“Жодної вцілілої будівлі, але повної евакуації не буде”: як живе прифронтова Авдіївка

Авдіївка живе, а містяни виживають — так говорить про ситуацію в місті його очільник. День без російських обстрілів для цього прифронтового міста рідкість. Вже понад рік, попри небезпеку, відсутність води та світла тут залишаються більше ніж 1800 людей. 

Про складність евакуації, чому навряд зможуть вивезти всіх і як допомагають жителям, Вільному радіо розповів керівник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш. 

З Авдіївки вивезли всіх дітей, крім 12-річного хлопчика

У прифронтовому місті залишилось трохи більше ніж 1800 людей (з 26 тисяч, які були до відкритої війни з Росією). Попри дію примусової евакуації дітей, з міста ще не вдалося вивезти останнього хлопчика, якого переховують батьки, нарікає Віталій Барабаш. 

“Офіційно в місті 1772 людини, але більш реальна цифра — це десь на 50-70 людей більше. Ми рахували тих жителів, які отримують гуманітарну допомогу, але є ті, які цього не роблять. На жаль, поки що не можемо знайти 12-річного хлопчика. Навіть останнім часом лунають такі думки, що може родина вже сама виїхала, бо і дитину не можемо знайти і їх самих вже пару тижнів ніхто не бачив. Чи так сильно сховалися, чи дійсно виїхали. Але у нас немає жодного підтвердження, що дитина знаходиться в більш безпечному місті, в якійсь іншій громаді, тому офіційно — дитина в місті й пошуки не припиняються”, — зазначає посадовець. 

Зауважимо, до Авдіївської громади, крім міста, входить ще село Опитне, яке в листопаді минулого року захопили росіяни. Перед окупацією там проживали 18 людей — їхня доля невідома.  

Евакуація проходить в броньованих “капсулах”, але вивезти всіх не вдасться

Постійні обстріли російської армії ускладнюють евакуацію з Авдіївки, втім це все ще можливо. Поліцейські з “Білого янгола”, представники влади або ж волонтери вивозять людей у спеціальних броньованих автомобілях, які називають “капсулами”, ділиться посадовець. 

“Евакуацію автобусами ми не робимо вже давно. По-перше, немає потреби в такій кількості, по-друге, це дуже небезпечно. Евакуація, якщо вона і здійснюється, то на броньованих “капсулах”. Максимально на початку повномасштабної війни за один день ми вивозили 450 людей. Але так масово люди вже не їдуть. Наприклад, учора (9 травня, – ред.) дві людини, позавчора також дві, до цього декілька днів взагалі ніхто не їхав. Люди записуються на евакуацію, ми домовляємось про час, приїжджаємо і забираємо”, — каже Віталій Барабаш. 

Однак, за його словами, попри всі зусилля, повна евакуація неможлива —  вмовляння на людей не діють. 

“Дійсно, якби всі виїхали з міста і нам би було легше. Бо постійно завозимо гуманітарну допомогу — це завжди ризик для життя. Розуміємо, що й військовим було б набагато простіше виконувати свої задачі, якби в місті не було цивільних. На жаль, повної евакуації, однозначно, не відбудеться, як би нам того не хотілося”, — запевняє очільник міста. 

Наприкінці 2022 до міста повернулися близько 500 людей, які згодом знову виїхали 

Причини, через які жителі не погоджуються покидати місто, різні. Але значна частина — люди похилого віку, яким морально важко наважитися на евакуацію, каже голова Авдіївської МВА. 

“Хтось тримається, умовно кажучи, за квадратні метри свого житла, яке здебільшого вже розбите. Хтось боїться їхати, звучать “немає куди, за що їхати”. Хоча ми розуміємо, що це більше відмовки. Хтось каже, що тут поховані їхні родичі і тому не хочуть їхати. Є люди, які не хочуть їхати з більш такої корисливої причини. Вони говорять прямо в очі: “Для чого кудись їхати, якщо тут, в принципі, все є, гуманітарну допомогу привозять”. Треба розуміти, що ті люди, які залишились, 50-60% — здебільшого похилого віку, яким морально складно прийняти рішення, що треба переїжджати. Для них це дуже важко. Ще ментальність така: мій дім — моя фортеця. Я впевнений, що є теж ті люди (хоча, звичайно, про це прямо ніхто не каже), які просто чекають, так звані “ждуни”. Не без цього”, — каже Віталій Барабаш. 

