Понад пів року тому українські військові звільнили від росіян Святогірськ та навколишні села. Колись курортне місто приваблювало тисячі туристів, а зараз — поступово оживає після окупації. Значна частина території ще досі замінована, а чотири села майже вщент зруйновані. Попри це у громаді залишаються понад 2 тисячі людей.
Як влада долає проблему відсутності води та допомагає жителям пережити війну, Вільне радіо розпитало очільника Святогірської громади Володимира Рибалкіна.
Для довідки:Володимир Рибалкін замінив на посаді Володимира Бандуру, якого обрали мером Святогірська 2020 року. У перші дні окупації Святогірська Бандура звернувся до мешканців з екрану російського державного телеканалу “Звєзда”. Тікаючи з міста, росіяни прихопили з собою і Бандуру. Про подальшу його долю нічого невідомо. В Україні колишньому посадовцю оголосили підозру у держзраді.
Від фронту Святогірську громаду відділяє лише 35 кілометрів. Та зараз, попри доволі складні умови для життя та небезпеку російських обстрілів, тут проживають близько 2200 людей. Такі дані наводять у міській військові адміністрації.
“До повномасштабного вторгнення [мешканців громади] було 9068. У самому деокупованому Святогірську перебуває приблизно 750 людей”, — розповідає Володимир Рибалкін.
Скільки будівель під час окупації зруйнувала російська армія, визначити ще складно, каже посадовець. Тим паче росіяни продовжують обстрілювати територію громади й після деокупації.
“На сьогоднішній день неможливо узагальнити, скільки будівель пошкоджені. Є райони, які повністю зруйновані, є вулиці, які частково зруйновані. Наразі повертаються деякі містяни, і ми тільки після появи господарів можемо зайти на територію, бо це приватна власність, для того, щоб зʼясувати, чи є пошкодження. Чіткі цифри, відсотки будуть вже пізніше. Про це говорити зараз недоречно, бо ще є “прильоти”. Війна у нас знаходиться приблизно за 35 кілометрів по прямій”, — пояснює Рибалкін.
Так само поки що немає точної кількості історичних пам’яток архітектури, які росіяни пошкодили минулого літа. Зазначимо, що від обстрілів потерпала й старовинна Святогірська лавра.
Під час окупації в місті залишалися кілька сотень людей — без води, світла та газу.
Для довідки:Навесні 2022 року поблизу Святогірська тривали важкі бої, а на початку червня місто та навколишні села захопила російська армія. Операція зі звільнення Святогірська розпочалася орієнтовно у другий тиждень вересня. Аби зайти в місто, українські військові скористалися човнами. 12 вересня офіційно стало відомо про звільнення міста від росіян.
Після деокупації у місті та більшості сіл відновили електропостачання. Однак у деяких населених пунктах зробити це й досі що неможливо, розповідає очільник громади.
“Якщо ми кажемо про Святогірськ, місто заживлене енергетикою приблизно на 85%. Є проблеми з деякими населеними пунктами, як-от Адамівка, де досі немає електропостачання. Але це зумовлене тим, що воно подавалось через Долину, яка повністю зруйнована”, — каже посадовець.
Загалом російські загарбники майже повністю зруйнували чотири села в Святогірській громаді. Однак навіть туди повертаються деякі жителі.
“Майже повністю зруйнували Богородичне, Мазанівку, Краснопілля, Долину. Там йшли піші бої, тому майже жодного цілого будинку немає. Зруйновані всі електромережі і трансформатори. Але люди там зараз є, потрошки повертаються туди, незважаючи на всю небезпеку. Люди хочуть повертатись до своїх домівок, але ми постійно попереджаємо, що це вкрай небезпечно. У деяких населених пунктах навіть досі ще триває ексгумація тіл”, — розповідає Володимир Рибалкін.
Вже понад пів року мешканці Святогірська живуть без централізованого водопостачання. Щоб забезпечити їх водою, організували підвіз.
