Званівська ОТГ — найменша в Донецькій області та має чимало особливостей. Тут на дві об'єднані сільські ради є і "місцевий Крим", і яблуневі сади, які описував ще Сосюра, і найбільший на чотири області греко-католицький монастир, і тяжби з районною владою за вплив. Чим живуть села, які вирішили відірватися від міст та чому варто їхати у Званівську ОТГ — читайте далі.
Званівська ОТГ — це сільська територія. Тут немає висоток, самі хати. Хоча й різні. Перше, що ми бачимо на в'їзді — це маленька капличка. Вона не просто символічна.
Народ у Званівці та сусідньому Верхньокам'янському можна назвати релігійним. Тут багато греко-католиків. Так склалось історично в радянські часи. Адже тоді саме на ці землі переселили мешканців західної України. Родини відправляли на Донбас після переділу територій між Польщею та Радянським Союзом.
Фото: Званівська громада
Хоча минуло 69 років, вже не одне покоління з місцевих родин між собою тут і досі називають "переселенці". Про них же на самому початку розмови згадує і очільник громади Олександр Білицький, коли розповідає про утворення ОТГ.
“
Об'єднались дві сільські ради. Акцент в нас на спільній культурі, спільних звичаях, спільні проблеми, спільні переселенці
— Не розумію, чому переселенці? Вже ціле покоління виросло.
— Покоління виросло, але пам'ять є.
На Донеччині відзначили 75-у річницю депортації українців з Польщі
Званівська ОТГ утворилась наприкінці 2017 року. Можливість об'єднатись довелося "вибивати", бо селам пропонували стати частинами Соледарської та Сіверської громад. Але місцеві вирішили продовжувати писати спільну історію.
“
Два роки непосильної роботи ㅡ і маємо громаду. Маємо успіхи. В принципі, ми повернулись до того, що було раніше. Ми розпоряджаємося всім самі. І беремо на себе відповідальність за те, що в нас відбувається. Не хтось десь, а ми
— каже голова Званівської ОТГ Олександр Білицький.
Олександр прогулюється з нами головним "п'ятачком" Званівки. Тут поряд сільська рада, яка схожа на звичайну маленьку хату на кілька кімнат, молодіжний центр, школа та два магазини. Зовсім впритул і житлові будинки. Пасти корів теж женуть просто повз сільську раду. Хоч тут і асфальт, але неподалік тваринам є де поїсти.
Званівська громада — це сільськогосподарський край.
Зображення: Вільне радіо
Саме податки фермерів в основному наповнюють бюджет.
Та не з усіма новим очільникам громади вдалося поладнати. У цієї ОТГ особлива історія прощання з районним підпорядкуванням. На території громади працює підприємство чинного голови Бахмутської районної ради Євгена Пластуна. Зараз воно зареєстроване не на чиновника, а на його родича. Після того, як земля стала належати не району, а громаді, фірму перереєстрували в Сіверськ.
“
Підтримали голову сільради (Олександра Білицького, — ред.), і, як тільки він став головою — громада розділилася на дві частини. З громади виходять фермери, виходять підприємці, які були зареєстровані у нас. Тепер їхні податки не надходять в наш бюджет. Коли ми створювали ОТГ 2 роки тому, то громаді не вистачало десь мільйона гривень бюджету. А так, як дохід ще зменшився, то шанси бути спроможними — нижчі
— розповідає місцевий активіст Андрій Тимчак
Втрата мільйона податків — це понад 15% особистих доходів громади, адже громада дотаційна. Щороку гроші на існування Званівської громади додають із сусідніх багатих громад та державного бюджету.
Це лише один із прикладів важкого переходу до самостійного управління. Ще, до прикладу, важко дається передача школи у Званівці. Згідно із законом, вона вже мала б бути на балансі ОТГ, але район віддавати її не поспішає. При цьому, сам голова не визнає, що з очільником райради у нього конфлікт.
