“Бачити прекрасне там, де, здається, нічого хорошого не залишилось”. Інтерв’ю з викладачкою йоги з прифронтового містечка
Лариса Грищенко з Гірника вчить людей тренувати своє тіло й дух. Це заняття допомагає “упіймати дзен” в умовах життя за кілька кілометрів від війни. Наскільки добре це вдається Ларисі та її учням — розпитували наші журналісти.
Почнемо з простого — Вашого знайомства з йогою. Як саме Ви почали займатися?
До йоги я ніколи взагалі не займалася спортом. У школі я навіть не відвідувала заняття з фізкультури, тому що в мене була бронхіальна астма. А коли я вийшла заміж та народила дитину, а потім ще одну, в мене почала дуже боліти спина, особливо в районі попереку. Одного разу, коли я купала свою маленьку доньку, дістаючи її з ванни, я просто не змогла розігнутися. На той час мені було лише 29 років, і я зрозуміла, що далі моє здоров’я буде тільки погіршуватися, і треба з цим щось робити. Тому я відкрила Google, набрала у пошуку “болить спина, що робити”, і результати пошуку запропонували мені заняття йогою. Я відкрила перший з них — це був комплекс на 30 хвилин, одразу його зробила і дуже здивувалася тому, наскільки я слабка, не гнучка. Навіть просто підняти руки вгору над головою я не могла. Також сидіти з прямою спиною для мене було неможливо, оскільки м’язи були дуже слабкі. В цей момент я і вирішила займатися йогою. В той період ми жили в однокімнатній квартирі, і я могла займатися йогою тільки вночі, хоча б 20-30 хвилин, коли вкладала дітей спати. В день на це фізично не вистачало часу.
Як Ви почали викладати?
По перше, я завела блог в Instagram, де почала публікувати фото, розповідати про свої перші досягнення в йозі. Мої знайомі дивилися, ставили мені лайки й питали, як я себе відчуваю. Я казала, що стала бадьорою, стала краще відчувати все своє тіло, мої руки та ноги піднімалися високо, спина стала набагато сильніша, мені стало легше займатися маленькою дитиною. А потім почали звертатися з проханням і їх теж навчити йоги. Коли їх стало більше, почалися пропозиції організувати повноцінні заняття з йоги. Хоч я і сміялася з цього і не бачила себе вчителем, тому що нічого не розуміла в цьому, а займалась йогою я тільки для себе. Але одного разу моя знайома поскаржилась на біль у спині та звернулася до мене за допомогою. Тоді я вже набралася сміливості, надрукувала оголошення, розклеїла їх по нашому містечку. В них я описала, що буду проводити заняття з йоги на нашому місцевому стадіоні, та запросила всіх охочих.
Коли настав цей день і я прийшла на стадіон — була дуже здивована. Тому що зібралось аж 30 жінок і навіть декілька чоловіків. Я дуже хвилювалася, але провела це заняття, люди залишились задоволені. Після цього я почала думати про покращення своїх знань та кваліфікації, тому що про викладання йоги я ще знала тоді дуже мало. І я спостерігала в Instagram за вчителем, професіоналом свого діла Оленою Бакай, вона якісно готувала викладачів йоги. Мені дуже хотілося поїхати до неї, але це коштувало забагато для мене, і довелося забути про цю ідею. Але я не забувала про своїх учнів, для яких продовжила проводити заняття на природі, як могла.
Знаєте, якщо ти на вірному шляху, іноді події складаються самі собою як треба. Одного разу одна моя знайома запропонувала взяти участь у конкурсі, який проводила Данська рада у справах біженців, та отримати грант на навчання. Мені було страшно, але я заповнила анкету на грант та дуже здивувалася, коли мене помітили, зателефонували, обравши як кандидата на навчання за грантові гроші. Я одразу зібрала всі гроші, які в мене були вдома, та поїхала на інструкторські курси, які я успішно закінчили та отримала інструкторський сертифікат. Так і здійснилася моя мрія. З тих самих пір я вже повноцінно почала проводити заняття з йоги.
Ви на своїй сторінці пишете, що даєте навантаження, яке збалансоване з розслабленням. Для тих, хто ніколи не перетинався з йогою, розкажіть, як таке може бути?
В йозі ми приймаємо деякі позиції, вони називаються “асани”. В перекладі з санскриту це “стійка та зручна позиція тіла у просторі”. Вже відповідно до цього перекладу ми розуміємо, що в асани не має бути напруги. Але до мене приходять люди, які зовсім не відчувають свого тіла, і, звичайно, деякі асани їм тяжко робити. Тоді, щоб не було напруги, вони в будь-який час можуть сісти, перевести дух, вирівняти дихання, а потім продовжують займатися знову. Крім того, я даю збалансоване навантаження, воно починається з суглобової розминки, ми їх м’яко розминаємо, а також про м’язи не забуваємо. Потім переходимо до основного комплексу, де вже може бути більш серйозне навантаження. Але після такої асани, яку важко зробити, обов’язково йде асана на розслаблення, тобто йде чергування. Це, наприклад, асана “шавасана”, так звана “поза трупа”, коли людина лежить на спині на підлозі та розслабляється. Хочу наголосити — не так важливі пози або асани, як дихання! Протягом всієї практики важливо дуже глибоко та повільно дихати й дуже важливо не затримувати дихання. Тобто, коли людина відчуває навантаження, але при цьому глибоко та повільно дихає, це навантаження йде. Саме тому після практики людина не відчуває втоми.
