Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Російська політика щодо ЛГБТК+ за останні десять років пройшла шлях від обмеження публічних згадок про одностатеві стосунки до переслідування людей, яких влада пов’язує з ЛГБТК+. Після окупації частини Донецької області російські норми поступово поширилися і на ТОТ Донеччини. Про те, що це означає для мешканців в окупації та як це регулюється з юридичної площини, розповідаємо у матеріалі.
Наше дослідження життя ЛГБТК+ людей на ТОТ Донеччини розпочалося з вивчення чинного законодавства так званої “ДНР” та аналізу новинних ресурсів. Під час пошуку ми намагалися знайти представника ЛГБТК+ спільноти на ТОТ Донеччини, однак нам не вдалося домовитися про розмову.
Попри наявність закритих телеграм-каналів для спілкування та знайомств для ЛГБТІК+, у відкритому інформаційному просторі значно більше інформації про дискримінацію та висміювання людей із нібито “нетрадиційними цінностями”.
Одним із етапів посилення російської політики щодо ЛГБТК+ стало рішення Верховного суду РФ у листопаді 2023 року. Суд визнав “міжнародний громадський рух ЛГБТ” екстремістським і заборонив його діяльність.
Для довідки:
Екстремістський рух — це організована група або об’єднання, яке влада визначає як таке, що використовує або підтримує радикальні методи чи ідеї, спрямовані, зокрема, на насильницьке захоплення влади, підрив державного устрою або розпалювання ворожнечі.
Водночас судове рішення стосувалося не конкретної зареєстрованої організації з визначеним членством чи структурою, а невизначеного поняття “рух ЛГБТ”. Після цього російські силові органи отримали додаткові підстави переслідувати людей, яких вони пов’язують із цим рухом. Зокрема, підставою для відповідальності можуть ставати публічне демонстрування символіки, яку правоохоронці трактують як пов’язану з ЛГБТ, а також інші дії, які російська влада може кваліфікувати як участь у діяльності “екстремістського руху”.
На окупованих територіях Донеччини переслідування ЛГБТК+ людей почали фіксувати ще до цього рішення. У дослідженнях, підготовлених на основі свідчень людей, які жили або перебували на територіях так званих “ДНР” і “ЛНР” у перші роки російської окупації, описують погрози, побиття, викрадення та примус приховувати сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. Окремо дослідники звертають увагу на становище трансгендерних людей, для яких взаємодія з окупаційними структурами могла створювати додаткові ризики.
Після визнання “руху ЛГБТ” екстремістським до цих ризиків додалися нові юридичні та фінансові обмеження. Зокрема, людей, яких російська влада пов’язує з екстремістською діяльністю, можуть включати до переліку Росфінмоніторингу. Потрапляння до такого переліку передбачає обмеження щодо проведення банківських операцій та розпорядження коштами.
Становище ЛГБТК+ людей на окупованих територіях після початку повномасштабної війни окремо досліджувала громадська організація “Інсайт” у звіті «ЛГБТ+ люди України під час повномасштабної війни». Автори зазначають, що для тих, хто залишився в окупації, ризики переслідування та насильства посилилися. Серед проблем дослідники називають необхідність приховувати сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, небезпеку під час перевірок і проходження блокпостів, труднощі з виїздом з окупованих територій, а також додаткові ризики для трансгендерних людей.
Законодавчі заборони діють не окремо від інформаційної політики. В окупаційних медіа ЛГБТК+ регулярно пов’язують із “Заходом”, Україною, іноземним впливом та загрозою для дітей.
Більше про “традиційні цінності” проти “західних” та те, як це загрожує ЛГБТІК+ людям на Донеччині, читайте в окремому матеріалі.
Наприклад, у 2023 році “Лента новостей ДНР” опублікувала допис про дитячу книжку на ЛГБТ-тематику, яка поширювалася в Україні. Автор допису подав її через образливі висловлювання щодо ЛГБТК+, а далі пов’язав із війною: стверджуючи, що українські військові гинуть в Авдіївці за те, щоб подібні книги й надалі могли поширюватися в Україні та щоб нібито можна було “развращать дітей і пропагандіровать ЛГБТ”.
Нагадаємо, Авдіївка — місто на Донеччині, розташоване неподалік Донецька, яке з 2014 року було одним із ключових укріплених районів українських військових. Після початку повномасштабного вторгнення Росія неодноразово намагалася захопити місто, а
10 жовтня 2023 року розпочала масштабний наступ. Протягом чотирьох місяців російські війська штурмували Авдіївку, поступово оточуючи місто та руйнуючи його обстрілами. 17 лютого 2024 року українські військові за наказом командування залишили Авдіївку, щоб не допустити оточення.
Під час виходу на позиції “Зеніт” залишилися шестеро поранених українських військових, четверо з яких через тяжкі поранення не могли самостійно пересуватися. Евакуювати їх через постійні російські обстріли не вдалося. Після захоплення позиції російські військові розстріляли поранених.
Паралельно окупаційні структури активно використовують поняття справжніх “традиційних цінностей” і пропагують їх.
Наприклад, на молодіжному форумі “Донбасс Православный” серед тем були “духовно-нравственные ценности”, історія та традиції. Представник “Молодой Гвардии Единой России” Сергій Добровольський заявив:
“Я впевнений, що наша молодь щиро цікавиться духовно-моральними цінностями, історією та традиціями своєї країни”.