“
В мене з ніким нема конфліктів. Якщо в когось є ㅡ це їхні проблеми. Я лише хочу, аби все було законно, зі всього платили податки. Займайтесь, чим хочете. Якщо бюджет буде наповнюватись ㅡ буде можливість більше зробити в нашій громаді
— каже Білицький
Дуже хороша практика ㅡ дізнаватись у людей, що вони хочуть
Наповнювати бюджет справді взялися серйозно. Після об'єднання місцеві депутати підняли податки на землю, а також зайнялися перевіркою своїх територій. Так, знаходили техніку на засіяних незаконно полях. Така справа проти фірми брата голови Бахмутської районної ради знаходиться в суді.
Громада вже працює над кількома напрямками розвитку. Одним із великих проєктів стала повна заміна водогону у Званівці. В селі тепер всі труби ㅡ нові та стоїть потужна водонапірна вежа.
“
Дуже хороша практика ㅡ дізнаватись у людей, що вони хочуть. Ми розробили анкету і поширили її і на пошті, і в магазинах, просто роздавали людям, щоб вони заповнювали. Конфіденційно, ніяких своїх даних не потрібно було вписувати. Там було багато пунктів. Один із: що б ви хотіли, щоби зробили в першу чергу? Першочергово — це вода, а далі — дороги. Але дороги, які просять зробити — районного підпорядкування, ми не можемо їх ремонтувати
— розповідає голова ОТГ
До вежі Білицький нас підвозить сам. Хизується заодно і дорогою туди, яку забетонували. Бо ями були більшими, ніж шматки асфальту, — каже посадовець. Робити дороги економно планують і надалі.
“
Придбали машину для ямкового ремонту, вона дуже економічна, дешево виходить. Переробляє старий асфальт з додаванням свіжого асфальту, і десь собівартість квадратного метра виходить 200 грн. І швидко робить. В порівнянні з автодором. Робили таку оцінку, прораховували, де дешевше, де дорожче, вигідно-невигідно. В три рази дешевше виходить
— каже Олександр
Одна із відремонтованих доріг буде вести до будинку "все в одному". Званівська ОТГ написала та подала проєкт ремонту однієї зі своїх будівель під масштабне приміщення для чиновників різних профілів.
“
Ідея така: людина прийшла в це приміщення, вирішила усі свої питання і пішла. Ми тут хочемо розмістити виконком сільської ради, адміністративний центр, соціальний центр, і зал для засідань, щоб можна було проводити різні засідання з людьми, сесії проводити
— розповідає посадовець
Поки ж ця будівля аварійна, то сесії проводять в молодіжному центрі. Це одна з гордостей громади. Тут ще за районні та державні кошти зробили нову систему опалення, замінили покрівлю, відремонтували коридори, закупили техніку та меблі. Зараз же приміщення багатопрофільне: це і приміщення для дитячих гуртків, і зала в оренду для заходів, і майданчик для репетицій місцевого хору.
“
В нас громада ㅡ взагалі бомба! Дуже багато змін у нас. Дуже багато робиться. Можу казати, щоправда, лише за культуру. З культурою все дуже гарно, наш клуб процвітає. Все в нас є, молодіжний центр створили. Освітлення є, в сільській раді весь штат працює. Тепер в нас ще й закордонні паспорти робити будуть. Так що все добре. Ніхто не спить, всі трудяться, всі молодці, один колектив
— каже директорка молодіжного центру Наталя Шишко
Розвивають культуру тут і місцеві активісти. У Званівці є Лемко-центр. Родина Тимчаків шукає екологічні проєкти, проводить майстер-класи (від ляльок-мотанок до співів у вертепі) та організовує заходи, щоб місцеві пам'ятали лемківську культуру пращурів.
Фото: Андрій Та Юлія Тимчак
У січні тут навіть проводять фестиваль вертепів. На Донеччині ㅡ це особливість саме Званівки.
Фото: Званівська громада
Задіяна у молодіжного центру і територія поряд. В альтанці влаштовують церемонії весілля за 85 копійок.