Ви мешкаєте в маленькому місті Гірник неподалік від лінії розмежування. Як це — вчити тут? Буває таке, що гатять бойовики, а ви при цьому намагаєтесь розслабитися та “зловити дзен”?
Дуже не просто в маленькому місті викладати йогу. Люди нічого не знають про неї, дехто зовсім думає, що це секта якась. Але є мої однодумці, яким теж подобається йога, і вони тепер зі мною практикують. І ось коли ми “ловимо дзен”, ми просто намагаємось навчитись якісно жити. Ми в йозі працюємо з увагою, вчимось концентруватися на своїх відчуттях. Наприклад, людина приймає якусь позу і стоїть в ній деякий час. З часом це починає дратувати, стає важко, людині хочеться порухатися, вона злиться, їй хочеться змінити позу, але треба терпіти й зробити 5-10 циклів дихання у цій позиції. Якщо людина не проживе цей момент, то ця негативна емоція відкладеться в організмі якимось блоком, болем. І ми тренуємось не хотіти скоріше вийти з цієї емоції, а просто спостерігати, дозволити цієї емоції бути з нами. Саме такі тренування і допомагають нам жити поряд з лінією розмежування. Ми вчимося відчувати емоції, але не концентруватися на них, щоб приділяти увагу більш приємним речам. Це дуже важливий навик, якому вчить нас йога. Люди в нашому місті живуть у хронічному стресі, але людина до всього звикає. І навіть якщо поряд війна — люди продовжують жити, кохати один одного, народжувати дітей, життя триває! Йога — це дуже гарний інструмент, щоб бачити прекрасне там, де, здається, на перший погляд, нічого чудового не залишилось. Я вважаю, що в цей складний час доросла людина не може дозволити собі, щоб негативні думки та емоції затягнули її у стан депресії чи апатії. Тому що життя прекрасне, життя продовжується, треба жити!
А наскільки взагалі лінія розмежування поряд впливає на Ваше життя? Заняття йогою допомагає відволікатися від цих подій?
Коли все це почалося, було дуже страшно, люди ховалися у льохах. Кожен вибух дуже лякав усіх, люди хапали дітей і не знали, що робити. Але війна вже триває більш як 7 років, і люди якось звикли вже. Навіть коли віддалено чути звуки снарядів, ми вже намагаємось не помічати цього. Та все одно страшно, немає впевненості у завтрашньому дні, але ми продовжуємо жити, працювати, займатися своїми справами, діти гуляють. Ми, напевно, намагаємось просто забути про цю війну. Ми хочемо жити в мирі, але від нас це ніяк не залежить.
Такого, щоб ми проводили заняття і почався обстріл — такого не було.
У Вашому інстаграмі багато фотографій занять і природи: квіти, рослини, сніг… Тобто, ніяких натяків на війну поряд. Як Вам це вдається? Це підтримка близьких чи Ви сама по собі позитивна людина — в чому секрет?
Так, безперечно — це і підтримка близьких, і йога. Також це робота над собою кожен день. Я і раніше була такою позитивною людиною, але йога дала можливість спостерігати за своїми емоціями й самій створювати свій емоційний стан. Я зрозуміла, що від мого спокою залежить те, наскільки щасливими будуть мої діти, друзі та інші люди, які мене оточують. І коли я почала вести свій інстаграм, мені захотілося ділитися чимось прекрасним, надихати людей, помічати прекрасну природу, квіти. Все це я і хочу показувати людям, а не загострювати увагу на негативі, хоч він і поряд.
Чи вистачає Вам охочих учнів? Хто вони? Якого віку та за яким фахом працюють? Чи є у вас, наприклад, шахтарі, які після важкої роботи приходять до Вас розслабитися?
В мене є постійна група, яка іноді змінюється. Хтось приходить, а хтось йде, але є основний “кістяк” жінок, які зі мною з самого початку, як тільки я почала викладати. Я дуже їм вдячна, що вони займаються, не покидають та підтримують мене. У нас в місті багато шахтарів, здебільшого це чоловіки, але є і жінки. Ось вони приходять до мене на заняття, але чоловіки чомусь ні. В нас маленьке місто, і чоловіки мають консервативні погляди на деякі речі. Наприклад, йога чомусь вважається тільки жіночою справою. Але це не так, йога — це сильна, чоловіча практика. Але вони соромляться ходити на заняття разом із жінками. Чоловіки думають, що люди про них подумають, що про них скажуть.
