Зі сходу на захід: Як майстер з ремонту авто та військової техніки з Бахмута починає бізнес у Львові (ФОТО)

Адаптувати машину під потреби військових, полагодити БТР чи БРДМ у Львові тепер може ще один майстер. Дмитро Кононець з Бахмута займається цим вже 9 років. Раніше у нього було СТО та маршрутні перевезення на сході. Тепер він починає все з нуля на заході. В новому для себе місті для нього стали сусідами десятки військових, яким допомагав всі ці роки, але замовлень поки що не так багато. Ми розпитали земляка про старт з чистого листа в 45 років.

 

“Починати з нуля краще раніше, ніж пізніше”, — з посмішкою каже Дмитро Кононець. 

Свого часу відомий в Бахмуті підприємець та громадський активіст переїхав в нове місто на іншому кінці країни, щоб його родина була в безпеці. І там почав все наново. 

“Моєму синові 18 скоро, мені 45  —  пів життя вже за плечима, а треба рухатись. Деякі речі, робочі інструменти, комп’ютер вивіз на своєму “Pajero” до Львова, потім продав “Pajero”, ці кошти витратив на новий бізнес. Попрацював тут на двох автосервісах, побачив як воно тут влаштоване та вирішив, що треба робити своє — так, як знаю та вмію”, — розповідає Дмитро. 

Бахмутянин вже купив підйомник для машин, без якого в автосервісі не обійтись, зробив ремонт в орендованому боксі та потроху приймає автівки на ремонт. 

“Ось сьогодні цілий день готували машину для 24-ки (24-ї бригади,  —  ред.) – колодки, масла-фільтра, ревізія, зробити борт відкидний, щоб поспати. Найманих працівників поки немає, це питання розвитку — як не зможу сам справлятись, то буде треба”, — каже підприємець. 

Новий бізнес назвав “Автосервіс koda.pro”.

“Це мої ініціали по суті — Кононець Дмитро Олександрович. З точки зору маркетингу коротка назва краще запам’ятовується. Запчастинами я зараз не торгую — купляю їх лише для клієнтів”, — розповідає він.

У відео та фото з Бахмута Дмитро бачить, як російсько-окупаційна армія руйнує понад тисячу квадратних метрів приміщень його бізнесу. Та робота на новому місці неабияк відволікає від сумних думок.

“Ти працюєш й працюєш, працюєш й працюєш — наче все нормально. Як тільки з’явився час якийсь, ти взяв телефон, почав “втикати”, глянув Бахмут — квартира згоріла, гараж взагалі жодної стінки цілої не залишилось — і думаєш “Краще б я взагалі не дивився ті новини!”,  —  каже автомайстер-переселенець. 

“У Львові у мене більше добрих знайомих, ніж у Бахмуті”

Дмитра Кононця та його автосервіс знають дуже багато військових та волонтерів, які за 9 років війни з Росією та її найманцями служили під Бахмутом. Адже усі ці роки чоловік допомагав ремонтувати військову, волонтерську та медичну техніку. 

“На кінець 2014-го року цифра закінчувалась десь в районі сотні (одиниць відремонтованих військових автівок, — ред.), далі я не рахував. Але тоді та на початку 2015-го був найнапруженіший період, коли було зроблено найбільше. Тоді автобус “Рута” коштував 250 тис грн, а я витратив близько 120 тис грн на ці волонтерські справи. Поки гроші були, я їх й не рахував, а коли стало тяжко, то допомагав ремонтами”, — згадує підприємець.

Деякі машини тоді заїжджали на ремонт до нього й не один раз на день. Кононець ремонтував усі види техніки, яка воювала проти окупантів. 

“Лагодили БТР для батальйону “Донбас” — зняли з автобуса мотор “Газ-1003” та поставили у БТР. Був БРДМ батальйону “Артемівськ”, для “Донбасу” усім “колхозом” збирали гроші на ремонт КРАЗу (на ньому стояла зенітна установка) — обшили його “залізом”. Той КРАЗ потім у Лисичанську побував, й у Широкиному. Іноді Фейсбук нагадує”,  —  розповідає Дмитро.    

Тож відтоді він має багато друзів серед військових з різних підрозділів та регіонів. 

“У Львові у мене навіть більше добрих знайомих, ніж в Бахмуті. Бо серед місцевих у нас було багато “вати”, багато хто зі старих знайомих повідсіювався, майже нікого не залишилось. А тут багато однодумців”,  —  розповідає Кононець. 

У Львові Дмитро перейшов на українську. 

“Намагаюся українською, наче непогано, іноді “прокидається москаль” і щось там починає. Бувають діалоги типу: “А ти звідки?” — “Та я з Бахмута” — “А звідки мову знаєш?” — “В сенсі “звідки”? Я ж підприємець, читаю закони, мені не важко”. А хлопці підколюють “Та він через пару тижнів буде ще й з польським акцентом”, — розповідає переселенець з Бахмута.  