За 5 хвилин ходи від центру можна і повінчатися. У Званівці побудований найбільший греко-католицький храм на найближчі 4 області. Сюди постійно ходять близько 300 вірян, розповідає настоятель отець Павло.
Монастир — це знову ж таки нагадування про переселенців з західної України. На це тут вказують навіть ікони.
“
У 2014 році ми привезли ікону Богородиці Замилування. Копію ікони, яка була в селі Ліскуватому (село на заході, звідки переселяли людей, — ред.)
— каже отець Павло
Та це не єдина особливість монастиря.
“
Тут, в селі Званівка, цей монастир, цей храм є відпустовим Марійським центром. І уже Апостольська столиця надала нам привілей відпусту. На свято Успіння Пресвятої Богородиці люди можуть приходити і отримати тут відпуст
— додає священник
Для довідки: Відпуст — це релігійний обряд, який означає прощення гріхів вірян перед Богом. Право проводити його мають лише деякі храми та монастирі.
“
Я б сказав, що Званівка і Верхньокам'янське ㅡ дуже релігійні. У Званівці ㅡ єдиний в Донецькій області греко-католицький монастир. Туди приїжджають паломники з інших областей України. У Верхньокам'янському також є греко-католицька церква. Також у Званівці є Українська православна центра. В цьому році, за клопотанням місцевих жителів і священника Православної церкви України, в Переїзному виділили земельну ділянку для будівництва церкви
— розповідає голова ОТГ Олександр Білицький
"Жабка-мандрівниця" ㅡ родом зі Званівської ОТГ
Історично цікава громада не лише релігійною тематикою. Адже у селах ОТГ народились або бували письменники Володимир Сосюра та Всеволод Гаршин, а також політичний та громадський діяч, член Центральної ради Микита Шаповал.
Зліва направо: Володимир Сосюра, Всеволод Гаршин, Микита Шаповал.
Так, Сосюра згадує Званівку у вірші "Верби над Бахмуткою, Званівки сади…", а деякі місцеві впевнені, що саме жаби місцевої річки Бахмутки надихнули Всеволода Гаршина на його найвідомішу казку "Жабка-мандрівниця" (в оригіналі "Лягушка-путешественница"). В Переїздному, або ж Приємній Долині (це стара назва), і досі є пам'ятник російському митцю та музей його творчості.
По пам'ятних місцях творчих потомків в Званівці планують водити екскурсії. Але поки лише працюють над цим.
Додатковий маршрут хочуть зробити в пошуках скарбів. На території громади є залишки фонтану одного маєтку. За повір'ям, раніше на тій території жила багата родина, але за радянських часів їх репресували. Власники тікали закордон, але закопали скарби в лісі. Їх ще не знайшли.
"Я хочу, щоб люди приходили сюди і розслаблялися"
Не шукати скарбів, а створювати свою справу у громаді пробують "куркулі" — учасники обласної програми, яким допомогли відкрити свій бізнес. Так у Званівці з'явився свій лікар-стоматолог, а у Верхньокам'янському — сировар.
Від монастиря ближче до стоматолога, тож це і є нашою наступною зупинкою. Юлія Стиранець відкрила свою справу кілька років тому. До того вона працювала найманим працівником — їздила в Бахмут або Краматорськ. Тепер, після вкладених грошей в ремонт, за 300 гривень оренди на місяць має свій куточок.
“
У мене ця ідея виникла тоді, коли створилася громада. Мені захотілося зробити свій внесок для її розвитку. Мені хотілося, щоб люди в нашій громаді отримували якісні стоматологічні послуги, і для цього не потрібно було їхати до міста. Я тут займаюсь терапевтичною і дитячою стоматологією
— каже Юлія
Лікарка розповідає: особливості роботи, де всі "свої", часто даються взнаки. Інколи просять вийти раніше на роботу. Наприклад, зустрітись о 7 ранку. Але є і переваги. Бо ж знайомим легше розслабитись та є про що поговорити. Для атмосфери Юлія звикла ставити музику. Підбирає її онлайн під клієнта. До дітей же інший підхід, їм приготовані маленькі подарунки.
