов. Чоловік одразу пропонує напої. Ділиться, каву тут роблять з трьох видів зерен — два сорти арабіки та один робусти. Це саме той рецепт, який свого часу припав до смаку маріупольцям.
Володимир пригощав чаєм та кавою жителів Маріуполя протягом 15 років. Мав два магазинчики — там можна було взяти напої з собою або придбати зерна чи чай. Це був сімейний бізнес, згадує підприємець. Облаштувати лавки в Маріуполі допомагали батьки, дружина та брат. А за смачною кавою, доповнює Володимир, сходилися чи не з усіх районів міста. Через війну чоловік втратив власну справу.
“Це була робота насамперед для задоволення. Це було місце зустрічі, дуже багато приходило друзів моїх, дуже ностальгічні спогади. Ми працювали там разом із дружиною, тепер вона і тут зі мною працює, теж робить каву, навіть краще ніж я. У неї добре виходить спілкування із клієнтами. Її в Маріуполі дуже любили клієнти, їм подобалося купляти каву саме в неї”, — ділиться спогадами підприємець.
Саме так, за кавою, тут знайомляться із переселенцями, які приходять по допомогу, ділиться автор ідеї маленького Маріуполя у Дніпрі Кирило Долібмаєв. Чоловік також з цього міста, до початку відкритої війни був співзасновником культурного хабу при церкві.
Виїхати з Маріуполя родині Кирила довелося у перші дні після вторгнення, українські активісти були у так званих “розстрільних списках” росіян, пояснює чоловік. У Дніпрі він долучився до волонтерства в гуманітарному хабі “Доброго ранку, ми з Маріуполя”. Згодом зрозумів: людям потрібна не тільки гуманітарна допомога, а і психологічна. Так і народилася ідея резиденції “Little Mariupol”. Тоді ж Кирило познайомився із підприємцем Володимиром Лихачовим. Вільний простір і кав’ярню вирішили об’єднати.
“Я запропонував йому співпрацю, але були умови. Бізнес повинен бути соціальним, в нього половина прибутку йде на допомогу переселенцям та військовослужбовцям. І він буде нам допомагати з оплатою оренди”, — розповідає Кирило Долімбаєв.
Ідея була ще й у тому, аби дати переселенцям можливість заробляти та розвиватися, ділиться засновник резиденції. Тому в команді працюють люди зі сходу країни, кілька людей з Маріуполя та двоє з Сєвєродонецька. Разом із Володимиром тут робить каву і Анна — жінка працювала диспетчеркою таксі в рідному Сєвєродонецьку. У Дніпрі, каже, випадково познайомилася із власником кав’ярні.
“Змінили ми місто, своє життя, напевно настав час і змінювати професію. Я ніколи не думала, що працюватиму ось так, але я задоволена, мені подобається. Можливо наберусь досвіду тут, а після перемоги може навіть спробую своє щось відкрити у Сєвєродонецьку”, — ділиться враженнями від нової роботи Анна.
Обидва приміщення автор ідеї вільного простору Кирило Долімбаєв орендував власним коштом. Дуже допомогли представники міжнародних організацій.
“На мене самостійно вийшли представники ООН та USAID, вони бачили чим я займаюсь і запропонували допомогу. Вони по заявці придбали для нашого простору меблі та техніку. Кав’ярню я вже робив за власний кошт”, — доповнює Кирило.
Ще кілька місяців тому тут були лише стіни. Із ремонтом впоралися за місяць, його робили власноруч усією командою.
В інтер’єр додали багато Маріуполя. Ось ці картини прикрашають стіну навпроти барної стійки, вони з’явилися тут першими.
Пізніше картинами доповнили й інші куточки резиденції. Більшість з них створювали митці з Маріуполя. Ось ці можна придбати, гроші витратять на втілення мрій маленьких переселенців.
Є і картини дніпрян. Ось цю вирішив подарувати резиденції гість кав’ярні.
Оздобили витворами мистецтва і приміщення вільного простору. Тут багато дитячих малюнків переселенців. Ось цей, ділиться бариста Володимир Лихачов, його улюблений — тут зображений його рідний район Маріуполя.
А ще — тут багато книжок, зараз майже три тисячі. Кирило Долібмаєв згадує, в Маріуполі при храмі Святителя Петра Могили була бібліотека ім. Василя Стуса, там було понад 7 тисяч книжок. Їх спалили окупанти разом з російськими священиками. Нині бібліотеку відновлюють.
Літературу приносять небайдужі люди, а ще допомагає грузинська діаспора у Вашингтоні — вони купують сюди книжки українських видавництв. Здебільшого тут примірники українських авторів. Та є і твори російською — їх небагато, для них виділили окреме місце.
“Ми спеціально їх залишили, ось на підвіконні стоять книжки російською, є вони. Цим ми і відрізняємося від росіян, ми не спалюємо та не викидаємо книжки”, — пояснює Кирило.
Взяти почитати книжку тут може кожен охочий, неважливо переселенець це чи дніпрянин. Також безкоштовно тут влаштовують кінопокази, концерти, лекції та багато інших заходів.
Окрім цього, в резиденції можна отримати й гуманітарну допомогу, її надають різні волонтерські організації. Здебільшого допомагають малечі. Так, наприклад, днями 30 школярів отримали ноутбуки для дистанційного навчання, із цим допоміг фонд Сергія Притули. Піклуються й про тваринок — годують смаколиками врятованих з під обстрілів чотирилапих.
Анонси подій, що проводять у резиденції можна дізнатися у їхньому інстаграмі.
А допомогти проекту можна за реквізитами:
PayPal: [email protected]
МоноБанк 5375411500922880
ПриватБанк 4731219114792710
Читайте також:
344Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