У російській державній політиці до так званих традиційних цінностей віднесені, зокрема, “міцна сім’я” та шлюб як союз тільки чоловіка і жінки. Ці положення використовують у державній політиці, освіті, молодіжних заходах, медіа та інших сферах.
Для ЛГБТК+ людей наслідком такої системи може бути необхідність приховувати власне життя. Йдеться не лише про публічні акції чи символіку. Людина не може публікувати фотографії з партнером, відкрито листуватися, розповідати про стосунки на роботі або розмовляти про особисте життя з малознайомими людьми.
Задокументовані правозахисниками випадки показують, що на окупованих територіях переслідування може відбуватися не лише через конкретне порушення російського законодавства.
За даними правозахисного центру “Наш світ”, у першій половині 2023 року в окупованому Донецьку російський військовий патруль ідентифікував 29-річного чоловіка як гея через його зовнішність та голос.
Військові “ображали” його, застосували фізичне насильство та забрали смартфон.
В іншому випадку на блокпості в Донецькій області російські військові звернули увагу на татуювання лабріс — символ, який асоціюють із лесбійською спільнотою. Тому двох жінок, які перебували у стосунках та намагалися виїхати на підконтрольну Україні територію, змусили роздягнутися до спідньої білизни та обшукали.
Потім цих жінок, згідно з даними правозахисників, ображали через сексуальну орієнтацію, погрожували груповим зґвалтуванням, утримували на блокпості близько двох-чотирьох годин, а відпустили після того, як одна з них віддала їм сімейні золоті прикраси.
“Наш світ” задокументував загалом 16 випадків порушень прав ЛГБТК+ з боку російських окупаційних сил на тимчасово окупованих територіях Донецької, Запорізької та Херсонської областей.
У 14 випадках правозахисники виявили ознаки злочинів на ґрунті ненависті, у 12 — порушення права на повагу до приватного життя.
Правозахисники також наголошують на проблемі недокументованих випадків. Доступ до окупованих територій обмежений, а репресивне середовище може перешкоджати людям повідомляти про пережите. Тому кількість задокументованих випадків не відображає повного масштабу проблеми.
Ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну правозахисники повідомляли про випадки, коли люди на територіях, контрольованих силами РФ, приховували сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність через страх насильства, переслідувань чи звільнення з роботи. Частина людей виїжджала з цих територій.
У 2017 році до Донецька приїхали ЛГБТК+ активісти Grey Violet та Вікторія Мірошниченко, які планували провести публічну акцію на підтримку спільноти. Після приїзду вони зникли. Human Rights Watch повідомляла про їхнє затримання де-факто владою “ДНР”, яка водночас не визнавала факту затримання.
Російська влада пояснює обмеження щодо ЛГБТК+ захистом дітей, сім’ї та “традиційних цінностей”. Але для окупованих територій діють також норми міжнародного гуманітарного права.
Більше про юридичне поле нам розповів Андрій Яковлєв, експерт медійної ініціативи за права людини з міжнародного гуманітарного та кримінального права, адвоката.
Юрист зазначає, що сексуальна орієнтація чи гендерна ідентичність не можуть бути законною підставою для переслідування цивільної людини. Стаття 27 Четвертої Женевської конвенції передбачає захист цивільного населення від несприятливого розрізнення, насильства, погроз і приниження.
Тому той факт, що певні дії передбачені російським законодавством, сам по собі не робить їх законними з погляду міжнародного права. Це стосується і перевірок приватного життя людини.
За словами Яковлєва, сама ЛГБТК+ ідентичність не є підставою для перевірки телефону, листування чи інших особистих даних. Міжнародне право захищає приватне життя та рівність перед законом, зокрема через статті 17 і 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Окремий ризик виникає через зв’язок, який російська пропаганда створює між ЛГБТК+ та політичною нелояльністю.
“Використання ЛГБТК+ ідентичності як маркера політичної нелояльності створює подвійну дискримінацію: людину переслідують одночасно через її ідентичність і через приписану їй політичну позицію”, — говорить Яковлєв.
Якщо переслідування супроводжується побиттям, погрозами сексуального насильства, незаконним ув’язненням чи примусом, за певних обставин такі дії можуть мати ознаки жорстокого або нелюдського поводження чи катування.
“Якщо такі дії пов’язані з окупацією та вчиняються щодо цивільних осіб, незаконне ув’язнення, катування або нелюдське поводження можуть становити воєнні злочини”, — зазначає юрист.
Водночас для кваліфікації конкретного випадку необхідно встановити всі його обставини та зв’язок із збройним конфліктом.
На окупованій частині Донеччині російська політика щодо ЛГБТК+ діє одночасно на кількох рівнях.
Законодавство встановлює заборони та відповідальність. Пропаганда формує уявлення про ЛГБТК+ як про частину “західного” середовища та пов’язує цю тему із загрозою для дітей і сім’ї. Молодіжні та культурні заходи поширюють визначену державою модель “традиційних цінностей”.
Силові структури можуть використовувати підозру щодо сексуальної орієнтації або символіки як привід для перевірок, приниження чи насильства.
Для людини це може означати необхідність приховувати стосунки, видаляти особисті повідомлення та фотографії, обережніше користуватися соцмережами, не розповідати про партнерів або взагалі залишити окуповану територію.
Точну кількість людей, яких це стосується, встановити станом на серпень 2026 року неможливо.
Раніше ми вже розповідали про ставлення українців до ЛГБТК+ людей в армії. Для цього ми провели власне дослідження, а більше про його результати розповіли в окремому матеріалі.