Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Українським захисникам та їхнім родинам доводиться збирати документи для виплат, шукати інформацію про лікування чи з’ясовувати статус зниклого безвісти за багатьма процедурами, з якими вони ще не стикались. Щоб зняти це навантаження з бійців та їхніх сімей, у Збройних силах України створили спеціальну структуру — групи соціального супроводу.
Як це працює, хто може отримати допомогу та чому ці підрозділи є важливою ланкою комунікації між армією і родиною розповідаємо у матеріалі Вільного Радіо.
Тривалий час функцію підтримки бійців брали на себе волонтери, ініціативні командири або побратими. Такі групи існували фактично “за периметром” офіційного війська. Проте досвід показав, що цей механізм потребує системності.
З 2024 року групи соціального супроводу (або патронатні служби) стали офіційною штатною структурою у ЗСУ. Тепер такі підрозділи створюються в органах військового управління, військових частинах, навчальних центрах та шпиталях. Їхня діяльність регулюється постановою Кабміну та спеціальною Дорожньою картою Генштабу.
Головний структурний підрозділ, який координує цю роботу — Центральне управління цивільно-військового співробітництва (ЦУЦВС, CIMIC J9) Генштабу ЗСУ.
Саме фахівці на місцях — у бригадах та батальйонах — стають “єдиним вікном” для звернень. Вони підтримують зв’язок між військовим, його родиною, медичними закладами та органами влади (соцзахистом, місцевим самоврядуванням).
Спектр роботи патронатних служб охоплює найбільш вразливі категорії військовослужбовців та їхніх рідних. Зокрема, вони працюють із:
Важливо: групи соціального супроводу не займаються лікуванням.
Завдання супроводу — допомогти розібратися з процедурами під час лікування:
Основні напрямки допомоги:
Міноборони анонсує подальший розвиток системи. Зокрема, планується перерозподілити навантаження, залучивши до роботи фахівців у ТЦК та СП, щоб розвантажити бойові частини.
Крім того, готується до впровадження інформаційно-комунікаційна система “Супровід”. Вона має цифровізувати процеси та підвищити ефективність підтримки, особливо коли йдеться про родини полонених та загиблих героїв.
Про специфіку роботи та конкретні завдання групи соціального супроводу 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ми розпитали начальника групи соціальної супроводу секції цивільно – військового співробітництва Романа Приходько.
За його словами, головна особливість роботи — це нерозривність процесів. Неможливо просто видати папірець, ігноруючи стан людини.
“Все в комплексі. Зазвичай під час спілкування з родинами чи з військовослужбовцями надається одночасно і психологічна підтримка, і допомога, і надається юридична консультація, і виробляються та надсилаються необхідні документи”, — наголошує Роман.
Начальник групи зазначає, що служба супроводу працює як із чинними військовослужбовцями бригади, так і з їхніми родинами.
“Ми супроводжуємо поранених військових — тих, хто отримав контузії, травми чи захворювання під час служби, допомагаємо їм проходити військово-лікарські та медичні комісії.Окремий напрям — підтримка родин загиблих, зниклих безвісти або тих, хто перебуває в полоні. Йдеться про допомогу з пільгами, гарантіями та взаємодію з органами влади.
Також ми беремо участь у відновленні та адаптації військових, які були позбавлені особистої свободи через війну, допомагаємо з оформленням статусу учасника бойових дій і інших необхідних документів.
Наша задача — комунікувати з держорганами, виявляти порушення прав військових і домагатися реалізації їхніх соціальних гарантій”, — пояснює Приходько.
Тільки у січні 2026 року група соціального супроводу бригади опрацювала звернення щодо:
За словами Романа, родини військових з різних підрозділів часом скаржаться на складність комунікації з частинами. У 56-й бригаді пояснюють: не обов’язково чекати складної процедури звернення через стройову частину — канали зв’язку відкриті.
“В службі супроводу для комунікації з військовослужбовцями та родинами існує гаряча лінія, групи в месенджерах, де є всі контакти посадових осіб груп супроводу бригади та батальйонів”, — розповідає начальник групи.
Він додає, що саме ці канали є основними, що дозволяє вирішувати проблеми оперативно.
Водночас варто враховувати і виклики, які мають такі служби. Вони можуть впливати на оперативність допомоги. Роман відверто говорить про брак кваліфікованих кадрів, а також покладання на службу обов’язків, які не входять до її компетенції.
Окреме болюче питання — забезпечення. За словами військового, фінансування фактично відсутнє. Поїздки до поранених у шпиталі чи зустріч звільнених з полону часто відбуваються за власний рахунок офіцерів або завдяки допомозі волонтерів. Також група активно співпрацює з органами місцевого самоврядування, які допомагають закривати запити родин.
Раніше ми розповідали, що змінили у проходженні військової служби в Україні з лютого 2026 року.