Одна дівчина приходила на заняття зі своїм маленьким сином, йому було 8 років. Це був наш перший чоловік у групі. А ще до мене приходила жінка, старша за 60 років, вона дуже гарно виконувала асани, в неї навіть вийшов “місток”. До мене ходять жінки різного віку, різної конституції тіла, які працюють за різними фахами.
Чи не стикалися Ви з учнями, які постраждали від війни психологічно або фізично, і Вам вдавалось допомогти їм відновитися?
Ті, які фізично постраждали — ні, таких не було, але всі тут психологічно постраждали від війни. До мене приходять жінки, які переживають стрес, але не вміють самі від нього позбавитися. Їм йога допомагає розслабитися. Можна сказати, що я психологічно допомагаю людям. А якщо людина має фізичні травми — це вже не в моїй компетенції, тому що я інструктор з йоги, а не йогатерапевт. Це вже такі спеціалісти можуть допомогти там, де є якісь травми або хвороби.
Чому зазвичай до Вас приходять займатися?
Це болі у спині, мігрені, хтось хоче сісти на шпагат або місток, хтось просто хоче стати більш гнучким чи сильним, а хтось страждає безсонням.
Цікаво, йога може допомогти із безсонням?
Звісно, ми працюємо з різними техніками дихання, це називається пранаями, при них ми можемо розслабляти нервову систему, мозок, а не тільки тіло. Після таких технік людина засинатиме краще і міцно спати всю ніч.
Тобто люди у віку, які мають проблеми зі сном, можуть звертатися до Вас?
Так, ще є, наприклад, такі техніки дихання, коли ви після того, як відчули стрес і не можете заспокоїтися, просто сідаєте, дихаєте 5-10 хвилин — і це вас заспокоїть.
Чому Ви залишаєтесь у такому маленькому містечку, ще й поряд з війною?
По перше, тут мешкають наші старенькі батьки, яким треба допомагати, наші друзі, наші маленькі діти, які ходять до школи та дитячого садка. Це наш дім! І зараз я не бачу можливості кудись їхати. Також я відчуваю, що потрібна моїм учням, які дуже горять йогою, вони поспішають до мене на заняття. Я не можу їх покинути. Зараз ми намагаємось покращити життя тут, де ми мешкаємо.
Ви переважно займаєтесь на природі або ж у приміщенні?
Літом ми займалися на вулиці, а зараз, звісно, вже холодно. В нас з’явилося приміщення, в якому ми самі зробили ремонт, і я дуже вдячна нашому старості, який дозволив нам займатися в цьому приміщенні та допоміг з ремонтом. Тут був зламаний дах, ми самі поклеїли шпалери, фарбували приміщення, зараз ми його прибираємо. Це наша маленька йога-студія.
Що ви можете порадити людям, які тільки почали займатися йогою?
Навіть якщо лінь щось робити — просто розстеліть килимок та почніть робити хоч щось! Якісь рухи, дуже легкі вправи, далі вже само піде легше. Не піддавайтесь ліні! Краще хоч 10 хвилин позайматися, ніж взагалі нічого не робити.
Коли займаєшся йогою, чи потрібно окрім фізичних вправ, ще щось особливе їсти, щоб зусилля максимально йшли на користь? Можливо, є ще якісь вимоги?
Ні, нічого не потрібно. Головне — практикувати, з практикою ви навчитесь слухати своє тіло, і ваше тіло вам підкаже, що для нього краще їсти, пити чи який режим встановити.
На Вашу думку, йога пов’язана з релігією чи вона може існувати як окрема історія?
Це може існувати як окрема історія. Багато хто сперечається на цю тему, але йога — це не релігія, це частина філософії, духовна практика, яка допомагає людині розібратися в собі та стати краще. Але деякі релігії забороняють своїм відвідувачам займатися йогою — все це від недостатньої інформованості й нерозуміння що таке йога. Йога — це не релігія, це інструмент для поліпшення фізичного та психічного здоров’я людини.
Порадьте нашим слухачам пару вправ, які допоможуть краще відчувати себе при сидячій роботі. Або для тих хто навпаки багато фізично працює.
Найбезпечніші вправи — це суглобова гімнастика. В йозі вона називається “Сукшма-Вьяяма”, вона працює над кожним суглобом у напрямку його рухливості. Наприклад, потягнутися всім тілом, витягнувши руки догори, зробити нахили корпусом вправо та вліво, покрутитися вправо і вліво, прогнутися всім хребтом, а потім скруглитися, зробити кругові рухи плечима назад та вперед, покрутити зап’ястями, зробити нахили шиї вперед, назад та бокові нахили.
Ви можете сказати, що знайшли себе?
Так, однозначно. Йога та ведення занять з неї — це моє. Це мене надихає і мені дуже подобається практикувати йогу, вчитися новому та, пропускаючи через себе, ділитися цим з людьми, які до мене приходять.
Читайте також:
27Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