Військові ж і передають контакти механіка один одному. 

“До уваги львів’ян, реклама! У Бахмуті ми жили у будинку Дмитра Кононця, місцевого волонтера і підприємця. <…> На жаль, тепер цей будинок зруйновано, а потім завойовано росіянами. Тепер, у його 45 років, розпочинає своє життя заново. Відкрив автомайстерню  <…> тож усіх запрошую туди везти свої автівки, якщо у них з’являються якісь болячки. Отака безкомпромісна реклама”, — написав екснардеп, а нині військовий Ігор Луценко.

Дмитро каже: після цього посту дзвінків від потенційних клієнтів наче побільшало.

Й на новому місці, далеко від східного фронту, він продовжує допомагати ЗСУ. Хоча тепер, у статусі вимушеного переселенця, його можливості набагато скромніші. 

У новому місті Дмитру подобається. Та як розповідає про нього, то все ще каже “у них”. Адже “у нас” — то про Бахмут. Попри те, що винаймає у Львові доволі комфортне житло, затишку рідного дому йому дуже не вистачає. 

“Виходиш на балкон й мав би бачити іншу картинку. 45 років я прожив у одній квартирі. Як її може не бракувати? Ти туди приходив, а там все зроблене “під тебе”, кожний куток. І ти міг там ізолюватись від усього світу та насолоджуватись життям так, як ти хочеш. Не вистачає того, що йдеш додому, у свої стіни, де твоє все”, — каже Дмитро. 

А ще у Львові, на його думку, нема відчуття війни. “Люди звісно бояться, але після Бахмута війною тут й не пахне”, — підкреслює чоловік.  

Битва за Бахмут ще триває, але Дмитру повертатись вже нікуди

Дмитро Кононець слідкує за битвою за рідне місто та досі не певен чим вона закінчиться. 

“Окупанти намагаються обходити Бахмут далеко з флангів, але їм теж у полях складно. Навіть якщо ти дорогу перерізав, ти там “як тополь на Плющихє”, тебе видно з усіх боків. Так само й нашим складно тримати. Так що страшне діло, не зрозуміло чи воно закінчиться. Це не про прогнози, а про людей”, — каже він. 

Він констатує: повертатись йому та його родині вже нікуди: Забахмутка та Опитне, де були його житло та бізнес, — знищені вщент. І туди він повертатись не збирається.

“Я хочу жити в іншому регіоні! 10 років там будуть розміновувати. Я не хочу, щоб мої діти, близькі ризикували своїм життям, не хочу! Нах*ра мені той бахмутський дім чи той гараж в Опитному, який бомбили з усього з чого тільки можна було? Там можуть бути й нерозірвані снаряди, й пелюсткові міни, й не тільки пелюсткові — все що завгодно. А уявіть скільки такого зруйнованого, і коли його відбудують? Якщо колись взагалі відбудують”, — міркує Дмитро Кононець. 

З усієї нерухомості, яка належала родині Кононців, фотопідтвердження він має на гаражі в Опитному та на вигорілу квартиру на східній околиці. 

“А батьківський дім — ще не знаю що точно з ним, частина їхнього гаражу пошкоджена. У двір біля дому брата “прилетіло”. Зараз звідти нема взагалі ніякої інформації. Я ще нікуди нічого не подавав та й сильно на це не сподіваюсь”, — розповідає Дмитро Кононець.

Спираючись же на свої сили, бахмутянин у Львові працює над бізнесом та будує плани на майбутнє на заході України. 

“Багато військової техніки тут. То військовий приїде, то волонтер, то військова машина, то знайомі чи друзі  —  треба скидку зробити. Але я думаю, що піде бізнес: техніки тут тьма, і її треба ремонтувати. Мені треба 4-5 клієнтів на тиждень”, — каже чоловік. 

На південній околиці Бахмута до російського вторгнення була розвинена інфраструктура, яка залишилась у спадок від Опитненської станції садівництва. Про те як Опитне знищує російська армія, Дмитро Кононець розповів Вільному радіо в матеріалі “Тут років сто ніхто не житиме”: Як змінилось Опитне під Бахмутом за пів року (ФОТО)”. 

Читайте також:

• Ситуація в Бахмуті на 22 березня: шляхів евакуації для цивільних мало, штурмові групи РФ намагаються просуватись до центру міста
• “Найстрашніше для нас відбулося”. Директорка школи в Опитному — про знищену будівлю та евакуацію дітей (ФОТО, ВІДЕО)
• Поліцейські шукають дані про 142 людей, які офіційно вважаються безвісти зниклими на Донеччині (перелік)