“У нас є приватне підприємство, яке працює на території громади. Ми співпрацюємо, вони забезпечують в повному обсязі Святогірськ питною водою. Інші населені пункти громади — в основному приватний сектор, тому мають власні колодязі. Є ще населені пункти, де вже було зроблене централізоване водопостачання через насоси, свердловини. Тобто проблема з централізованим водопостачанням лише в Святогірську, але вже в процесі вирішення”, — зазначає очільник громади.
Аби забезпечити умови для життя святогірців, які не хочуть евакуюватися, у місті облаштували вуличний санітарний комплекс, де можна безкоштовно прийняти душ. Також відкрили соціальну пральню.
У деокуповане місто повернулися й деякі підприємці, а також почали роботу відділення пошт і банкомати.
“У Святогірську працюємо приблизно 10 торгових точок. Є мобільний зв’язок, є інтернет, працюють стаціонарні відділення Укрпошти та “Нової пошти”, ще два готелі. Місто майже повертається до свого соціалізованого життя”, — розповідає очільник громади.
Також, за словами посадовця, для жителів громади організовують постійні соціальні рейси.
“Люди можуть переміщатись безкоштовно фактично з кожного населеного пункту громади. Якщо зі Святогірська, то в Краматорськ, Слов’янськ. Соціальні рейси зроблені і завдяки міжнародним організаціям, і завдяки роботі обласної, районної, місцевої адміністрацій”, — каже Володимир Рибалкін.
Деякі території Святогірської громади, особливо ліси, залишаються небезпечними через велику кількість вибухівки, які залишила російська армія.
“Розмінування досі триває. Насправді всі повинні розуміти, що на деокупованій території, а у нас майже всі населені пункти або стояли на межі зіткнення, або вони були в окупації, теж небезпечно. Ми маємо велику територію, де є вибухонебезпечні предмети. Люди ходять по асфальту, по доріжках, заборонено ходити по лісосмугах — це дуже небезпечно”, — наголошує посадовець.
Через ризик підірватися на міні, а також можливі обстріли окупантів, на території Святогірської громади періодично чергує бригада швидкої допомоги. Також вдалося поновити роботу місцевої лікарні, де людей постійно приймає терапевт. У селах громади працюють фельдшерсько-акушерські пункти.
Одним із важливих завдань місцевої влади залишається евакуація, каже Володимир Рибалкін. До роботи з жителями долучають і психологів, утім навіть їм іноді складно достукатись до людей.
“Деяких доводиться вмовляти. Дуже багато уваги ми приділяємо сім’ям з дітьми, які намагаються повернутись на територію, де небезпечно. Також ми працюємо з людьми, які знаходяться з дітьми досі в громаді й думають, чи виїжджати. До нас приїжджають і психологи, які працюють з такою категорією людей. Ми пояснюємо, що життя — це найвища цінність людини, а не домівка, кішка, курка, яку люди ставлять причиною, чому не хочуть їхати. Іноді справді кажуть, що треба курей годувати. Потім ми маємо трагічні наслідки, коли родини гинуть під обстрілами”, — розповідає керівник громади.
Жителям, які продовжують залишатись у Святогірській громаді, постійно привозять гуманітарну допомогу. Так само опікуються й тими, хто вже виїхав, запевняє посадовець.
“Ми співпрацюємо з більш ніж 50 організаціями, у тому числі міжнародними. Деякі з них займаються сектором продовольчих товарів, деякі — будівельними матеріалами, деякі нам допомагають відновлювати пошкоджені дахи. Тому буквально через день працює видача гуманітарної допомоги. Я сподіваюся, що потреби ми в повному обсязі закриваємо. Люди, які виїхали, отримують два рази на місяць гуманітарну допомогу”, — зазначає очільник Святогірської громади.
Нагадаємо, Соледар і прилеглі села розташовані в зоні бойових дій та потерпає від постійних обстрілів росіян. Близько 700 людей продовжують жити в надскладних умовах. Ми дізнались, як зараз працює військова адміністрація та чим допомагають мешканцям.