Сучасна стоматологія в селі на Донеччині. Званівська ОТГ
“
Я хочу, щоб люди приходили сюди і розслаблялися
— пояснює свої методи лікарка
Та лише на музику не сподівається.
“
Найчастіше пацієнти бояться уколів. Для того, щоб не боялися, я маю гель для аплікаційної анестезії. Спершузаморожую слизову порожнину рота, а потім вже роблю анестезію. Пацієнт не відчуває болю і не боїться
— розповідає стоматолог
До іншого підприємця треба їхати в інше село. Показати дорогу знову береться голова ОТГ. Бо ж навігатор мало що знає у цих краях. Перед цим лише на хвилину забігає до магазину. Олександр їде на свято до школи у Верхньокам'янському. Щоб не з пустими руками, то бере коробку цукерок під "чесне слово". Прохання до продавчині "Запишіть на мене" тут ще раз нагадує про "всі усіх знають". Як і наступна покупка школярки, яка вибігла на перерву і додала в мамин рахунок 15 гривень за печиво.
Село вимирає
Знають добре одне одного тут і тому, що населення мале. На 11,5 га територій живе трохи більше 3 тисяч людей. Є навіть село, де зареєстрована лише 1 людина. Але тут правова колізія, насправді села вже немає, просто документально це оформити не можуть. Тож найменшою залишається Іванодарівка, яка перетворилася вже в хутір з 4 людей.
Туди веде лише грунтова дорога. Тож навіть після легкого дощу, якщо ви не проїжджали раніше великих калюж на передньому приводі, краще не пробувати.
Бо може не трапитися випадкового проїжджого, щоб витягнути вас. А зі зв'язком в цьому місці ㅡ геть погано, все залежить від того, чи будуть зірки на вашій стороні. Нам пощастило.
Тож, по коліна в болоті, але таки їдемо роздивлятися, що за село і як йому живеться у громаді. Принагідно нас одразу попереджають, що взимку сюди добиратися ㅡ тільки трактором.
Вода в будинки в Іванодарівці не підведена. Тож старенькі можуть хіба сходити за нею десь за кілометр або й більше від дому. Поряд з ними є 1 хата дачника, який розводить тут гусей та висаджує яблуневий сад.
А далі лише Іванодарівський зріз та сосни. Це місцеві красоти та унікальна пам'ятка. Адже на зрізі видно чимало глиняних порід одразу.
“
Горить ліс через 3 роки. Камиш хтось підпалив, пішло і … Дуже шкода. Так би тут ліс був дуже гарний. А так залишки. Хоча він сам себе омолоджує. Шишка при горінні навіть лопається, розбризкує своє насіння і, якщо волога, то приживається і знову росте. Отака кримська сосна. У нас тут Крим, розумієте?
— розповідає місцевий дачник
Продукти в це село привозить місцевий депутат районної ради. Він почав опікуватись селом ще коли там жили 20 людей.
“
Вони у мене, як діти. Всіх перехоронив, осталось оце 4 людини. Навіть мені в збиток, але ми їздимо. Зараз я все це передаю своєму сину, син займається напевно вже з півроку
— каже депутат Олександр Чаплик
Саме до нього на сироварню ми поїхали після огляду красот Іванодарівського зрізу, озброївшись неабияким досвідом і знаннями місцевого ландшафту, маневруючи між глибокими калюжами, ямами та шматками асфальту, який колись, мабуть, був дорогою.
"Нефті та газу я поки не знайшов, ну нема в нас у селі нічого такого"
Олександр Чаплик займається бізнесом давно. Всі магазини у Верхньокам'янському — його, як і турбаза поряд. А ось вже кілька років чоловік розвивається в новому напрямку — варить сири. У себе вдома Чаплик облаштував виробництво та хліви для корів. Для своїх теличок має навіть зону відпочинку біля води.