Також, пригадує посадовець, були випадки, коли люди наважувалися повернутися з евакуації. З жовтня до грудня приїхали приблизно 500 переселенців, але згодом, зрозумівши небезпеку, знову виїхали. 

Під обстрілами, без світла й води: авдіївцям доводиться жити в підвалах

Російські атаки залишили Авдіївку без централізованого водопостачання та електрики. Також, через постійні обстріли, комунальникам не вдається вивозити з міста сміття. 

“Я завжди кажу: місто живе, а люди в ньому виживають. Бо умови складні. Світла немає вже понад рік. Водопостачання у місті не було ще до повномасштабної війни, десь за два місяці. Є свердловини. Спочатку ми возили питну воду, коли більш-менш була можливість, декілька локацій було в місті. Зараз не завозимо. Є свердловини, стоять генератори, в певний час вмикаємо їх. Люди приходять і самі собі набирають. Волонтери або гуманітарні організації ще завозять бутильовану і людям роздаємо”, — пояснює Віталій Барабаш. 

Кожна будівля в місті вже була пошкоджена снарядами російської армії — обстріли відбуваються майже щодня. Через це людям доводиться жити в підвалах, каже голова міської адміністрації. 

“Є один приватний магазин, який ще працює в місті, більше нічого. Жодної вцілілої будівлі немає, це точно. Місто складається в нас із двох частин: приватний сектор і в більш центрі — це багатоповерхові будинки. У приватному секторі теж багато чого пошкодило, хтось в літній кухні живе, у когось частина дому вціліла. Але здебільшого люди всі в підвалах. Є люди, які намагаються бути ще у квартирах. Буквально на тому тижні спілкувались з жінкою, вона навіть живе на сьомому поверсі. Це поодинокі випадки, але вони є. Не можемо зараз вивозити сміття. Намагалися, але це завершувалося тим, що сміттєвоз потрапляв під обстріли”, — каже посадовець.

Хаби з гуманітарною допомогою для переселенців з Авдіївки є в Дніпропетровській та Донецькій областях

Містянам, які ще не покинули прифронтову Авдіївку, постійно доставляють гуманітарну допомогу. Навіть вже сформували запаси, запевняє очільник міста. Крім цього, опікуються й тими, хто вже виїхав.

“Гуманітарна допомога надається від Офісу президента, від обласної військової адміністрації, міжнародних фондів, ще ми співпрацюємо з волонтерами. Ми знаємо кількість людей, розуміємо потреби. Знаємо, скільки треба нам продуктових наборів, гігієнічних засобів, ліків. У нас всього вдосталь, з запасом, є резерв в місті. Взагалі жодних проблем з цим немає. Ми не можемо проконтролювати всіх, хто виїхав, але відкрили декілька хабів у Дніпропетровській та Донецькій областях. На Донеччині — це Покровськ, Мирноград, Селидове, Новогродівка, ще сусідня Очеретинська громада. ВПО також забезпечуємо гуманітарною допомогою”, — додає посадовець. 

Зауважимо, цього року понад 76 мільйонів гривень бюджету планують отримати та витратити в Авдіївській громаді. Гроші направлять на житлово-комунальне господарство та соціальний захист. 

Найбільше — понад 21 млн грн — витратять на освіту, зокрема йдеться про зарплати вчителів і вихователів. Віталій Барабаш зазначає: всі учні авдіївських шкіл навчаються віддалено в евакуації, тому вчителі продовжують вести уроки дистанційно. 

• Бібліотеки, соцзахист та зарплати для посадовців: на що цьогоріч підуть бюджетні гроші Авдіївської ВА 

“Якщо говорити про якісь майбутні перспективи нашого міста, то вони все ж є. Якщо буде відновлюватися Авдіївський коксохімічний завод, то, звичайно, буде і місто відновлюватись . Бо підприємство, дійсно, є таким містоутворюючим — десь 65-67% всього бюджету нашого складалось саме з нарахувань, податків від заводу. Попередньо, компанія Метінвест каже, що в них поки є в планах відновлювати завод після перемоги”, — ділиться Віталій Барабаш. 

Нагадаємо, раніше ми розповідали про ситуацію у Святогірській громаді, яка пережила три місяці окупації. Значна частина території ще досі замінована, а чотири села майже вщент зруйновані.