Активісти Донеччини розповідають “солону” історію сходу України книгою та віртуальними екскурсіями (ФОТО, КНИГА)
Ентузіасти з Донеччини три роки розвивали туристичні маршрути, пов’язані з сіллю, щоб регіон позбувся стереотипного сприйняття. Нині тут точаться запеклі бої, багато цих пам’яток знищені, активісти розкидані по світах, дехто з них воює. Знання про соляну ідентичність краю вони зібрали у книзі “Шлях, позначений сіллю”. Вирішили не відкладати до перемоги та продовжувати розповідати про сіль землі Донецької та Луганської вже зараз.
Книгу “Шлях, позначений сіллю. Солона історія Сходу України” довелося презентувати онлайн, бо Донеччина охоплена боями.
“Сьогодні ми презентуємо нашу “зіроньку” — книгу “Шлях, позначений сіллю”, до видання якої ми готувалися, мабуть, усі 8 років. Вона про місця, які зараз лунають в новинах (населені пункти Донеччини та Луганщини, — ред.) І нашим завданням було розказати про них та показати, якими вони були до 2022 року”, — розповідає керівниця проєкту Яна Синиця.
Сторінки нової книги гортав консультант проєкту, краєзнавець Михайло Кулішов. Усе, що можна побачити на Донеччині пов’язаного з сіллю, краєзнавці умістили у “соляні” маршрути.
“Мандруючи “шляхом, позначеним сіллю”, можна побачити всю історію окремих населених пунктів: Слов’янська, Маяків Лиманської громади, райгородських териконів. У Бахмуті ми розповідаємо історію голландської соляної копальні. Крива Лука на Лиманщині безпосередньо пов’язана з Булавінським повстанням за володіння соляними варницями в Бахмуті”, — каже він.
Великий розділ з історичними фото — про солевидобуток у Соледарі, який зараз фактично знищений російськими окупантами. Є й локації на Луганщині: розповідають про Лисичанськ, до якого соляний розсіл закачували грандіозним 38-кілометровим розсолопроводом на місцевий содовий завод.
“Шлях, позначений сіллю”: соляна історія українського сходу — на часі
У розділі про історію добування солі на Донеччині автори розповідають про соляні промисли на Слов’янських озерах, повстання бахмутських солеварів під керівництвом Кіндрата Булавіна, відкриття покладів кам’яної солі на Донбасі та про голландських промисловців на околицях Бахмута, які видобували сіль у шахті.
“Ми розповідаємо про солонець — рослинку солерос, де він росте та з чим його їдять. В розділі “Спочатку було слово, потім сіль” йдеться про сіль у назвах та місцевих власних назвах. Ми даємо й геологічну історію: що таке галіт та чим відрізняється галіт від солі”, — розповідає знавець гірничо-промислової історії краю, упорядник книги Михайло Кулішов.
Окремий великий розділ — про інші соляні регіони України. Тому що Донеччина та Луганщина — це лише частина великої соляної спадщини України, каже краєзнавець.
На мапі “солоних місць України” — і сіль-кримка від часів козацького чумакування на анексованому Росією півострові, і Рожеве озеро та втрачене мистецтво Херсонщини — іконопис на камбалі. Куяльницький лиман на Одещині, солеварні підприємства Прикарпаття, родовище солі у Солотвиному, Торські солепромисли та соляні рудники кам’яної солі біля Бахмута на Донеччині. У книзі зібрали навіть українські прислів’я та афоризми, пов’язані із сіллю.
Про таку історію та розмаїття Донбасу не знає навіть багато хто з місцевих, не кажучи вже про українців з інших регіонів. Книга написана простою мовою на 102 сторінках. Її можна завантажити на сторінці проєкту за цим посиланням.
Віртуальні тури Донеччиною та Луганщиною — це “анестезія” для місцевих та відкриття для інших регіонів
Показувати, яким чарівним був український схід, збираються через віртуальні тури від партнера проєкту Сергія Орлика (Travelbox VR).
Це прогулянки у віртуальній реальності локаціями Словкурорту, Кривою Лукою, заповідником “Крейдяна флора”, Ямпільським лісництвом та частиною екостежки “Лісове намисто” (яку вже знищили росіяни під час окупації Лиманщини). Тут і квітучі краєвиди Лисичанська та Сєвєродонецька, і підземні тури соляними шахтами Соледара.
Побачити та “прогулятися” усіма цими локаціями можна тут.
Все, що зібрали у книзі та проєкті, його керівниця, мешканка Донецька та двічі переселенка Яна Синиця називає “знеболювальним” для мешканців сходу.
“Уявіть, що у нас є така “анестезія”: ми можемо на пів годинки повернутись до своїх улюблених краєвидів. Ми знаходимось між минулим та майбутнім, ми віримо про майбутнє українського сходу та вже починаємо думати над тим, що будемо робити далі”, — каже вона.
Активісти шукають партнерів усією Україною та за кордоном
Яна Синиця каже: під час повномасштабного вторгнення багато хто каже, що просувати соляну історію українського сходу краще не зараз, коли на сході бої. Ці активісти так не вважають.
“Останніми місяцями, коли миті очікування під час тривоги тягнуться нестерпно довго, фраза “не на часі” лунає звідусіль і ледь не з усіх приводів. Як? Чому? Навіщо? “Не на часі” — і крапка. Хто ж скаже, коли настане саме той, вчасний, момент для життя? Хто дасть гарантії, що він, отой вчасний момент, таки настане? Саме тому ми робимо це зараз. Саме тому ми робимо це разом”, — кажуть активісти.
Вони збираються розповідати та показувати такий Донбас — вже у нових громадах, де тисячі вихідців зі сходу зараз знайшли прихисток.
“Наша ідея — підтримати таких самих переселенців, як ми, та подякувати тим громадам, які прийняли переселенців, та ще раз розказати про схід України”, — каже наостанок керівниця проєкту “Шлях, позначений сіллю” Яна Синиця.
Тому шукають нових партнерів усією Україною. Готових долучитися до співпраці закликають відгукнутися, заповнивши онлайн-форму за цим посиланням.
Читайте також:
- На Донеччині через війну Росії зупинилося ДП “Артемсіль”. Продукція вже зникає з прилавків (ФОТО, ВІДЕО)
- Листи додому. Яким Донбас 115 років тому побачив вчитель зі Швейцарії на заробітках (цитатник)
- Плескіт хвиль і співи чайок: в Соледарській шахті відкрили “морський” туристичний маршрут (ФОТОРЕПОРТАЖ)
406Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