Олександра ми зустрічаємо після приїзду з ринку. Він сам торгує своїм товаром в Бахмуті. Це високий чоловік із вишиванкою під легкою курткою, трохи сивий. Він багато палить, говорить суржиком і помітно втомлений. Та про роботу розповідає охоче. Вже не раз проводив екскурсії по територіях і журналістам, і колегам. Жаліється тільки, що після кожного матеріалу різні служби з перевірками намагаються прийти "за даниною".
Інженер-механік за освітою заради нової справи життя став технологом. Ось вже кілька років він пише десятки заявок на гранти, щоб купувати нове обладнання. Чоловік має мету: побудувати у рідному Верхньокам'янському 2 заводи — молокопереробний та м'ясопереробний. Почав з першого. Та оскільки на такий проєкт потрібно з 10 млн грн, то розбив все на маленькі кроки.
“
Я всюди відправляю проєкти. Тільки пишу там пастерізатор, в другому місці маслобойку чи прес, десь шафу для охолодження сирів. Спеціальне обладнання. Оце по трошку я думаю, що це все як придбаю, то зберу в одне приміщення, закольцую, підключу, зроблю проєкти. Землю нам громада обіцяє підтримати. Сам голова розуміє, що це порятунок нашої громади. Це податки, це бюджет. Можна побудувати дитячі майданчики, освітлення зробити, це треба, але це не дає економіці нічого
— розповідає підприємець
Малий бізнес на Донеччині. Сироварня у Верхньокам'янському
Олександр — один з тих, хто підтримує децентралізацію. Він відкрито — у команді чинного голови громади, і навіть сам ходив за нього агітував перед виборами. Бо у відділенні від району та у власному розвитку бачить спасіння села. Навіть про здобутки ОТГ розповідає, що зробили "ми".
“
Це супер. От у нас, коли відділилася наша громада від району, то все почало відбуватися "на місцях". Все контролюється, молода команда. І я вам зараз стільки можу привести прикладів, які доведуть, що всі гроші — тут. Молодець голова, він все розуміє. Ми майже кожного дня спілкуємось.
Ми створили комунальне підприємство.
Аби було зрозуміло, приведу вам такий приклад: у нас є в громаді 1 дитсадок "Ромашка". Треба було зробити ремонт. У нас були кошти. Наше комунальне підприємство створило проєктно-кошторисну документацію, наше підприємство виконало всі роботи, наше комунальне підприємство прийняло людей на роботу, заплатило їм зарплату, всі податки залишились в нашій громаді. Ми нікому не віддали жодної копійки. Не кажучи вже про 20% комусь відкату. Ми за 150 тисяч зробили половину дитячого садочка
— каже Чаплик
На питання "кому відкати" відповідає просто: "Ну ми ж всі і так розуміємо".
Зараз на підприємстві Чаплика працює менше 10 людей, але в планах розширення. Депутат добився, щоби молокопереробний завод включили до перспективного плану розвитку області. Це ще один з варіантів підтримки — з державних коштів.
Коли ж підприємство з'явиться, то сподіваються заселити пусті будинки Верхньокам'янського. Таких більше півсотні. Однією з умов для працівників хотіли б поставити "наявність двох дітей", щоб працював місцевий дитячий садок. Але це поки лише у планах.
Є й інші варіанти розвитку села, каже голова громади Олександр Білицький. Наприклад, готові працювати з інвесторами, які б запустили елеватор. Все необхідне є. Окрім грошей та самого підприємця.
Залучення інвесторів — це одне із основних завдань для громади. Званівка мало заробляє на себе. А гроші ще потрібні і на покращення транспортного сполучення, і на ремонти в школах, і на дороги, і на свій ЦНАП, і на ФАП тощо. Бо ж тепер за все відповідають самі.
Зміни відчуває і природа. Весною 2019 року до Званівки вперше за останні 15 років прилетіли лелеки, родина оселилась на водонапірній вежі, звили гніздо та чекають на поповнення.
