Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Серед почесних громадян Костянтинівки досі є люди, які, за твердженням місцевих активістів, організовували мітинги проти Революції гідності та “референдум” 2014 року. Водночас загиблі військові, які стояли на захисті України ще до повномасштабного вторгнення, так і не отримали цього звання — ні за життя, ні посмертно. Виправити це намагаються активісти. Місцева влада створила робочу групу, але конкретних рішень поки немає.
Про проблеми з наданням відзнаки почесного громадянина в Костянтинівській громаді говоримо з членом робочої групи, журналістом та керівником костянтинівського відділення Національної спілки краєзнавців України Володимиром Березіним.
Володимир Березін каже, що проблема із наданням звання почесного громадянина в Костянтинівці існує давно. Активісти борються за зміни вже більш ніж десять років. За його словами, питання про те, кому місто надавало це звання, виникло ще до 2014 року.
“Ви знаєте, хто у нас був почесний громадянин до 2014 року? Брати Клюєви”, — каже він.
Брати Андрій та Сергій Клюєви — українські політики та підприємці родом із Донеччини.
Андрій Клюєв у різні роки обіймав високі державні посади, зокрема був віцепрем’єр-міністром України в уряді Миколи Азарова, секретарем Ради нацбезпеки і оборони, а також главою Адміністрації президента під час правління Віктора Януковича.
Сергій Клюєв був народним депутатом України кількох скликань і займався бізнесом, зокрема в енергетичній сфері.
Обидва брати пов’язані з діяльністю “Партії регіонів”. Після подій Революції гідності вони залишили територію України. Українські правоохоронні органи підозрювали їх у причетності до корупційних правопорушень. Щодо братів також запроваджували санкції з боку України та міжнародних партнерів.
Зазначимо, до 2023 року Андрій Клюєв був і серед почесних громадян Бахмутської громади, аж поки активісти не звернули на це увагу місцевої влади.
Володимир Березін стверджує, що частина нинішніх почесних громадян Костянтинівки активно діяла проти України у 2014 році.
“Вони були антимайданівці, вони споряджали на антимайдан цілі автобуси. Вони готували і провели спецоперацію з організації ганебного референдуму”, — стверджує краєзнавець.
За його словами, йдеться про директора одного із заводів міста та його заступницю — обоє були депутатами від “Партії регіонів”. Однак конкретних прізвищ Березін не називав, а тому визначити, чи є вони й досі у списку почесних громадян, ми не змогли.
Почесний громадянин має право на безкоштовний проїзд у міському транспорті, позачергове обслуговування в лікарнях та аптеках, а також безкоштовне проживання в готелі коштом місцевого бюджету — якщо приїжджає з іншого міста, але не більш ніж 12 днів на рік. Також почесних громадян запрошують на міські урочисті заходи та сесії ради.
Втім, Костянтинівка — місто в зоні активних бойових дій. Більшість цих привілеїв наразі позбавлена практичного сенсу: міський транспорт не працює в довоєнному режимі, сесії ради не проводяться, а саме місто більшість мешканців покинула. Тож для потенційних почесних громадян це звання наразі має радше символічне значення.
Та найбільше зараз активістів хвилює не те, що у списку фігурують сумнівні постаті, а те, як внести туди справді гідних, каже Березін.
“У кожної громади має бути пантеон почесних. Ти заходиш, наприклад, у міську раду — і бачиш почесних громадян. І ти бачиш, які класні сучасні люди, діячі культури. А зараз ці почесні громадяни — це хлопці-герої, які загинули. Незалежно від того, що і як — якщо він загинув, пішов на фронт, він почесний громадянин. Це просто, щоб діти, молодь виростали і знали, яка потужна українська Донеччина”, — зазначив краєзнавець.
Основною перешкодою для надання звання полеглим захисникам є один пункт у положенні, де зазначено, що почесними громадянами можуть бути тільки живі люди.
Саме цей пункт роками блокує спроби вшанувати тих, хто загинув за Україну.
За словами Володимира Березіна, він більш ніж десять років ініціює надання посмертного звання Олексі Тихому — правозахиснику з Донеччини, який помер у радянському таборі 1984 року, а також Володимиру Вакуленку — дитячому письменнику, Герою України, вбитому в окупованому Ізюмі.
“Мені відповідали: звання надається тільки живим. Я знову подаю — будь ласка, змініть положення і надайте Олексі Тихому звання почесного. Вже більш як десять років я б’юся за це”, — розповідає краєзнавець.
Окремо Березін згадує учасника Революції гідності родом із Костянтинівки Артема Попіка. За його словами, активісти роками просили владу відзначити його ще за життя.
“Таких людей більше немає. У 20 років він був керівником організації «Свобода» на Донеччині. Він був майданівцем, і не просто — його друга вбили на його очах. Він пішов в АТО, був учасником оборони аеропорту. Ми бігали, просили: дайте йому подяку хоча б на День Незалежності — навіть подяки ні разу не дали. У 22-му році він вивіз дружину, дитину у Вінницю, пішов воювати — і загинув”, — розповідає Березін.
Після того як питання набрало розголосу, у травні 2025 року в Костянтинівці створили робочу групу з підготовки змін до положення. До неї увійшли представники громадськості — зокрема й Володимир Березін.
Але навіть у межах цієї групи єдності не було.
“На одному із засідань посадовиця запропонувала не давати загиблим військовим звання почесних громадян, а зробити для них якусь окрему відзнаку. І тут Ярослав Маланчук не витримав. Він їй каже: «Помовчіть. Коли мене катували, ти бігала, організовувала референдум, мітинги проти України. І зараз ти ще можеш говорити?»” — розповідає Березін.
Ярослав Маланчук — активіст, якого у 2014 році загарбники два місяці утримували в неволі.
“Він пройшов через підвал, через катування — і досі бореться за українські цінності в місті. Він абсолютно заслуговує бути почесним громадянином Костянтинівки за життя”, — каже Березін.
Редакція Вільного Радіо звернулася із запитом до Костянтинівської міської військової адміністрації. Начальник адміністрації Сергій Горбунов підтвердив: чинне положення не дозволяє надавати звання посмертно. Наразі в адміністрації працюють над розв’язанням цієї колізії.
Тим часом у Слов’янську, Соледарі та багатьох інших містах Донеччини вже внесли відповідні зміни до положення, аби мати змогу надавати почесне звання загиблим захисникам громади.
Нині робоча група збирає пропозиції, зокрема щодо полеглих військовослужбовців. Але родини загиблих із жодними зверненнями до адміністрації не зверталися, зазначили у відповіді.
Окремо редакція запитала про тих почесних громадян, чия поведінка у 2014 році, за твердженням активістів, була антиукраїнською. Відповідь була короткою: “Рішення щодо позбавлення звання не ухвалювалися”.
За чинним положенням, забрати звання можна лише у трьох випадках: якщо людина сама від нього відмовилася, якщо дискредитувала себе перед громадою або якщо суд виніс щодо неї обвинувальний вирок, який набрав чинності. Жодну з цих підстав, судячи з відповіді, у громаді досі не застосовували.
До відповіді адміністрація додала повний перелік нинішніх почесних громадян Костянтинівки — усього 36 людей. Більшість — учасники Другої світової війни та радянські передовики виробництва. Рік надання звання для більшості встановити неможливо: адміністрація пояснила це евакуацією документів до більш безпечних регіонів.
З 2021 року — відколи діє нове положення — звання не надавали жодного разу.
Раніше ми публікували історію переселенки з Костянтинівки, яка написала бізнес-план та виграла грант у 17 років.